СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/8802/24
ун. № 759/25974/24
16 грудня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Святошинського УП ГУНП у м.Києві щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
02.12.2024 р. ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку, в порядку ст. 303 КПК України звернулась до Святошинського районного суду м.Києва із скаргою на бездіяльність посадових осіб Святошинського УП ГУНП у м.Києві щодо невнесення відомостей за заявою про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги посилається на звернення 20.11.2024 р. до Святошинського УП ГУНП у м.Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України. Зазначає, що її колишній чоловік ОСОБА_4 чинить їй та доньці перешкоди у користування квартирою, яка набута ними під час перебування у шлюбі, тобто є спільною сумісною власністю подружжя. Окрім того, вказує на наявність судового рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, за яким визнано її право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що дії її колишнього чоловіка підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України.
У судове засідання скаржник не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Своєю заявою просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання уповноважена особа Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не з'явилася, про розгляд скарги повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду скарги не здійснювалось.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Згідно з ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Слідчий суддя, звертає увагу, що підставами вважати заяву такою, що містить відомості про злочин, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то обставини викладені в них не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язковими для внесення до ЄРДР.
Системний аналіз положень ст.ст.214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Пунктом 1 розділу 3 Наказу Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (злочин).
Отже, критерієм, що дає змогу вважати заяву про злочин такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з матеріалів скарги, 21.11.2024 р. Святошинським УП ГУНП у м.Києві отримано заяву ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України. У заяві йдеться про перешкоджання заявнику її колишнім чоловіком у користуванні спільною квартирою.
Відповідно до ст. 162 КК України, об'єктом кримінального правопорушення є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.
З об'єктивної сторони порушення недоторканності житла може бути вчинене у формі:
1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи;
2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку;
3) незаконного виселення;
4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.
У всіх випадках злочин характеризується незаконним способом вчинення. Тобто, за певних підстав і умов проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, виселення особи тощо є правомірними. Кримінально караного характеру вони набувають саме у зв'язку з незаконністю їх здійснення.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
Незаконний огляд - це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщення чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою метою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням встановленого законом порядку. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.
Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується.
Обшук вважається незаконним, якщо він здійснений: 1) приватною особою; службовою особою, у т. ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити; 2) службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку (слідчим, працівником органу дізнання), але: а) за відсутності підстав для проведення обшуку (коли не порушено кримінальну справу або за відсутності достатніх даних про те, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі або забезпечення цивільного позову, заховані в певному приміщенні або місці чи у будь-якої особи, а також про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець); б) з порушенням процесуального порядку його проведення (без вмотивованої постанови судді, без участі понятих, без складання протоколу, без роз'яснення обшукуваним, понятим і відповідним представникам їхніх прав тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді.
Під незаконним виселенням слід розуміти виселення із займаного житлового приміщення за відсутності підстав або з порушенням порядку, встановлених законом. Відповідно до чинного законодавства примусове виселення громадянина із житла може мати місце лише за рішенням суду у визначених законом випадках. Незаконним слід визнавати також виселення, здійснене неуповноваженою на те особою.
До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути віднесено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо. Термін "інші дії" дає підстави говорити про те, що склад такого злочину утворюють будь-які дії, що полягають у неправомірному проникненні у житло чи інше володіння громадянина.
У даному випадку фактичні обставини, викладені у скарзі свідчать про відсутність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України. Між сторонами виникли цивільно-правові відносини з приводу визначення порядку користування майном, що перебуває у спільній власності.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд у разі заявлення відповідного позову, зокрема, про вселення, про встановлення конкретного порядку користування житлом.
Таким чином, доводи заявника у заяві від 20.11.2024 року є її особистою оцінкою дій службових осіб і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливої протиправності дій, а тому не відповідають вимогам ст.214 КПК України.
Враховуючи, що ст.214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, але виходячи з положень ч.5 ст.214 КПК України, змісту таких відомостей має бути надана належна оцінка.
При цьому, виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві або повідомленні, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Оскільки чинним КПК України передбачена можливість оскаржити дії, бездіяльність слідчого, то у слідчого судді виникають повноваження щодо перевірки правильності висновку слідчого за результатами такої оцінки.
Вказане відповідає основним положенням цього Кодексу, зокрема п.18 ст.3 КПК України, відповідно до якого до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Також слід зауважити, що посилання заявника на вимоги ч.4 ст.214 КПК України, відповідно до якої відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається, не є підставою для обов'язкового внесення відомостей до ЄРДР, якщо така заява не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки ця норма стосується лише процедури прийняття такої заяви.
Згідно з вимогами ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для внесення заяви ОСОБА_3 до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Святошинського УП ГУНП у м.Києві слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Святошинського УП ГУНП у м.Києві щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1