Справа № 154/4606/23 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А.
Провадження № 22-ц/802/1123/24 Доповідач: Федонюк С. Ю.
16 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Карпук А. К.,
за участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства " Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2024 року,
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "ПУМБ" звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 за кредитним договором №1001961196301 отримала кредит в сумі 100000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також 15 березня 2021року відповідно до кредитного договору №2001835860301 ОСОБА_1 отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у 10 000,00 гривень, який у подальшому було збільшено до 45450,00 гривень.
Позивач вказував, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором №1001961196301 від 31 серпня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2023 року становить 133 606,26 гривень, з яких: 81714,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9,63 грн - заборгованість за відсотками; 51882,37 грн - заборгованість за комісією. За кредитним договором №2001835860301 від 15 березня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2023 року становить 71959,05 гривень, з яких: 45449,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26509,62 грн - заборгованість за відсотками.
На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за вказаними кредитними договорами в розмірі 205 565,31 грн та судові витрати.
Заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001835860301 від 15.03.2021 року в сумі 74516,87 гривень та за кредитним договором №1001961196301 від 31.08.2021 року в сумі 133606,26 гривень, а всього 205565,31 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «ПУМБ» 3083,48 гривень судового збору.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03 квітня 2024 року в даній справі залишено без задоволення.
Не погодившись із даним рішенням суду від 03 квітня 2024 року, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з?ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об?єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим. За таких умов рішення необхідно скасувати, а в задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факт отримання нею кредитних коштів та наявності в неї вказаної заборгованості. Заявлена сума заборгованості до стягнення не грунтується на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, виникла нібито за технічним (несанкціонованим) овердрафтом, а тому не доведена, отже не підлягає задоволенню.
Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, на думку апелянта, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум. ОСОБА_1 зазначає, що довести наявність суми заборгованості за договором є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Отже, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» вказує на те, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, надуманою, такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що договір між сторонами був укладений у письмовій формі шляхом підписання заяви, яка містить усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, згідно з вимогами ЦК України. Вказує, що копії платіжних інструкцій, наявних у матеріалах справи, є первинними документами, які підтверджують зарахування банком суми позики відповідачу. Наголошує на тому, що відповідач не надала суду жодного належного та допустимого доказу на спростування існування договірних відносин та неотримання нею кредитних коштів. Більше того, майже з моменту укладення кредитних договорів вона порушує їх умови та не повертає кредитні кошти в установлені строки та розміри. Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 1212 ЦК України, то зазначає, що такі доводи є помилковими через те, що ніякого майна АТ «ПУМБ» не передавалось відповідачу безпідставно, а правовідносини за кредитним договором регулюються нормами ЦК України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з'явилися. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №2001835860301 від 15.03.2021 року, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.
З таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів в цілому погоджується, за виключенням зазначення суми заборгованості за одним із кредитних договорів, а саме - за кредитним договором №2001835860301 від 15.03.2021 року судом вказано борг у сумі 74516,87 гривень, хоча правильно розмір боргу становить 71959,05 грн.
Судом встановлено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 15 березня 2021 року укладено договір №2001835860301, згідно з яким вона отримала кредит в сумі 10 000,00 гривень, шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 45450,00 гривень.
31 серпня 2021 року між цими ж сторонами було укладено кредитний договір №1001961196301, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 100 000,00 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором згідно із заявою на приєднання до договору від 15 березня 2021 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 10 000,00 гривень шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Із заяви слідує, що вона ознайомлена та згідна з умовами та Правилами банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується її підписом.
Із заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 31 серпня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 100 000,00 гривень шляхом переказу на картковий рахунок, ознайомлена та згідна з умовами та Правилами банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується її підписом.
Також ОСОБА_1 була ознайомлена із паспортами споживчих кредитів, що також підтверджується її підписами на вказаних документах.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2023 року існує заборгованість за кредитним договором №2001835860301 від 15 березня 2021 року в сумі 71959,05 грн, з яких: 45449,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26509,62 грн - заборгованість за відсотками; та за кредитним договором №1001961196301 від 31 серпня 2021 року - в сумі 133 606,26 гривень, з яких: 81714,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9,63 грн - заборгованість за відсотками; 51882,37 грн - заборгованість за комісією.
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося апелянтом, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № №2001835860301 від 15 березня 2021 року та №1001961196301 від 31 серпня 2021 року.
Факт користування відповідачкою кредитними коштами в межах наданих їй збільшених кредитних лімітів не заперечується, що також підтверджується випискою із руху коштів, якими вона оперувала і після надання їй 31 серпня 2021 року кредитного ліміту в розмірі 100 000 грн.
Згідно з матеріалами справи у ОСОБА_1 на 10.08.2023 року існує заборгованість за кредитним договором №2001835860301 від 15.03.2021 року в сумі 71959,05 грн, з яких: 45449,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26509,62 грн - заборгованість за відсотками; а також борг за кредитним договором №1001961196301 від 31 серпня 2021 року в сумі 133 606,26 гривень, з яких: 81714,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9,63 грн - заборгованість за відсотками; 51882,37 грн - заборгованість за комісією.
Відповідач, яка є учасником вказаних кредитних договорів, мала право і можливість перевірити власні витрати і правильність розрахунку заборгованості, між тим, крім загальних заперечень, іншого розрахунку суду не надала.
Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 42,43 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку № 75 від 04.07.2018 року, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно з п.62,63 цього Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту, Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Таким чином, надані до справи виписки з особових рахунків відповідача є належними та допустимими доказами щодо надання кредитних коштів, з яких вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за кредитами (а.с.33-41).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідачем по справі суду надано не було. З руху коштів по рахунках можливо встановити як отримання грошових коштів, так і внесення платежів.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегією суддів встановлено, що відповідач не довела належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитними договорами від 15 березня 2021 року та 31 серпня 2021 року, розрахунок заборгованості не спростувала.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеними ті обставини, що ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами, взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачені в договорах строки отримані в кредит грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитними договорами від 15 березня 2021 року та від 31 серпня 2021 року по тілу та інших платежах, які суд першої інстанції стягнув з відповідача.
Відповідач не оспорювала жодний з кредитних договорів, не зверталася з вимогами про розірвання договорів у зв'язку із порушенням банком умов договору. Розрахунки заборгованості відповідачем в апеляційній скарзі не спростовані, оскільки доводи апеляційної скарги стосуються загальної критики наданих позивачем доказів з метою переоцінки вказаних доказів апеляційною інстанцією.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, з урахуванням відсутності обґрунтованих доказами заперечень, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог АТ «ПУМБ».
Проте, в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції помилково вказав, що за кредитним договором №2001835860301 від 15.03.2021 року борг відповідачки ОСОБА_1 становить 74516,87 гривень, з яких: тіло кредиту - 45142,83 грн, за відсотками - 21,44 грн, та за комісією - 29352,60 грн, хоча правильно розмір боргу становить 71959,05 грн, з яких: 45449,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26509,62 грн - заборгованість за відсотками, за комісією - 0 грн. Такі ж суми вказано і в позовній заяві банку та в доданих розрахунках. А тому, враховуючи, що судом помилково зазначено суму боргу за одним із кредитних договорів, хоча в загальному розмір боргу в сумі 205565,31 грн визначений судом вірно, то рішення в цій частині слід змінити, а в решті рішення залишити без змін.
Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 03 квітня 2024 року в даній справі змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором №2001835860301 від 15.03.2021 року замість 74516,87 гривень вказати правильно - 71959,05 гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді