Справа № 183/11692/24
№ 1-кп/183/2059/24
16 грудня 2024 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, захисників про зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42024042030000098 від 05.07.2024 стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Партизани Генічеського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024042030000098 від 05.07.2024 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожен окремо, просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання їх підзахисного ОСОБА_6 під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Вважають доводи, на які посилається прокурор виключно припущеннями. У зв'язку з чим просили змінити запобіжний захід своєму підзахисному ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подані сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені; ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні не допитані судом; та ризик вчинити обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого кримінального правопорушення і є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності в ОСОБА_6 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_6 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_6 місця проживання, а також міцні соціальні зв'язків в місці його постійного проживання, оскільки останній має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак вказані обставини з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід.
Судом також враховується перебування ОСОБА_6 на лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з ЧМТ-забоєм головного мозку 2 ст., проблемами зору, які підтверджуються медичною документацією. Водночас, як з урахуванням вищевикладеного, так і того, що це лікування відбувалося у 2018 та 2022 роках, суд не може визнати вказані обставини достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який.
Захисниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зокрема, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, пов'язаного з погрозою застосування насильства над потерпілим, суд не знаходить підстав для визначення обвинуваченому розміру застави.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 371, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 13 лютого 2025 року.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або визначення розміру застави - відмовити.
Повний текст ухвали складено і оголошено 17 грудня 2024 року о 08 годині 20 хвилин.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1