Справа № 554/6250/24 Номер провадження 11-сс/814/471/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання адвоката особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргуОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що вказана вище заява за своїм змістом і суттю не є заявою про кримінальні правопорушення, оскільки не містять конкретних та достатніх даних про можливе вчинення старшим слідчим в ОВС ВРОТЗ СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 та прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.372, ч.3 ст.362 КК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подану ним скаргу та зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Полтава внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінальних правопорушень слідчим в ОВС ВРОТЗ СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 та прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_9 із попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366, ч.2 ст.372, ч.3 ст.362 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: подана ним заява про вчинення кримінальних правопорушень від 10 червня 2024 року відповідала положенням п.5 ст.214 КПК України й у ній було зазначено всі обставини вчинення слідчим і прокурором кримінальних правопорушень з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366, ч.2 ст.372, ч.3 ст.362 КК України, але в порушення приписів ст.214 КПК України уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Полтава не було внесено відомості за цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань із повідомленням заявника та не розпочато досудове розслідування; КПК України не передбачено обов'язку заявника спочатку в повному обсязі довести винуватість правопорушника і наявність у діях останнього складу кримінального правопорушення. При цьому, апелянт посилається на те, що слідчий суддя: не з'ясував обставини й мотиви, з яких уповноважена особа ТУ ДБР у м. Полтава дійшла висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не вирішив питання про наявність чи відсутність правових підстав для зобов'язання уповноваженої особи на вчинення дій, передбачених ч.1 ст.214 КПК України.
Орган прокуратури було належним чином повідомлено про місце, дату й час апеляційного розгляду, клопотань про відкладення судового засідання апеляційної інстанції від нього не надходило.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ж ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про кримінальне правопорушення, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, у силу вимог ч.ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається в тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, які можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Разом з цим, якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наведений вище підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20), відповідно до якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 (провадження №11-1263апп18) також наголосила на тому, що в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що адвокат ОСОБА_6 подав до ТУ ДБР у м. Полтава заяву від 10 червня 2024 року, в якій зазначив про вчинення слідчим в ОВС ВРОТЗ СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 та прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.372, ч.3 ст.362 КК України, в ході здійснення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 липня 2023 року за №12023170000000528.
Затим адвокат ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його вказаною вище заявою та просив зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Полтава внести до цього Реєстру відповідні відомості.
Однак ця заява не містить конкретних даних і наведення обставин, які би могли вказувати на вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.372, ч.3 ст.362 КК України, що було би підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щоб в подальшому проводити досудове розслідування. При цьому, з аналізу змісту заяви вбачається, що її доводи зводяться до незгоди із: порядком здійсненням слідчим і прокурором під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 липня 2023 року за №12023170000000528; наявністю підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності; змістом складеного та пред'явленого стороною обвинувачення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але вказані обставини підлягають оспорюванню, а дії, бездіяльність чи рішення слідчого, прокурора - оскарженню, в передбаченому КПК України порядку (зокрема, шляхом подання відповідних процесуальних клопотань, скарг, заперечень, висловлення правової позиції в судовому засіданні в зазначеному вище кримінальному провадженні), а не шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Викладені ж заявником твердження ґрунтуються на власному аналізі норм кримінального закону, не містять об'єктивних відомостей та обставин, які би свідчили про ймовірне вчинення названих вище кримінальних правопорушень.
Таким чином, наведені вище обставини не тягнуть за собою обов'язку органу досудового розслідування щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою, через це слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 .
Що стосується посилань адвоката ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційної інстанції як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали на те, що при розгляді провадження в порядку ст.306 КПК України явка скаржника повинна бути обов'язковою і це не врахував слідчий суддя, то вони позбавлені підстав з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів провадження, скаржник - адвокат ОСОБА_6 , який є і заявником у цій справі, подав до слідчого судді клопотання про здійснення розгляду провадження за його скаргою, призначеного на 18 червня 2024 року о 15 годині 00 хвилин, без його участі (а.п.10).
Урахувавши наведену вище позицію скаржника, яка залежала виключно від його волевиявлення, 18 червня 2024 року слідчий суддя небезпідставно здійснив розгляд скарги за відсутності адвоката ОСОБА_6 .
Колегія суддів зауважує, що в разі неявки до суду особи, яка подала скаргу, належним чином сповіщеної про судове засідання, слідчий суддя не наділений повноваженнями забезпечити прибуття цієї особи проти її волі.
Кримінальний процесуальний закон не встановлює жодних правових заходів для забезпечення участі в судовому засіданні особи, котра оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора та не з'явилась у судове засідання, будучи належним чином повідомленою про місце, дату й час його проведення, а в силу ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Постановлення ж у такому випадку іншого судового рішення, крім визначених у КПК України, не пов'язаних із розв'язанням порушених у скарзі питань по суті (зокрема, про залишення скарги без розгляду) суперечитиме закріпленій у п.2 ч.1 ст.7, ст.9 КПК України засаді законності, оскільки відповідного способу вирішення скарги законом не передбачено. Тоді як за змістом ч.2 ст.19 Конституції України суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас колегія суддів ураховує, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на справедливий суд, що включає також право на розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року (справа №11-619сап19), неприбуття в судове засідання скаржника, участь якого є обов'язковою в силу вимог закону, не звільняє слідчого суддю від виконання обов'язку по розгляду порушених у скарзі питань, якщо за результатом розгляду відповідної скарги він постановляє ухвалу по суті заявлених у скарзі вимог, а не ухвалу процесуального характеру.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильність висновку слідчого судді про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_6 .
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2024 року - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4