печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50419/24-к
пр. № 1-кс-43175/24
01 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023000000001354, про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001354 від 19.07.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє організована злочинна група, яка займається незаконним виготовленням, перевезенням, пересиланням, зберіганням та незаконним збутом в особливо великих розмірах прекурсору «ІНФОРМАЦІЯ_7» з метою подальшого виготовлення психотропних речовин. З метою вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин та прекурсорів в створених телеграм каналах: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 , « ІНФОРМАЦІЯ_2 », WhatsApp месенджері НОМЕР_2 розмістили оголошення про незаконний збут прекурсору «фенілиітроироиен» та психотропних речовин.
Діючи відповідно до розподілених функцій, налагодивши незаконне виготовлення прекурсору «ІНФОРМАЦІЯ_7», приймають замовлення на його незаконний збут в вище зазначених телеграм-каналах, акумулюють замовлення в різні регіони України, оформлюють поштові відправлення, здійснюють незаконне зберігання, перевезення, фасування, пересилання та збут прекурсору «ІНФОРМАЦІЯ_7» через відділення поштового оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в особливо великих розмірах з метою його використання для виготовлення психотропних речовин.
На виконання доручення: слідчого, оперативними співробітниками ДБН НПУ встановлено місця, які відвідували особи, які перевіряються на причетність до вчинення кримінальних правопорушень, під час скоєння протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом прекурсору «ІНФОРМАЦІЯ_7».
За результатами проведення радіотехнічного обстеження у місцях, які відвідувала зазначені особи, встановлено базові станції (ретрансляційні антени) з координатами (LAC та CID) операторів мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
У зв'язку з тим, що на даний час не встановлено абонентські номери та мобільні термінали, які можуть використовувати у своїй протиправній діяльності вказані особи, які перевіряється на причетність до незаконного обігу прекурсору - ІНФОРМАЦІЯ_7, виникли підстави вважати, що при відвідуванні низки адрес вони могли проводити спілкування з іншими співучасниками щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
В судове засідання слідчий не з'явивився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Слідчий подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001354 від 19.07.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.
Частиною 1 ст. 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Згідно ч. 2 ст. 160 КПК України передбачено вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, серед яких (п. 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; (п. 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Згідно з ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, а саме що речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи та самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, в зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, а також неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Інформація, доступ до якої просить надати слідчий є інформацією, яка захищена законом, а тому і доступ до неї має бути належним чином мотивований, а необхідність у ньому має стверджуватись належними доказами.
Частиною 5 ст. 132 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до правових позицій Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що слідчим належним чином не мотивовано необхідність отримання доступу до вказаної інформації, не зазначено, яке саме значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні має інформація, доступ до якої просить надати слідчий та можливість використання як доказів таких відомостей, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цієї інформації. Також до клопотання не додано доказів того, що номери телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в момент вчинення кримінального правопорушення фіксувався в районі вчинення кримінального правопорушення.
У матеріалах клопотання відсутні докази того, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12023000000001354 було проведено оперативно-розшукові заходи, а саме радіотехнічну розвідку, в результаті чого отримано ідентифікаційні данні базових станцій операторів рухомого (мобільного) зв'язку, в зоні дії яких розташовано місце скоєння злочину, населений пункт, в якому проживає особа, яка може бути причетна до вчинення даного кримінального правопорушення з даними геолокації місця розташування.
Також у матеріалах клопотання відсутні доручення на проведення аналізу отриманої в операторів мобільного зв'язку інформації та встановлення чи фіксувались з'єднання абонентських номерів в зоні дії базових станцій, що обслуговують територію відповідно до довідки РТО, а також аналіз роздруківок телефонних з'єднань із прив'язкою до місцевості.
Долучена до клопотання копія рапорту не може підтверджувати чи спростовувати ті чи інші обставини у кримінальному провадженні, оскільки у розумінні ст. 84 КПК України, рапорт не є доказом у справі, оскільки фактичні дані, які отримані з джерел, що не передбачені даною нормою, не можуть бути використані у доказуванні як докази, а тим паче не може бути достовірною інформацією, як слідчий зазначає в своєму клопотанні, а тому слідчий суддя позбавлений можливості перевірити чи дійсно за даними адресами діють саме ці базові станції операторів мобільного зв'язку, а також те, що запитувана слідчим інформація сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з положенням ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положення ст. 26 КПК України наголошують на тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 в справі № 6-рп/2001, кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 159-166 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023000000001354, про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1