Справа №:755/20871/24
Провадження №: 1-кп/755/1804/24
"16" грудня 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040001217 від 12.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040001217 від 12.08.2024 рок,у за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор подав та заявив клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в клопотанні зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
У зв'язку з чим, виникла необхідність в обранні відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює
Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
На підставі викладеного, беручи до уваги ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 може: перебуваючи на свободі та будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, переховуватись від суду, оскільки останньому інкримінується, серед іншого, вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років; перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця проживання останніх, з метою схилити їх до дачі неправдивих показів у судовому засіданні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до суду з метою затягування часу проведення судового розгляду, що в свою чергу може повпливати на строки проведення останнього, а також, уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини, оскільки не має постійного місця проживання у м. Києві; перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини різного ступеню тяжкості, за які останнього засуджено до реальної міри покарання.
Крім того, прокурор в клопотанні зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Тому, враховуючи перелічені ризики, вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні та саме клопотання є необґрунтованими. Крім того, просила суд у разі задоволення клопотання визначити ОСОБА_3 розмір застави. Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку прокурора.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №12024105040001217 обґрунтованість підозри ОСОБА_3 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтується на: протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.09.2024 року; протоколах огляду місця події від 19.09.2024 року; протоколі допиту потерпілого від 23.09.2024 року; протоколах допиту свідків від 21.08.2024 року, 19.09.2024 року, 20.09.2024 року; протоколах допиту підозрюваного від 21.08.2024 року та 19.09.2024 року; протоколах обшуку затриманої особи від 21.08.2024 року та 19.09.2024 року; протоколах проведення слідчого експерименту від 14.10.2024 року та 31.10.2024 року; протоколі перегляду відеозапису від 20.09.2024 року; висновках експертів від 19.09.2024 року, 07.11.2024 року, 13.11.2024 року, 15.11.2024 року; повідомленні про підозру від 20.09.2024 року; повідомленнях про зміну раніше повідомленої підозри від 21.10.2024 року та 27.11.2024 року. Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбаченні ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним з санкціями статей, які йому інкримінуються, може переховуватись від суду, оскільки ним серед іншого ймовірно вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років. Крім того, у обвинуваченого відсутнє постійне місце проживання у м. Києві. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 та обставини їх вчинення, ризик впливу останнього на потерпілого та свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами є досить реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену судимість, і, тому має схильність до вчинення нових злочинів. Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 , відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованих кримінальних правопорушень, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого. Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є проступком та тяжким злочином. Обвинувачений раніше не одноразово судимий, офіційно не працює, не одружений, має не зняту та не погашену судимість, що може свідчити про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, може ухилятися від суду, може впливати на свідків та потерпілого. Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 13 лютого 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 121 120 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали буде проголошено 17 грудня 2024 року о 09 годині 20 хвилин.
Суддя ОСОБА_1