Справа № 554/10999/24 Номер провадження 11-сс/814/781/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засіданняОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою з доповненнями представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 24 жовтня 2024 року,
Цією ухвалою скаргу Військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами від 13, 27 і 28 травня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення з усіма доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що військова частина звернулась зі скаргою з пропуском десятиденного строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України, та не порушує питання про його поновлення.
За змістом апеляційної скарги з доповненнями представник Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 24 жовтня 2024 року, поновити строк на оскарження бездіяльності слідчого, зобов'язати ТУ ДБР у м. Полтава внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами вчинення військовослужбовцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, направити відповідь і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду повідомлень про вказані кримінальні правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що: 14 жовтня 2024 року слідчий суддя відкрив провадження за скаргою військової частини та не встановив підстав для її повернення чи відмови у відкритті провадження за нею; вказана скарга на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомстей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідає вимогам ст.ст.303, 304 КПК України; зважаючи на виключні обставини, які є поважними причинами - виконання військовою частиною функціональних обов'язків в умовах бойових дій під час воєнного стану, наявні підстави для поновлення строку на оскарження бездіяльності слідчого з приводу невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; уповноважені особи ТУ ДБР у м. Полтава надіслали на адресу скаржника витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, іншими військовослужбовцями.
Учасники провадження були належним чином повідомлені про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та до суду не з'явились. Водночас апелянт заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Процедура ж визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Правило дотримання строку в установленому розмірі має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб заяви, повідомлення, клопотання, скарги та провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на оскарження, строк для роздумів щодо того, чи подавати скаргу, визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція слідчого судді не здійснюється.
За змістом ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений кримінальним процесуальним законом, також міститься у ст.116 КПК України.
Положеннями п.3 ч.2 ст.304 КПК України унормовано, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України, та особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, на підставі п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач або прокурор зобов'язаний внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Із системного аналізу приписів ч.1 ст.214 КПК України, згідно з якими внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється не пізніше 24 годин після подання заяви або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також положень ч.5 ст.115 КПК України, за якими при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, убачається, що десятиденний строк для подання скарги на згадану вище бездіяльність слідчого (щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення) розпочинається з дня, наступного за тим, у який закінчився перебіг двадцяти чотирьох годинного строку для внесення відомостей до цього реєстру.
Зі змісту скарги та матеріалів провадження вбачається, що представник Військової частини НОМЕР_1 направив повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України: ОСОБА_7 - від 13 травня 2024 року №985; ОСОБА_8 - від 27 травня 2024 року №1096; ОСОБА_9 - від 28 травня 2024 року №1103.
У відповідь на згадані вище повідомлення про кримінальні правопорушення слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтава направив на адресу військової частини НОМЕР_1 листи від: 17 серпня 2024 року - щодо ОСОБА_7 ; 21 серпня 2024 року - щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у яких повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, аналіз змісту цих листів свідчить про те, що станом на 17 серпня 2024 року слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтава вже отримав і мав у своєму розпорядженні повідомлення військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , а 21 серпня 2024 року - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
При цьому, наведені вище обставини, хронологію дій і їх взаємозв'язок підтверджуються змістом скарги та направленими представником військової частини матеріалами. Відповідно не оспорюються вони і в апеляційній скарзі.
Затим 07 жовтня 2024 року представник Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , в порядку ст.303 КПК України подав до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава в системі «Електронний Суд» скаргу з подальшими змінами на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м. Полтава, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за названими вище повідомленнями військової частини про вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України. Скаржник просив зобов'язати ТУ ДБР у м. Полтава внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами вчинення військовослужбовцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, направити відповідь і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду повідомлень про вказані кримінальні правопорушення (а.п.1-23, 29-30).
Ураховуючи викладене вище, в будь-якому випадку представник військової частини пропустив визначений ч.1 ст.304 КПК України десятиденний строк на оскарження вказаної вище бездіяльності слідчого, подавши скаргу 07 жовтня 2024 року. Так, оскільки слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтава вже 17 серпня 2024 року безумовно отримав повідомлення про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, то, за таких обставин, днем, наступним за тим, у який закінчився перебіг двадцяти чотирьох годинного строку для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання цього повідомлення про кримінальне правопорушення, і початком десятиденного строку на подання скарги в цій частині було 19 серпня 2024 року, а кінцем згаданого строку 30 серпня 2024 року (понеділок), оскільки 28 серпня 2024 року припадало на вихідний день (суботу). Виходячи з аналогічного обрахунку, кінцем десятиденного строку на оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було 02 вересня 2024 року (понеділок), оскільки 01 вересня 2024 року припадало на вихідний день (неділю). Тобто навіть за найбільш сприятливого тлумачення розвитку подій для апелянта є наявним факт тривалого пропуску для звернення зі скаргою до слідчого судді в порядку ст.303 КПК України.
Але в поданій до слідчого судді скарзі на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлень про кримінальні правопорушення не порушено питання про поновлення пропущеного строку на оскарження цієї бездіяльності.
За таких обставин, скарга військової частини підлягала поверненню на підставі п.3 ч.2 ст.304 КПК України.
У той же час, 14 жовтня 2024 року слідчим суддею було відкрито провадження за скаргою військової частини та призначено її до розгляду (а.п.25).
Таким чином, слідчий суддя, встановивши обставини, передбачені п.3 ч.2 ст.304 КПК України, мав би постановити ухвалу про закриття провадження за скаргою як помилково відкритого, оскільки судове рішення про повернення скарги слідчий суддя може постановити лише на стадії вирішення питання щодо прийнятності скарги до розгляду (до відкриття провадження і призначення розгляду скарги).
Так, правильно встановивши, що скаргу подано з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України, та особа, яка її подала, не порушує питання про поневолення цього строку, слідчий суддя постановив ухвалу не про закриття провадження за скаргою, а про її повернення, що на думку апеляційного суду, є порушенням норм КПК України, але неістотним, з огляду на обставини цієї справи, так як слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість розгляду скарги по суті й постановив судове рішення, яким, по суті, завершив провадження. Навіть у випадку формального скасування оскаржуваної ухвали при новому розгляді слідчий суддя за наведених вище обставин після отримання матеріалів провадження все одно повинен буде або повернути скаргу або закрити це провадження як необґрунтовано відкрите, а «процес заради процесу» не відповідає вимогам ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, розгляд по суті скарги, поданої з порушенням вимог КПК України, може призвести до порушення прав, обов'язків та інтересів осіб, щодо яких мають вплив обставини цього провадження.
Тому в контексті наведенного вище не є належними та виправданими, отже й достатніми, зазначені в апеляційній скарзі підстави щодо скасування оскаржуваної ухвали з посиланням на попереднє постановлення слідчим суддею судового рішення про відкриття провадження за скаргою і призначення її до розгляду.
При цьому, в самій апеляційній скарзі з доповненнями не наведено конкретних доводів щодо дотримання представником військової частини строку на подання скарги.
Посилання ж апелянта на наявність виключних обставин, які є поважними причинами - виконання військовою частиною функціональних обов'язків в умовах бойових дій під час воєнного стану, в аспекті строку подачі скарги позбавлені підстав і не спростовують правильність висновків слідчого судді, адже в скарзі не порушено питання про поновлення строку на оскарження бездіяльності слідчого, а наведені доводи можуть бути предметом аналізу та вирішення саме в ході розгляду питання щодо поновлення цього строку.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
У свою чергу, апеляційний суд роз'яснює, що згідно з ч.7 ст.304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України (зокрема, шляхом подання до слідчого судді аналогічної за змістом скарги, однак разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження бездіяльності слідчого), а відповідно до ст.214 КПК України - повторного подання заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу з доповненнями представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 24 жовтня 2024 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4