Справа № 554/10450/24 Номер провадження 11-сс/814/763/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 21 жовтня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги Військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що військова частина не зверталась до ТУ ДБР у м. Полтава із заявою про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.214 КПК України, а лише направила супровідний лист, який не вважається повідомленням про кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі представник Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 21 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Полтава внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за супровідним листом №1/3262/24 від 13 вересня 2024 року про ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя вдався до надмірного формалізму та не врахував те, що: в супровідному листі як формі повідомлення, адресованому ТУ ДБР у м. Полтава, та матеріалах службового розслідування вказано інформацію про наявність у діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та необхідність проведення процесуальних дій; положення КПК України не містять уніфіковану форму повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише висувають вимоги до інформування органу досудового розслідування про наявність кримінального правопорушення, в той час як у ТУ ДБР у м. Полтава було надано всі документи, достатні для внесення відомостей до цього Реєстру, початку кримінального провадження та здійснення досудового розслідування; уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Полтава в порушення приписів ст.214 КПК України не внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами службового розслідування та повідомленням про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Учасники провадження були належним чином повідомлені про місце, дату, час апеляційного розгляду та до суду не з'явились. Клопотань про відкладення судового засідання апеляційної інстанції від них не надходило.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови слідчим суддею в задоволенні скарги є необґрунтованими.
На підставі п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст.214 КПК України унормовано, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, з викладених вище положень кримінального процесуального закону вбачається, що підставою для початку досудового розслідування є саме заява чи повідомлення про вчинення кримінального праовпорушення, а не будь-які інші процесуальні документи.
Окрім того, слідчий, дізнавач, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що міститься правова позиція в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18.
При цьому, зі змісту висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року (справа №572/1684/19) слідує, що законодавство України не передбачає особливих вимог або певної форми щодо складання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення. Разом з цим, обов'язково в заяві (повідомленні) мають міститися конкретні відомості про вчинення кримінального правопорушення та прохання особи прийняти невідкладних дій щодо реєстрації цієї (цього) заяви (повідомлення) в Єдиному реєстрі досудових розслідувань і початку досудового розслідування,
З матеріалів провадження вбачається, що представник військової частини НОМЕР_1 направив до ТУ ДБР у м. Полтава супровідний лист №1/3262/24 від 13 вересня 2024 року з додатком у вигляді копій матеріалів службового розслідування. Цей документ містить чітко визначену назву - "супровідний лист", і, з огляду на його дійсний зміст, засвідчує власне факт направлення військовою частиною для проведення подальших слідчих дій належним чином завірених копій матеріалів службового розслідування щодо старшого солдата ОСОБА_7 , у діях якого в ході службового розслідування виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КПК України. Тобто згаданий вище документ є лише супровідним документом до матеріалів службового розслідування, при цьому, адресованим одночасно ТУ ДБР у м. Полтава та ІНФОРМАЦІЯ_1 (для відому).
Водночас за своєю суттю супровідний лист - це такий лист, призначенням якого є інформування адресата про надсилання документа (документів), доданих до цього листа.
Разом з тим, як установлено перевіркою матеріалів провадження, саме із заявою чи повідомленням про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, які би містили конкретні дані та наведення обставин, що могли би вказувати на вчинення кримінального правопорушення, представник військової частини до ТУ ДБР у м. Полтава за правилами ст.214 КПК України не звертався. У скерованому ним супровідному листі не викладено й прохання прийняти дії щодо реєстрації цієї заяви (повідомлення) в Єдиному реєстрі досудових розслідувань і початку досудового розслідування.
Такий висновок підтверджується і змістом скарги, поданої до слідчого судді, та апеляційної скарги, в яких представник військової частини просив зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Полтава внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за супровідним листом №1/3262/24 від 13 вересня 2024 року, що не узгоджується з вимогами ч.1 ст.214 КПК України. У ході апеляційного провадження представником військової частини копії заяви чи повідомлення, які були би подані до ТУ ДБР у м. Полтава, також не надано.
Окрім того, вказівка в супровідному листі щодо проведення подальших слідчих дій взагалі є характерною для документа, поданого в розпочатому кримінальному провадженні (оскільки слідчі дії, за винятком огляду місця події, можуть бути здійснені лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань), а не заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Натомість, направлені представником військової частини матеріали службового розслідування та супровідний лист про їх скерування, як зазначено вище, не є заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення і не утворюють визначену законом підставу для початку досудового розслідування.
Посилання ж апелянта на те, що слідчий суддя допустив надмірний формалізм позбавлені підстав, оскільки внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за наведених представником військової частини в скарзі та апеляційній скарзі обставин свідчитиме про початок досудового розслідування в кримінальному провадженні з порушенням передбаченого КПК України порядку, що в подальшому може мати вплив на допустимість зібраних доказів, не відповідатиме засадам, окресленим у ст.2 КПК України, й призведе до того, що до особи буде застосована неналежна правова процедура. Зазначений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 30 вересня 2021 року (справа №556/450/18), в якій касаційний суд дійшов висновку про те, що звернення, зміст якого не відповідає вимогам ч.5 ст.214 КПК України, не могло бути безальтернативною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення щодо особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відповідно для початку досудового розслідування.
Оскільки представником військової частини не подавалась до ТУ ДБР у м. Полтава заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення з наведенням конкретних даних і обставин, які могли би свідчити щодо вчинення кримінального правопорушення, то є відсутніми підстави стверджувати про наявність бездіяльності уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невиконання вимог ч.1 ст.214 КПК України після отримання супровідного листа з матеріалами службового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги представника військової частини.
Отже, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
У свою чергу, колегія суддів зауважує, що судове рішення слідчого судді відповідно до ст.214 КПК України не позбавляє права преставника військової частини на повторне звернення з ТУ ДБР у м. Полтава, але шляхом подання належно складеної заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в передбаченому КПК України порядку.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 21 жовтня 2024 року - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4