Справа № 755/20751/24
Провадження №: 2/755/11010/24
про відкриття провадження у справі
"13" грудня 2024 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
26.11.2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передана на розгляд судді Коваленко І.В.
02.12.2024 року судом зроблено запит до органу реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
09.12.2024 року з відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської РДА надійшла інформація про те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Подана до суду позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підсудна Дніпровському районному суду міста Києва.
Підстав для повернення чи відмови у відкритті провадження при відкритті провадження судом не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є громадянином Російської Федерації.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України Про міжнародне приватне право).
У відповідності до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається згідно з статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи-відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач-фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа-відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до п.4 ч. 6 ст.19 ЦПК України справи про розірвання шлюбу є малозначними справами, а тому підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 274, ч.ч. 2, 5, 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суддя приходить до висновку, що вказана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомлення сторін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 128, 175, 177, 187, 274-275, 279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу.
Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Призначити судове засідання на «06» лютого 2025 року на 10 годину 30 хвилин, яке відбудеться у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Пластова, 3, каб.8), під головуванням судді Коваленко І.В.
Роз'яснити учасникам справи, що не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, відповідач має право надіслати відзив, який має відповідати ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу, іншому відповідачу та третій особі у справі копії відзиву та доданих до нього документів.
Позивач не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, має право підготувати відповідь на відзив, який має відповідати ст. ст. 178, 179 Цивільного процесуального кодексу України, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу у справі та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.
Відповідач не пізніше п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, має право підготувати заперечення, який має відповідати ст. ст. 178,180 Цивільного процесуального кодексу України, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити позивачу у справі та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив) є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (ч. 2 ст. 352 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.