Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7902/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/911/24
Категорія ст.537 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 грудня 2024 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
засудженого: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу керівника Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 17 жовтня 2024 року подання державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" задоволено частково.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнено засудженого ОСОБА_6 від призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 18.11.2022 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі ст. 70, ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням впродовж іспитового строку тривалістю 3 (три) роки - ухвалено виконувати самостійно.
Своє рішення суддя обґрунтував тим, що як вбачається з вироку Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019 року вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_6 за епізодом 25.04.2018, становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому вчинене ним діяння відповідно до вимог КК України та Закону України № 3886-ІХ є кримінально-караними й на теперішній час.
Також, суддя прийшов до висновку, що враховуючи за вироком Обухівського районного суду Київської області від 18.11.2022 року вартість майна, яке було предметом кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України, вчинених ОСОБА_6 , за кожним із епізодів становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1240,50 грн х 2 = 2481 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому були скоєні злочини, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
В апеляційній скарзі прокурор скасувати ухвалу суду та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Вказує, що внаслідок вчинення нових кримінально-караних діянь під час іспитового строку, ОСОБА_6 фактично порушив умови іспитового строку та вироком від 18.11.2022 судом фактично скасовано іспитовий строк за вироком від 25.11.2019 та призначено остаточне покарання у порядку ст. 71 КК України.
Прокурор наголошує на тому, що внаслідок незаконного рішення ОСОБА_6 фактично уникне відповідальності за вчинення злочинів за вироком від 25.11.2019, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення порядок виконання покарання за вказаним вироком вирішено не у відповідності до чинного законодавства.
Стверджує, що оскільки із 9 епізодів крадіжок, вчинених ОСОБА_6 лише один, із врахуванням змін в законодавстві, є кримінально-караним, а інші 8 не можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення.
Наголошує на тому, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі (максимального покарання, передбаченого санкцією цієї статті) призначено ОСОБА_6 саме за вчинення 9 кримінальних правопорушень.
Отже судом, безпідставно визначено усі 9 епізодів крадіжок як кримінальні правопорушення і не прийнято рішення про звільнення від призначеного судом покарання за вчинення восьми крадіжок, які повинні бути декриміналізовані.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення засудженого на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП та посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачене адміністративне стягнення вважається крадіжка, яке не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Підпунктом169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2022 року становить 2481 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян на 2022 рік становив 1240 грн., а 2 неоподаткованих мінімумів становить 2481 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2019 року становить 1921 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян на 2019 рік становив 960,50 грн., а 2 неоподаткованих мінімумів становить 1921 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21 зазначає, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Як вбачається із вироку Обухівського районного суду Київської області від 18.11.2022 року, кримінальні правопорушення ОСОБА_6 вчинив у 2022 року, а вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, за кожен епізод окремо (455,92 грн., 121,83 грн., 957,47 грн.) становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( 2481 грн).
З огляду на викладене, вчинене ОСОБА_6 діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про звільнення засудженого ОСОБА_6 відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України від призначеного покарання, з чим погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів прокурора про незаконне звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання призначеного вироком від 25.11.2019 року то вони є необґрунтованими з таких підстав.
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України до п'яти років позбавлення волі та відповідно до положень ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Враховуючи, що підставою для застосування правил ст. 71 КК України стало вчинення ним кримінальних правопорушень під час іспитового строку, а саме крадіжок 22.05.2022, 25.05.2022, 03.07.2022 щодо яких прийнято рішення про декриміналізацію, правильність якого не заперечуються та не викликає сумнівів, підстави для застосування ст. 71 КК України відпали, а тому ОСОБА_6 слід вважати засудженим до покарання визначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019 року від якого він був звільнений на підставі ст. 75 КК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення подання та звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 18.11.2022 року покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 185, ч.4 ст.185 КК України та про самостійне виконання вироку Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019 року.
Питання, що стосуються перевірки, в порядку ч.2 ст. 74 КК України, вироку Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2019 року виходять за межі даного судового розгляду, подання УВП №73, оскільки апеляційним судом перевіряється лише вирок Обухівського районного суду Київської області від 18.11.2022 року та можуть бути перевірені, в окремому порядку судом першої інстанції за поданням органу виконання покарань або клопотанням учасника кримінального провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу керівника Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: