печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56499/24-к
29 листопада 2024 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42024052210003371 від 23.09.2024, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вилкове, Кілійського району Одеської області, не адвоката, не депутата, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024052210003371 від 23.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 квітня 2020 року ОСОБА_4 уклав контракт із Міністерством оборони України в особі: командира НОМЕР_1 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, строком на 3 (три) роки.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
- на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
- до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
- на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 15 жовтня 2023 року №293 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду кулеметника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_2 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
08 вересня 2024 року солдат ОСОБА_4 направлений до військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 , для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеню придатності до проходження військової служби.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 вересня 2024 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на ухилення від несення обов'язків військової служби, що полягав у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_3 та подальшому нез'явленні до військової частини НОМЕР_2 , та був реалізований за наступних обставин.
10 вересня 2024 року солдат ОСОБА_4 прибув до військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 та зареєструвався для проходження військово-лікарської комісії. У подальшому, з метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 та у період з 11 вересня 2024 року по 23 вересня 2024 року проводив свій час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, при цьому вживаючи заходи конспірації.
В порушення п. 2.8.6 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» для здачі документів 24 вересня 2024 року не з'явився, у зв'язку з чим знятий з проходження ВЛК через відсутність та перевищення термінів медичних оглядів.
24 вересня 2024 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та вчинити дезертирство.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді кулеметника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, 24 вересня 2024 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, не з'явився з лікувального закладу, а саме з військової частини НОМЕР_3 , де проходив медичний огляд військово-лікарської комісії, до місця служби у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, а вільний час проводячи на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, до 09 жовтня 2024 року.
Таким чином солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини, а також нез'явлення на службу з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
В клопотанні зазначено, що 10 жовтня 2024 року слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вилкове, Кілійського району Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді кулеметника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , має звання «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2024 №757/46738/24-к до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , строком до 12:15 год. 09.12.2024.
За результатами оскарження до Київського апеляційного суду зазначена ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2024 №757/46738/24-к залишена без змін.
27.11.2024 на виконання доручення в порядку ст. 290 КПК України слідчого про повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024052210003371 від 23.09.2024 та відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження № 42024052210003371 від 23.09.2024 підозрюваному ОСОБА_4 , та його захисникам відкрито матеріали кримінального провадження № 42024052210003371.
На даний час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження сторони захисту триває, проте внаслідок завершити ознайомлення з усіма матеріалами в строк до 09.12.2024 не представляється можливим.
Таким чином, закінчити досудове розслідування з направленням до суду обвинувального акту протягом строку дії обраного підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу неможливо, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні обраного останньому запобіжного заходу.
Також зазначає, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, обґрунтовується наступними зібраними доказами, а саме:
- оглядом публікації в мережі інтернет виявлено відеозапис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4, в якому ОСОБА_4 висловлює небажання проходити військову службу та повідомляє що не повернеться до військової частини.
- протоколами допитів заступника командира 1 стрілецького батальйону ОСОБА_9 , начальника штабу ОСОБА_10 та командира відділення гранатометного взводу ОСОБА_11 , які зазначили, що 31.08.2024 ОСОБА_4 відмовився від виконання усного наказу командира, внаслідок чого його було усунуто від виконання службових обов'язків. 09.09.2024 ОСОБА_4 відправлено до військового госпіталю ВЧ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби. ОСОБА_4 повинен був проходити ВЛК в ВЧ НОМЕР_3 на території АДРЕСА_1 та 19.09.2024 не вийшов на зв'язок з відповідальною особою. 22.09.2024 з засобів масової інформації йому стало відомо, що ОСОБА_4 публічно заявив про самовільне залишення військової частини. Йому нічого не відомо про те, щоб ОСОБА_4 висловлював небажання проходити військову службу. Натомість його відомо, що ОСОБА_4 висловлював бажання звільнитися зі служби у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю. Будь-яких документів, рапортів щодо наявності підстав для звільнення зі служби не подавав.
- протоколом допиту тво начальника медичного пункту 1 стрілецького батальйону ОСОБА_12 , яка додатково повідомила, що під час проходження служби ОСОБА_4 будь-яких поранень не отримував. До медичної служби звертався лише один раз з питанням «хронічного гастриту» та «дуодиниту», у зв'язку з чим з 05.07.2024 по 15.07.2024 перебував в ЦРЛ м. Павлоград. Інших скарг на стан здоров'я не надходило.
- протоколом голови ВЛК № 1 ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_13 , який повідомив, що згідно журналу реєстрації військово-лікарської комісії № 1 військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 10.09.2024 зареєструвався та отримав на руки «Картку обстеження та медичного огляду», після чого зник в невідомому напрямку. Жодного обстеження у лікарів ВЛК не проходив. Картку з результатами оглядів лікарів та обстежень до секретаря комісії не здавав. У зв'язку з тим, що о 19 годині 24.09.2024 сплив 14 денний термін проходження військово-лікарською комісією ОСОБА_4 , згідно інструкції ним направлено повідомлення командуванню ВЧ НОМЕР_2 про не з'явлення 24.09.2024 солдата ОСОБА_4 для здачі документів та зняття останнього з проходження військово-лікарської комісії у зв'язку з перевищення терміну проходження ВЛК (сповіщення від 24.09.2024 вих. № 15535/1).
- матеріалами службового розслідування проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2024 №2876 за результатами якого в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, які не зменшились і полягають у тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
За таких обставин, орган досудового розслідування, вважає за доцільне клопотати перед судом про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024052210003371 від 23.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
10 жовтня 2024 року слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вилкове, Кілійського району Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді кулеметника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , має звання «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2024 №757/46738/24-к до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , строком до 12:15 год. 09.12.2024.
За результатами оскарження до Київського апеляційного суду зазначена ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2024 №757/46738/24-к залишена без змін.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при вирішенні питання про продовження його дії.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя також звертає увагу, що обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_4 та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України перевірялися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, при перегляді такої ухвали колегією судді Київського апеляційного суду та підтверджується вагомими доказами, достатніми на даній стадії досудового розслідування для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що по даному кримінальному провадженню досудове слідство не закінчено, триває виконання вимог ст. 290 КПК України.
Відповідно до ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даних про наявність підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на менш суворий, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено.
Що стосується заяв ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про взяття підозрюваного на особисту поруку, слід зазначити наступне.
Так, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення вказаних заяв, оскільки вважає, що запобіжний захід у вигляді особистої поруки не зможе запобігти встановленим ризикам, а встановлені обставини свідчать про наміри органу досудового розслідування не допустити ризики, які б підривали досудове розслідування, що має на меті забезпечити всебічність, повноту і неупередженість дослідження обставин у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим у задоволенні вказаних заяв слід відмовити.
На підставі викладеного, з урахуванням особи підозрюваного та встановлення обґрунтованості підозри, продовження існування ризиків відносно ОСОБА_4 , які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, беручи до уваги, те, що на даний час у вищезазначеному кримінальному провадженні продовжується ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, слідчий суддя доходить висновку про обгрунтованість даного клопотання.
Також, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
У зв'язку чим, слідчий суддя вважає за необхідне доручити Доручити уповноваженим особам Державного бюро розслідувань, провести дослідження фактів, викладених в повідомленні захисника - адвоката ОСОБА_5 , та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного.
На підставі викладеного, з урахуванням особи підозрюваного та встановлення обґрунтованості підозри, продовження існування ризиків відносно ОСОБА_4 , які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, беручи до уваги, те, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні продовжується ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, та враховуючи положення ч. 7 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, виходячи із конкретних обставин інкримінованих підозрюваному діянь, не знаходить підстав для визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою.
Керуючись ст. 177, 178, 183,193, 194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити у кримінальному провадженні № 42024052210003371 від 23.09.2024 підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 15.01.2025 року, без визначення суми застави.
Доручити уповноваженим особам Державного бюро розслідувань, провести дослідження фактів, викладених в повідомленні захисника - адвоката ОСОБА_5 , та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1