ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10410/24
провадження № 2/753/6756/24
11 грудня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю: секретаря судового засідання Давидюк В.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям,
27 травня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви позивачі зазначили, що їм на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на третьому поверсі 16-ти поверхового будинку. Над вказаною квартирою розташована квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_5 03 грудня 2023 року відбулося залиття квартири позивачів зверху з квартири відповідача. В той же день було складено акт про залиття житлового приміщення, у якому вказано, що причиною залиття став лопнутий корпус фільтра для очищення води. Згідно висновку експерта, збитки від залиття квартири склали 57 400,00 грн. Наразі позивачі просять суд стягнути з відповідача на їхню користь 57400,00 грн - заподіяної матеріальної шкоди, 10 000,00 -моральної шкоди та 8000,00 грн - за послуги з оцінки заподіяної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/10410/24 між суддями від 28 травня 2024 року, матеріали позовної заяви передано в провадження судді Шаповалової К.В. Фактично справу було передано судді 30 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 04 червня 2024 року позов було залишено без руху та надано позивачам строк на усунення недоліків.
11 червня 2024 року до суду від представника позивачів надійшла заява про усунення недоліків та копія квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 21 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання 13 серпня 2024 року.
12 серпня 2024 року до суду від імені відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення судового засідання, оскільки вона не отримувала позовну заяву з додатками.
Судове засідання 13 серпня 2024 року було відкладено на 25 вересня 2024 року для повторного виклику відповідача та надсилання їй позовної заяви з додатками.
У судовому засіданні 25 вересня 2024 року було заслухано пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та оголошено у справі перерву для можливості надання пояснень позивачем ОСОБА_4 , від якої не надходило до суду заяв про можливість розгляду справи у її відсутність.
30 вересня 2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи. Крім того, 30 вересня 2024 року представнику відповідача адвокату Романчуку О.А. було вручено копію позовної заяви з додатками, які повернулись на адресу суду без вручення відповідачу.
21 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 24 жовтня 2024 року було задоволено клопотання представника позивачів та представника відповідача про виклик та допит заявлених ними свідків - голови ОСББ «Каштан-26» та працівників ФОП ОСОБА_6 , які були на виклику щодо затоплення квартири позивачів. У зв'язку з цим у судовому засіданні було оголошено перерву до 28 листопада 2024 року.
29 жовтня 2024 року до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій викладені аргументи проти заперечень представника відповідача.
28 листопада 2024 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, копія яких була вручена під розписку позивачам у судовому засіданні.
У судовому засіданні 28 листопада 2024 року судом було допитано свідка ОСОБА_7 , який є головою ОСББ «Каштан -26» та оголошено перерву до 10 грудня 2024 року для повторного виклику свідків - працівників ФОП ОСОБА_6 .
У судовому засіданні 10 грудня 2024 року судом було допитано свідків ОСОБА_6 та сантехніка ОСОБА_8 , який був безпосередньо за викликом про залиття квартири позивачів. У розгляді справи було оголошено перерву до 11 грудня 2024 року для можливості учасникам справи підготуватись до пояснень, з урахуванням інформації, отриманої під час допиту свідків.
У судовому засіданні 11 грудня 2024 року позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, зазначили, що свідки підтвердили той факт, що залиття квартири позивачів сталось саме з вини відповідача, оскільки саме в її квартирі лопнув корпус фільтру води, що й стало причиною затоплення квартири позивачів. Зауважили, що долучений до позовної заяви звіт про вартість відновлювального ремонту є належним доказом щодо розміру завданої матеріальної шкоди. Відповідачем такий звіт не спростовано належними та достатніми доказами, не надано рецензію, не заявлено суду клопотання про призначення експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту та спростування сум, визначених у звіті.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог, вказав, що акт про залиття не відповідає встановлені формі, а тому він не може бути належним доказом вини відповідачки у залитті. Також зазначив, що звіт про вартість відновлювального ремонту також не є належним доказом, бо на його титульній сторінці відсутній підпис позивачки, без якого він не є дійсним. Крім того, вказав, що в акті про пошкодження було зазначено зовсім інший метраж пошкоджень (менше), ніж визначено оцінювачем у звіті, що, відповідно значно штучно збільшило суму вартості відновлювального ремонту. Також зазначив, що у звіті у вартість ремонту включено ПДВ, що є безпідставним. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивачів, позивачів, представника відповідача, допитавши свідків, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є співвласниками (в рівних частках) квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору міни від 14 серпня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим номером 2799 та реєстраційним записом Київського БТІ від 16 серпня 2001 року на вказаній копії договору (а.с. 5).
Відповідно до інформації Київського БТІ від 22 січня 2024 року № 062/14-789, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 (а.с. 10).
3 грудня 2023 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту про залиття від 3 грудня 2023 року, який був складений комісією у складі ФОП ОСОБА_6 , сантехнік ОСОБА_8 - при огляді квартири АДРЕСА_2 було виявлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 3 грудня 2023 року був лопнувший корпус фільтра для очищення води (а.с. 9). Вказаний акт був підписаний власником квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 . Підпис власника квартири АДРЕСА_2 на акті відсутній.
Згідно акту про пошкодження, який затверджений головою ОСББ «Каштан 26» Галієвим К.Т., комісією у складі голови ОСББ та власника квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що в результаті залиття кв. АДРЕСА_1 , яке відбулось 3 грудня 2023 року через порив корпусу фільтра води у кв. АДРЕСА_2 , встановлено наступні пошкодження в кв. АДРЕСА_1 : коридор - стеля 8 кв.м. (покраска водоемульсійна), стіна 3 кв.м. (вінілові шпалери), багет потолочний 4 м.; кімната- стеля 4 кв.м. (покраска водоемульсійна), стіна 2 кв.м.(вінілові шпалери), багет потолочний 2 м.; кухня - стеля 6 кв.м. (покраска водоемульсійна), багет потолочний 4 м. (а.с. 8).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив, що він є головою ОСББ «Каштан 26» за адресою: АДРЕСА_1 . 3 грудня 2023 року у суботу йому подзвонив власник квартири АДРЕСА_1 і повідомив про те, що у них залиття. Викликали аварійну бригаду, коли вони приїхали, то не могли потрапити до квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться над квартирою АДРЕСА_1 . Пізніше прибігла «Лейтер» невістка власниці квартири та сказала, що у них в квартирі все добре і пішла від будинку на деякий час. Потім повернулась пізніше та впустила аварійну бригаду до квартири, які повідомили, що причиною залиття є лопнувший фільтр води в квартирі АДРЕСА_2 . Вказав, що він був в квартирі позивачів та бачив, що там все залито. В той день був конфлікт із господаркою квартири АДРЕСА_2 , вона не ходила до квартири позивачів. Надати акт про пошкодження для підпису «Лейтер» не мав змоги, бо вона його ображала, не хотіла з ним говорити, кричала, викликала поліцію. Зазначив, що він разом із позивачем ОСОБА_1 склав акт про пошкодження в квартирі позивачів та підтвердив, що на копії акту про пошкодження, який долучений до позовної заяви саме його підпис і саме цей акт він складав та затверджував. Акт про залиття складав ФОП ОСОБА_6 , який відповідно до договору від 1 травня 2023 року обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що сантехнік перевіряв чи дійсно причиною залиття є лопнувший фільтр води у квартирі відповідача, вони перекривали кран на стояку будинку і в квартирі АДРЕСА_2 , потім відкривали їх і встановили, що внутрішньобудинкові мережі у справному стані та не через їх пошкодження відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 . Зазначив, що відмова від підпису на акті про пошкодження господаря кв АДРЕСА_2 не фіксувалась, оскільки був значний конфлікт між власниками квартири.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що в їх обов'зки як обслуговуючої організації входить надання послуг щодо експлуатації та технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, ліквідація аварій , забезпечення прибуття чергових сантехніків, електриків, тощо. Зазначив, що 3 грудня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 виїжджала бригада: сантехнік та електрик на виклик про залиття. Він особисто не виїжджав на виклик. Акт про залиття він склав зі слів сантехніка ОСОБА_8 , який був на виклику та затвердив його на наступний день. Як повідомили йому аварійна бригада- причиною залиття став лопнувший корпус фільтра води, який перебуває на балансі квартири АДРЕСА_2 . Після того як він склав акт, передав його голові ОСББ, а вже він передав його власнику квартири, яку було залито.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказав, що він працював сантехніком у ФОП ОСОБА_6 3 грудня 2023 року саме він виїжджав за викликом на залиття до будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до виклику затоплювало квартиру АДРЕСА_1 із верхньої квартири АДРЕСА_2 . У квартирі АДРЕСА_2 нікого не було, вони перекрили воду по «стояку» та чекали на власника кв АДРЕСА_2 . Коли вона прийшла та впустила їх у квартиру, він побачив, що причиною залиття є лопнувший корпус фільтра води в кухні, який знаходився під мийкою. Вказав, що жінка, яка відкрила кв АДРЕСА_2 багато сварилась, не хотіла їх впускати, вийшла з квартири на 10-15 хвл, потім повернулась і тільки тоді впустила їх до квартири. Води було багато, а ще він побачив, що воду прибирали до того як впустити аварійну бригаду до квартири. З ним також був голова ОСББ, якому він і повідомив, що було причиною залиття. Зазначив, що об'єм фільтру невеликий 1л максимум 1,5 л., проте він підключений таким чином, що потік води йде постійно, тобто, якщо він тріснув і вода не перекрита, то води тече багато і постійно. Вказав, що він підписував акт про залиття, копія якого долучена до позовної заяви (надавався свідку на огляд). Крім того, зазначив, що впевнений у тому, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є саме лопнувший корпус фільтра води в квартирі АДРЕСА_2 , а не пошкодження внутрішньо будинкових мереж, оскільки вони перевіряли це. Також вказав, що був у квартирі позивачів, бачив, що там багато води і все мокре.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов'язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов'язання).
За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Частинами першою, другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто у контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є те, що подання доказів та доведення перед судом їх переконливості - є обов'язком сторін. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Крім того, як зауважує Європейський суд з прав людини, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88).
Також, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, а якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована - вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому, обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зокрема щодо наявності вини у залитті квартири позивачів, представник відповідача вказав, що долучений до позовної заяви акт про залиття не є належним доказом, оскільки не відповідає формі, яка є додатком до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій та роз'яснень, наданих Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 за № 12/20-11-1975, а саме: не містить відомостей щодо характеру залиття, не зазначено конкретні причини залиття квартири та конкретні особи, які допустили залиття, інші необхідні для такого документ а реквізити та відомості. Також вказав, що ОСОБА_9 немає права затверджувати такий акт, оскільки він має складатись комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку.
Проте суд відхиляє такі доводи представника відповідача, з огляду на те, що з наданого позивачем акту про залиття вбачається, що в ньому вказано причини залиття квартири, місце де трапилося залиття, подія, що трапилася. При цьому, недотримання форми акта не спростовує факту залиття житлового приміщення. Відповідачкою не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що шкода квартирі АДРЕСА_1 завдана не з її вини, а також не заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи для визначення причин залиття, якщо відповідачка не погоджується із зазначеними в акті про залиття. Ані відповідачкою, ані її представником вказані в акті обставини не спростовані, а сам акт не оскаржувався (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 727/2372/18). Посилання на те, що акти були складені без участі відповідачки та без її підпису, не спростовують її вину у залитті квартири та не можуть бути підставою для звільнення відповідачки від відповідальності.
Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що ФОП ОСОБА_6 не мав права затверджувати акт про залиття, оскільки відповідно до договору про надання послуг від 1 травня 2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ОСББ «Каштан 26», саме на цей ФОП покладено обов'язок щодо надання послуг експлуатації та технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж холодного, гарячого водопостачання, каналізаційних мереж, теплових мереж, тощо, в тому числі складання акту про залиття.
Також суд враховує показання свідків, зокрема сантехніка ОСОБА_8 , який безпосередньо приїжджав на виклик до квартири позивачів та відповідачів 3 грудня 2023 року та встановив причину залиття квартири позивачів - лопнувший корпус фільтру води в квартирі відповідача.
Належних, достатніх та допустимих доказів на спростування вказаного, а також доказів того, що причиною залиття квартири позивачів були інші пошкодження, зокрема внутрішньобудинкових мереж чи інше, не пов'язане із квартирою відповідачки, суду надано не було.
Відповідно до висновку про вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , який складений ТОВ «Регіонзем», від 18 квітня 2024 року ринкова вартість проведення відновлювального ремонту становить 57400 грн (З ПДВ) (а.с. 18-42).
Заперечуючи проти визначеної вартості відновлювального ремонту, представник відповідача вказав, що в акті про пошкодження від 3 грудня 2024 року зазначена менша площа пошкоджень у квартирі, ніж вираховувалось у вказаному висновку. Крім того, на його думку, безпідставно до суми включено ПДВ, оскільки не всі виконавця послуг є платниками ПДВ та не за всі придбані товари для проведення ремонту необхідно сплачувати ПДВ.
Суд відхиляє таки доводи представника відповідача, оскільки на спростування висновку про вартість відновлювального ремонту, надано позивачами, не було надано інших належних та достатніх доказів, не заявлялось клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи. Стосовно відсутності підпису позивачки на титульній сторінці висновку, суд зазначає, що відповідно до наявного на цій сторінці тексту, під яким має бути підпис замовника, останній підтверджує, що надані ним дані є достовірними та відповідають доку ментам, що підтверджують право власності, що він ознайомлений із певними нормативними актами, дає згоду на направлення звіту на рецензування, а також те, що він не має претензій до ТОВ «Регіонзем». Отже, відсутність підпису позивача на цій сторінці, не спростовує змісту проведеної оцінки та визначеної вартості відновлювального ремонту, за умови, що він долучений позивачами до позовної заяви, саме як доказ на підтвердження розміру заявленого до стягнення матеріального збитку, а також не свідчить проте, що визначений ТОВ розмір відновлювального ремонту є іншим. При цьому особа, яка його склала має необхідні сертифікати, посвідчення та свідоцтва, копії яких долучені до звіту.
Також суд зазначає, що, як вбачається із долучених до відзиву документів, адвокатом відповідачки замовлялась рецензія на цей висновок, проте протягом всього часу розгляду справи рецензія так і не була надана суду, а адвокатом було повідомлено, що замовлення та надання рецензій є правом, а не обов'язком сторони.
Отже, оскільки відповідачем вказаний у звіті розмір збитків не спростований, з відповідача на користь позивачів належить стягнути 57400 грн збитків, спричинених залиттям квартири.
Крім того, позивачі просили суд стягнути з відповідача завдану їм моральну шкоду у розмірі 10000 грн, яку обґрунтували тим, що пошкодження квартири завдало їм душевних страждань, вплинуло на їх звичний ритм життя, значна частина речей потребує відновлення, вони були змушені звертатись за допомогою до адвоката для відновлення свого порушеного права, оскільки у досудовому порядку відповідач відмовилась відшкодувати завдану шкоду, з моменту залиття квартири вони постійно перебувають у стресі, що негативно позначається на їх здоров'ї.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно положень пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд доходить висновку, що позивачам дійсно завдано моральної шкоди, у зв'язку з залиттям їх квартири з вини відповідачки, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачів, завданих неправомірними діями відповідача, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і доходить висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди до 5 000 грн.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов'язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, п'ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 542 ЦК України у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.
Отже, враховуючи все вище зазначена, з огляду на те, що відповідач та її представник не спростувала належними та допустимими доказами її вини у залитті квартири позивачів, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивачів, не заявляла, та не надала інших доказів щодо розміру спричиненої позивачам майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди і саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, зважаючи на те, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частинах та у цій справі є солідарними кредиторами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі: майнова шкода - 57400 грн, моральна шкода - 5000 грн.
Також судом установлено, що позивач ОСОБА_4 понесла витрати за складання звіту в розмірі 8000 грн (а.с. 43-45), тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь саме позивача ОСОБА_4 .
Враховуючи наведене та керуючись, статтями 15, 16, 22, 322, 346, 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 57400 грн, у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату послуг щодо проведення оцінки у розмірі - 8000 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Дарницький районний суд міста Києва.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 .
Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2024 року.
Суддя К.В. Шаповалова