Справа № 448/1830/24 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 33/811/1691/24 Доповідач: Гончарук Л.Я.
12 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 , захисника адвоката Задорожного Івана Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 07 листопада 2024 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 01.10.2024 о 20 годині 10 хвилин у м. Мостиська, на вул. Лесі Українки,140, Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер" та в закладі охорони здоров'я відмовився під відеозапис на бодікамеру.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з огляду на таке.
Звертає увагу на те, що протокол серії ААД № 917941 від 01.10.2024 складено незаконно та без жодних на те правових підстав. Оскільки, він 01.10.2024 о 20 год 10 хв не керував транспортним засобом марки "Volkswagen LT35", номерний знак НОМЕР_1 , відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази керування ним даним транспортним засобом. Більше того, у матеріалах справи відсутні докази того, що транспортний засіб марки "Volkswagen LT35", номерний знак НОМЕР_1 взагалі здійснював будь який рух. При складанні протоколу працівниками поліції допущенні численні порушення вимог законодавства України.
Стверджує, що 01.10.2024 близько 20.10 год він знаходився у своєму автомобілі, який був припаркований на подвір'ї його будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Автомобіль був заведений з метою прогрівання мотора, стояв нерухомо, не здійснюючи руху, наміру ним керувати чи здійснювати будь який інший рух у мене не було. В цей час на подвір'я його будинку, не зрозуміло з яких підстав, прибули працівники поліції, які почали його звинувачувати в тому, що він керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що він заперечував повністю будь який факт керування транспортним засобом, оскільки такий стояв на подвір'ї його будинку.
Зауважує, що транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається.
Заслухавши виступ захисника адвоката Задорожного І.Б., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 917941 від 01.10.2024(а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.9); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 960274 від 01.10.2024(а.с.10); рапортом інспектора СРПП ЦНП №1Яворівського РВП ГУНП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції від 01.10.2024(а.с.11); відеозаписом події(а.с.8).
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01 жовтня 2024 року серії ААД № 917941, водій ОСОБА_1 01.10.2024 о 20 год 10 хв за адресою у м. Мостиська, на вул. Лесі Українки,140, Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер" та в закладі охорони здоров'я відмовився під відеозапис на бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого слідує, що ОСОБА_1 , затягуючи час, протягом тривалого періоду часу, ігнорував неодноразові вимоги (пропозиції) працівників поліції, щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та у медичному закладі.
Така поведінка ОСОБА_1 була вірно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, факт керування транспортним засобом стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 960274 від 01.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 , 01.10.2024 о 20:10, у м. Мостиська, на вул. Лесі Українки,140, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила користування ремнем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП, також керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, поліса страхування, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ним даним транспортним засобом, апеляційний суд не бере до уваги та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення останнім відповідальності за скоєне.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права, з неповним встановленням усіх фактичних даних, оскільки має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 917941 від 01.10.2024 (а.с.5) складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на основі всебічно, повно та об'єктивно з'ясованих обставин справи, вина ОСОБА_1 доводиться допустимими, належними та достатніми доказами у справі.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.
Доводи, висловлені захисником при перегляді справи судом апеляційної інстанції, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності адміністративної ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 07 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук