СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/8513/24
ун. № 759/25284/24
09 грудня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
29.11.2024 р. адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 на майно якого накладено арешт ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва, звернулась до Святошинського районного суду м.Києва із клопотанням про скасування арешту із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об'єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5490, що належить ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання вказує, що тривалість арешту майна заявника даного клопотання значно перевищує всі можливі строки проведення досудового розслідування. Арешт накладено слідчим суддею передчасно, а в ухвалі не зазначено, яким саме критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України відповідає вказане нерухоме майно заявника. Таким чином, порушено права заявника щодо можливості вільно володіти та розпоряджатися своєю власністю, здійснювати оформлення дозвільних документів.
У судове засідання представник власника майна не з'явився, своєю заявою просить здійснювати розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримує та просить задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
У судове засідання слідчий, прокурор не з'явились, своїми заявами просять здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності, проти скасування арешту заперечують. В обґрунтування заперечень скасування арешту вказують на проведення земельно-технічної експертизи щодо накладення земельних ділянок на землі лісового фонду.
Слідчий суддя, ознайомившись з клопотанням та додатками до нього, матеріалами судової справи про накладення арешту №759/1629/23, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні N 12021111140000595 від 19.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року задоволено клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури та накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі щодо земельної ділянки 3222487000:04:002:5490. З мотивувальної частини ухвали 15.02.2023 р. вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222487000:04:002:5490 є ОСОБА_4 . Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 29.11.2024 р., з якого також вбачається, що земельна ділянка заявника кадастровий номер 3222487000:04:002:5490 набута заявником у приватну власність 08.12.2021 р.
Земельні ділянки станом на 1948, 1994 та 1999 рік належали с.г. артілі «Нове Життя» с. Ходосіївка в подальшому приєднаній до радгоспу «Хотівський», реформованому потім у КСП АК «Хотівський».
Протоколом №5 від 28.02.1948 року засідання виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих було вирішено пункт 65-а: в зв'язку із знищенням німецькими окупантами державного акту, якого було видано с.г. артілі «Нове Життя» с. Ходосіївка в 1936 р., дозволити РЗВ виготовити та видати взамін знищеного новий державний акт №445823 на основі проведених землевпорядних робіт та закріпленням в межах, що визначені в державному акті площ 1755,76 га. Всього закріплюється за с.г. артіллю 1755, 76 га.
Постановою №65-а підтверджується факт видачі с.г. артілі «Нове Життя» с. Ходосіївка державного акту на площу 1755,76 га, в тому числі участки під лісами місцевого значення - 0,00 га; участки під лісами державного лісфонду - 0,00 га.
Додатково Протоколом №8 від 17.03.1948 року засідання виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих було вирішено пункт 67-а: в зв'язку із знищенням німецькими окупантами державного акту, якого було видано с.г. артілі «Нове Життя» в 1936 р., дозволити РЗВ виготовити та видати взамін знищеного новий державний акт №407464 на основі проведених землевпорядних робіт та закріпленням в межах, що визначені в державному акті №407464 площею 836,84 га. Всього закріплюється за с.г. артіллю 836,84 га.
Постановою №67-а підтверджується факт видачі с.г. артілі «Нове Життя» державного акту на площу 836,84 га, в тому числі участки під лісами місцевого значення - 0,00 га; участки під лісами державного лісфонду - 0,00 га.
24.01.1959 року рішенням Києво-Святошинського Райвиконкому депутатів трудящих було затверджено рішення загальних зборів членів колгоспу «Нове життя» с. Ходосіївка та загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Родина» с. Хотів, де члени колгоспів вирішили об'єднати колгосп «Нове життя» с. Ходосіївка та колгосп «Родина» с. Хотів в один колгосп. Об'єднаний колгосп вирішено назвати ім. Леніна с. Хотів.
13.04.1963 року рішенням №86 Києво-Святошинського Райвиконкому депутатів трудящих було ухвалено затвердити рішення загальних зборів колгоспників про перетворення їх у радгоспи: «Хотівський», «Мічурінський», «Тарасівський», «Димерський», «Катюжанський» та приєднання колгоспу «Комуніст» с. М. Борщагівка як відділка до радгоспу «Совки», колгоспів ім. 1-го Травня с. Ясногородка, «Перемога» с. Глібовка, як відділки до радгоспу «Козаровицький». Радгосп «Хотівський» було утворено на базі колгоспу ім. Леніна, с. Хотів.
Таким чином земельні ділянки колгоспу «Нове життя» повною мірою увійшли до складу колгоспу ім. Леніна, перетвореного у 1963 р. у радгосп «Хотівський», який проіснував до приватизації радгоспу у КСП «Агрокомбінат «Хотівський».
Радгоспу «Хотівський» видавався державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 001599 був виданий Ходосівською сільською Радою народних депутатів 01.12.1997 для сільськогосподарського виробництва.
Приналежність земель радгоспу «Хотівський» підтверджується державним актом на право постійного користування землею. Таким чином історично земельні ділянки належали радгоспу «Хотівський» з 1963 р., як землі для сільськогосподарського виробництва.
Рішенням першої сесії двадцять третього скликання Ходосіївської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 22.04.1998 було передано у колективну власність і постійне користування земельні ділянки колективному сільськогосподарському підприємству агрокомбінат "Хотівський", де було вказано: надати у постійне користування 845,8 га земель у складі резервного фонду 131,0 га природоохоронного призначення 714,8 га.
На виконання вказаних рішень, були складені та видані державні акти на право постійного користування землею.
Так, КСП Агрокомбінат «Хотівський» було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002924, виданий Ходосівською сільською Радою народних депутатів від 06.12.1999, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 273.
Рішенням 2 сесії 24 скликання Ходосівської сільської ради від 15.06.2002 р. скасовано рішення Ходосівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 22.04.1998 «Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству АК "Хотівський", передано зазначені землі до земель запасу Ходосівської сільської ради.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини справа "Будченко проти України" в розділі "Оцінка суду" встановлено: п. 40 "Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.94 року Series A N 296-A, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії" заява N 48191/99, п. п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.82 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52).
Позбавлення добросовісного власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю або частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього запобіжного заходу відпала потреба, або арешт накладено необгрунтовано.
01.12.2021 р. слідчим прийнято постанову про визнання речовими доказами земельних ділянки, в тому числі щодо земельної ділянки 3222487000:04:002:5490.
З ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2023 р. (ун.№759/1629/23), вбачається, що арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:5490, що належить ОСОБА_4 , накладено з метою збереження речового доказу.
Частиною 3 ст. 170 КПК України чітко визначено, що у випадку забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме: 1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегло на собі його сліди або 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, з матеріалів справи про накладення арешту на майно, не вбачається ознак відповідності майна речовому доказу. Однієї лише постанови слідчого про визнання майна речовим доказом не є достатньо.
Як на підставу відмови у скасуванні арешту слідчий та прокурор вказують на проведення земельно-технічної експертизи щодо накладення земельних ділянок на землі лісового фонду.
Разом із цим, із постанови про призначення земельно-технічної експертизи від 20.08.2024 р., земельно-технічна експертиза саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5490 не призначена.
Зважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу (з 19.10.2021 р.), стороною обвинувачення мають бути надані докази, які б свідчили про легітимні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.
При цьому, підозра у кримінальному провадженні не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
З моменту початку розслідування у провадженні №12021111140000595 від 19.10.2021 р. щодо вказаного речового доказу, слідчими вчинялись лише дії щодо накладення арешту та призначення експертизи, яка не містить у своєму переліку земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5490.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).
Враховуючи те, що арешт на земельні ділянки накладений необґрунтовано, а органом досудового розслідування протягом тривалого часу не вчиняють слідчі та/або процесуальні дії щодо майна, слідчий суддя вважає, що наявність арешту порушує законні права та інтереси ОСОБА_4 як добросовісного набувача та власника майна, щодо володіння, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
Керуючись статтями 7, 9, 22, 98, 170-174, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, задовольнити.
Скасувати арешт із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об'єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5490, що належить ОСОБА_4 , накладеного ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/1629/23 від 15.02.2023 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1