Справа № 541/2136/24 Номер провадження 22-ц/814/3683/24Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
05 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,
суддів: Одринської Т.В., Панченко О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Жаги Едуарда Григоровича
на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.
У судовому засіданні представник відповідача просив роз'єднати позовні вимоги , виділивши вимогу щодо стягнення аліментів, в окреме провадження, так як відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення з нього аліментів. У справі за позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, просив зупинити провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до демобілізації ОСОБА_2 у зв'язку з проходженням відповідача військової служби за призовом під час мобілізації, починаючи з 16.08.2024 по теперішній час.
Позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, заперечувала проти роз'єднання позовних вимог та зупинення провадження у справі.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року клопотання представника відповідача про роз'єднання позовних вимог та зупинення провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволено.
Роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та виділено їх у самостійне провадження.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав вирішено розглядати в даному провадженні.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини передано до канцелярії суду для присвоєння нового номеру справи.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав до демобілізації зі складу Збройних Сил України чи іншого військового формування відповідача по справі ОСОБА_2 , відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Не погодившись із даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив адвокат Жага Е.Г., подавши апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції фактично обмежив його у реалізації ним права на судовий захист, що є порушенням конституційних прав позивача.
Вказав, що матеріали справи не містять достовірних доказів того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, бере участь у виконанні бойових завдань , у здійснені заходів забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки не надано суду наказу по особовому складу.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та перебуває в складі військового формування (Національної гвардії України) з 16.08.2024, а тому провадження по справі слід зупинити до демобілізації зі складу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
За приписами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року та триває до теперішнього часу.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту статті12, частини третьої статті13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Звертаючись до районного суду з клопотанням про зупинення справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , представник відповідача вказував, що ОСОБА_2 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
На час розгляду справи в суді першої інстанції, матеріали справи містили лише копію довідки виданої солдату ОСОБА_2 про те, що він дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 з 16 серпня 2024 року по теперішній час (а.с. 85).
Підсумовуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що районний суд не врахував, що на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Колегія суддів звертає увагу, що доцільним є розділення перебування особи у військовій частині, що виконує бойові завдання безпосередньо у зоні бойових дій, що реально унеможливлює повноцінну участь такої особи у судовому процесі та перебування особи у військових частинах, що не беруть участі у виконанні бойових завдань у зоні бойових дій, і відтак не позбавлена можливості повноцінно користуватися своїми процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
В даному випадку судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі, а тому ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374 ч. 1 п. 6, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жаги Едуарда Григоровича задовольнити.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: О. Ю. Кузнєцова
Судді Т. В. Одринська
О. О. Панченко