Справа № 192/2396/24
Провадження № 1-в/192/406/24
17 грудня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області заяву засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хинельське лісництво Севського району Брянської області, РФ, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі,
про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України,
за участю - прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_3 в режимі відеоконфенції,
Засуджений звернувся до суду з заявою про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України у зв'язку з тим, що він вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України, а також на підставі ст. 71 КК України був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України, а вказані діяння декриміналізовані.
Прокурор вважав, що заява засудженого підлягає задоволенню та просив звільнити його від покарання, яке було призначене вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 190 КК України.
У судове засідання представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21» не з'явився. Згідно поданої заяви просив здійснювати судовий розгляд без його участі.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 539 КПК України, згідно якої неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, судом здійснено судовий розгляд у відсутність належним чином повідомлених осіб.
Суд, вислухавши пояснення прокурора та засудженого, дослідивши додані до заяви матеріали вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
З вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений до 5 років позбавлення волі за вчинення 06 жовтня 2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 3 833 гривні 89 копійок, а також за вчинення 01 листопада 2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 4 187 гривень 50 копійок.
Остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяця було призначено за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2021 року.
Вказаним вироком ОСОБА_3 був засуджений до 1 року позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Закон № 3886-IX, яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення, набув чинності 09 серпня 2024 року.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Судом встановлено, що вартість викраденого ОСОБА_3 майна на час вчинення діяння (06 жовтня 2022 року та 01 листопада 2022 року) за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року, перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян. Тому вказане діяння не є декриміналізованим.
Отже на даний час ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року, а діяння за яке він відбуває покарання не декриміналізоване.
Суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 від покарання, яке було призначено йому вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року за правилами ст. 71 КК України, тобто фактично вирішення питання про звільнення від покарання, яке було призначене іншим вироком, а саме - вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2021 року, є втручанням у резолютивну частину цього вироку, а тому не належить до повноважень суду під час розгляду питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Вказане не позбавляє можливості вирішити питання про звільнення засудженого від покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2021 року відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України.
Тому заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України суд,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1