Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2740/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
12 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №935/2740/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,
У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача станом на 14 червня 2023 року заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 лютого 2019 року в сумі 71 620,71 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що банк запустив новий проект «Мonobank», у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам). Спеціальним платіжним засобом є платіжні картки «Мonobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Мonobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП у мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється у точці видачі або спеціаліст банку виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26 лютого 2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники зазначених вище документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу був встановлений кредитний ліміт у розмірі до 60 000 грн на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_1 належним чином покладені на неї обов'язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг за проєктом «Мonobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, а тому дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вказаними вище Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Суд першої інстанції неповно дослідив анкету-заяву, розрахунок заборгованості та умови укладеного між сторонами договору, що призвело до неправильного вирішення спору. Відносини, які склалися між сторонами, свідчать про укладення у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису). Відповідач, будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, не надала суду контррозрахунку суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ про неправильність наданого банком розрахунку, а тому відсутні законні підстави для того, щоб піддавати сумніву нараховану суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як убачається з частини першої ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048,1049,1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с.13).
У цій анкеті-заяві зазначено, що вона разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку зазначених вище документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
У анкеті-заяві відповідач висловила свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримала відповідний електронний ключ та електронний підпис.
Тобто, зі змісту анкети-заяви відповідач надала дозвіл на встановлення кредитного ліміту на суму, вказану в мобільному додатку.
Окрім того, у анкеті-заяві зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису».
Відповідачу згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним їй відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.
Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2017 року №78 (у редакції постанови Правління НБУ від 25 лютого 2019 року №42), яке діяло до 31 грудня 2023 року, тобто діяло на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Із огляду на викладене, використання електронного підпису є правомірним та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18.
Із розрахунку заборгованості за договором від 26 лютого 2019 року, виготовленим позивачем, прослідковується внесення коштів на погашення кредиту. Станом на 14 червня 2023 року відповідачем нарахована заборгованість за тілом кредиту в сумі 71 620,71 грн (а.с.6-12).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, АТ «Універсал Банк» при зверненні до суду із позовом не надало належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття їй рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якої можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у неї заборгованості за кредитом у заявленій позивачем сумі, а тому виготовлений позивачем розрахунок заборгованості за договором не можна вважати беззаперечним доказом існування боргу в сумі 71 620,71 грн за тілом кредиту.
Окрім того, зі змісту розрахунку заборгованості не вбачається, ким і коли він складений, якою посадовою особою, не зазначено її посаду, прізвище, ім'я та по батькові.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вказаними вище документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису не є переконливими, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Тарифів.
Додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» не діяли на час підписання відповідачем анкети-заяви (26 лютого 2019 року), оскільки надана суду редакція Умов і правил затверджена протоколом Правління від 24 листопада 2021 року №46 та набула чинності з 27 листопада 2021 року, тобто після виникнення між сторонами спірних правовідносин.
Отже, додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» не можна вважати тими, які мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву від 26 лютого 2019 року.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Зазначене відповідає правовим висновкам Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20. Аналогічне стосується Таблиці обчислення вартості кредиту, що передує укладенню договору та не свідчить про укладення договору саме на таких істотних умовах.
Окрім того, за приписами частини першої ст.1046 та частини другої ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі №6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року в справі №194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише анкетні дані та контактну інформацію щодо ОСОБА_1 , та не містить жодних даних про розмір кредитного ліміту, процентної ставки, відповідальності за невиконання умов договору тощо.
АТ «Універсал Банк» не надало виписки з рахунку ОСОБА_1 , із якої можливо було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у неї заборгованості за кредитом у сумі 71 620,71 грн.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не є самодостатнім та беззаперечним доказом на підтвердження відкриття поточного рахунку, видачі відповідачу кредитної картки з відповідним кредитним лімітом та факту отримання кредитних коштів.
Ураховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
У підсумку колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та з урахуванням всіх обставин у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки в ухваленому рішенні, з яким повністю погоджується суд апеляційної інстанції.
За положеннями ст.375 ЦПК України судове рішення залишається без змін, якщо ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку, та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим залишається без змін.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: