Справа № 190/2692/24
Провадження №1-в/190/480/24
17 грудня 2024 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.П'ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання в Державній установі «П'ятихатська виправна колонія №122»,
про приведення вироку у відповідність до нового закону,-
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить вирішити питання щодо декриміналізації його діяння за вироком Індустріального районного суду м.Дніпро на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).
Представник Державної установи «П'ятихатська виправна колонія (№122)» та засуджений в судове засідання, проведення якого було призначене в режимі відеоконференції з Державною установою «П'ятихатська виправна колонія № 122», не з'явились, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі, подання підтримали та просять його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив привести вирок у відповідність до вимог діючого законодавства.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи засудженого, судом встановлено наступне.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів особової справи ОСОБА_4 вбачається, що він відбуває покарання за вироком суду в ДУ «П'ятихатська виправна колонія (№122)», що надає П'ятихатському районному суду право розглянути подане ним клопотання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2020 року за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.4 ст.70, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі, з встановленням іспитового строку на 3 роки. Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_4 своїми діями які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, спричинив потерпілому матеріальної шкоди на суму 235 грн.75 коп.
Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2020 року ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.309, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 , ст.75, ст.76 КК України до 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку на 3 роки. Своїми діями ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, заподіявши потерпілим матеріальної шкоди на суму 2863 грн.47 коп. та 8624 грн. 92 коп.
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_4 своїми діями, які виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинене повторно, спричинив потерпілому матеріальної шкоди на суму 334 грн. 98 коп. Строк покарання обчислювати з 28.05.2020 року. Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2020 року - виконувати самостійно.
Вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2020 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі, остаточне покарання призначено на підставі ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2020 року, - остаточно призначити 5 років 1 місяць позбавлення волі. Строк покарання обчислювати з 15.07.2020 року. Зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 28.05.2020 року по 15.07.2020 року, включно.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2020 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1, ч.4 ст.358 КК України до 1 року 4 місяців обмеження волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарань за вироками Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року та Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2020 року, остаточно призначити до відбуття 5 років 4 місяці позбавлення волі. Строк відбуття покарання обраховувати з 28.05.2020 року. Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2020 року -виконувати самостійно.
Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.12.2020 року ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. Своїми діями ОСОБА_4 вчинив не закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, чим спричинив потерпілим: ТОВ «АТБ-Маркет» матеріальної шкоди на суму 340 грн. 00 коп. та магазину «Варус» на суму 340,00 грн. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання покарання за даним вироком, покаранням, що призначене за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2020 року, остаточно призначити покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 12.01.2021 року.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.190, ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2020 року ця сума становила 2102,00 грн..
Отже враховуючи, що ОСОБА_4 згідно вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2020 року, вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року та вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.12.2020 року завдав матеріальної шкоди потерпілим на суму, що є меншою двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжок, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначених покарань за даними вироками, на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
В зв'язку з цим суд вважає за необхідне привести у відповідність вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2020 року та вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,
Клопотання засудженого ОСОБА_4 ,- задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2020 року, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року та вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.12.2020 року, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
ОСОБА_4 вважати таким, що відбуває покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2020 року, яким його засуджено за ч.1, ч.4 ст.358 КК України до 1 року 4 місяців обмеження волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2020 року, за правилами ч.1 ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання обраховувати з 28.05.2020 року.
Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2020 року стосовно ОСОБА_4 - виконувати самостійно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же термін після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1