Справа №466/12578/23 Головуючий у 1 інстанції:Єзерський Р.Б.
Провадження №22-ц/811/1330/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Псярук О.В.,
за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 , позивачки ОСОБА_3 , її представниці ОСОБА_4 , представника органу опіки та піклування Шевенківської районної адміністрації Львівської міської ради - Миргорода В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Єзерського Р.Б. від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини - задоволено повністю.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю дитини, ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1 .
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 26 квітня 2024 року та закрити провадження у справі.
Вважає рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що судом не в повній мірі встановлено обставини даної справи, зокрема, позивачка звернулася до суду із заявою в порядку позовного провадження, тим самим вважаючи, що її право на проживання з дитиною та її виховання порушено. Однак, зі змісту позовних вимог не вбачається, в чому саме порушено це право, ким вчиняються відповідні дії, та наявність спору між нею та відповідачем щодо місця проживання дитини. Акцентує увагу суду на тому, що ОСОБА_3 не надала доказів до суду першої інстанції про існування спору. А відтак позивачка у такий спосіб має намір встановити юридичний факт, що суперечить суті позовного провадження. Дана позиція підтверджується і самим формулюванням обґрунтування позовної вимоги, в якій позивачка стверджує: «якщо відповідач заперечуватиме мої позовні вимоги, то мною буде окремо подано заяву про виклик свідків», зазначає у відповіді на відзив від 22.12.2023 року, «якщо відповідач визнає той факт, що місце проживання нашої ще малолітньої дитини ОСОБА_5 є саме з матір'ю та нехай просто визнає позов ще в підготовчому судовому засіданні». Вказує на те, що в судовому засіданні, надаючи пояснення по суті справи позивачка стверджувала, що хоче отримати документ суду, в якому буде зазначено, що дитина проживає з нею, не навівши при цьому жодних підтверджених доказами аргументів щодо заперечення або вчинення відповідачем перешкод у її спільному проживанні з дочкою. На засіданні органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради відповідач зазначив, що між ним та дружиною ніколи не існувало та не існує спору щодо місця проживання дитини. Тобто, відповідач підтвердив факт відсутності існування спору. Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради надав висновок, згідно якого не вбачає доцільності у визначенні місця проживання дитини, оскільки відсутній спір про право. Зазначає, що позивачка не навела суду жодних підтверджених доказами аргументів, які б вказували на вчинення відповідачем дій, що він має намір забрати їх малолітню дочку жити до себе. ОСОБА_3 у своєму позові покликається на ряд рішень Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалених щодо тих самих сторін, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Так, у справі №466/3681/16-ц судом встановлено, що дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні (рішення від 25.05.2016 року). Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.03.2021 року в справі №466/8986/20 встановлено, що позивачка ОСОБА_3 проживає разом із дочкою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні, також як співвласник у даній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , що стверджується довідкою № 507. До аналогічного рішення прийшов суд у справі №466/8917/23 «Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 проживає разом із дочкою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні...». А відтак, існує три рішення суду, які набрали законної сили, в яких стосовно позивачки ОСОБА_3 судом встановлено, що дитина проживає з нею. Дані рішення суду оскаржувалися відповідачем, однак в жодній із апеляційних скарг відповідач не стверджував, що суд неправильно встановив дану обставину. Тим самим ОСОБА_1 підтвердив те, що відповідач не заперечує проти проживання дитини з матір'ю. Це вчергове свідчить про відсутність спору між батьками про визначення місця проживання дитини, а отже і відсутність підстав для подачі позову на підставі ст.ст. 160, 161 СК України. Звертає увагу суду на те, що сама ж позивачка в позові посилається на описані вище рішення суду. Тобто, вона як сторона по справі в інших судових справах, також визнає та не заперечує преюдиційного значення встановленого судом факту щодо її спільного проживання з дитиною.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представниці на підтримання апеляційної скарги, позивачки та її представниці - в заперечення скарги, представника органу опіки та піклування, який поклався при вирішенні справи на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20.11.2024 року №260001-вих-166603, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 7, 160, 161 СК України, ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, ст. 3 Конвенції «Про права дитини» та задовольняючи позов, - виходив з того, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 15.04.2014 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 279, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.10.2016 року у справі № 466/6488/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25.01.2023 року у справі №466/8917/22 залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.06.2023 року змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21.09.2021 року у справі №466/8986/20. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , щомісячно в розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Згідно акту обстеження умов проживання та акту оцінки потреб сім'ї особи від 25.01.2024 року складеного відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району та фахівцем соціальної роботи Шевченківського відділу соціальної роботи КУЗТ ЛМЦСПР «Джерело» за адресою проживання ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_5 , у АДРЕСА_1 , умови проживання належні. У квартирі чисто, прибрано, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для дитини облаштована окрема кімната, в якій наявне місце для сну та навчання. Дитина забезпечена належним харчуванням, одягом та взуттям відповідно до сезону. Зі слів позивачки батько не бере участі у вихованні доньки, дитина виявляє страх до батька, у зв'язку із цим відвідує психолога. Малолітня ОСОБА_5 повідомила, що їй комфортно проживати разом із матір'ю. З інформації відділу «Служба у справах дітей» Личаківського району від 26.01.2024 року №4-260001-1162 та комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 01.02.2024 року №4-260315-1363 вбачається, що скласти акт обстеження умов проживання та акт оцінки потреб сім'ї особи за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , у АДРЕСА_2 , виявилось неможливим, оскільки в телефонній розмові відповідач повідомив, що не має постійного місця проживання, оскільки позивачка чинить йому перешкоди у проживанні та користуванні належній йому на праві спільної часткової власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Із долучених копій довідок про доходи позивачки ОСОБА_3 вбачається, що за основним місцем роботи у КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року заробітна плата становила 95 184,63 грн., та за сумісництвом у ТзОВ «Медичний цент Святої Параскеви» за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року заробітна плата становила 155 917,55 грн. Довідок про доходи за період з листопада 2023 року по січень 2024 року комісії з питань захисту прав дитини не надала. Відповідач ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів про отримання ним доходів. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 видано обмежувальний припис, яким останньому заборонено перебувати у місці спільного проживання позивачки та малолітньої ОСОБА_5 . Позивачка у своїй позовній заяві зазначала, що донька боїться батька, який неодноразово заявляв, що забере доньку до себе. ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради повідомив, що з 2021 року не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. До жовтня 2023 року він без усяких перешкод спілкувався з донькою та проводив з нею час. Однак, після ухвалення Верховним Судом рішення, яким залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова про усунення перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено порядок користування приміщеннями у квартирі, відношення доньки до нього різко зіпсувались та вона не хоче з ним спілкуватися. Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_3 поміняла замки у вхідних дверях у квартиру, він позбавлений можливості проживати за вказаною адресою, і з цього приводу триває досудове розслідування. Відтак, станом на тепер він не має постійного місця проживання, а також враховуючи, що малолітня дочка постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , він не заперечує щодо проживання дитини разом із матір'ю, тому як зазначила у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 між сторонами таким чином відсутній спір щодо місця проживання дитини. Малолітня ОСОБА_5 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради повідомила, що любить свою матір та хоче з нею проживати. Зазначила, що колись бачилась з батьком та проводила з ним час, проте зараз не хоче з ним бачитися. Як слідує з виписки психолога виданої 30.01.2024 КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» малолітня дочка дещо замкнута, неохоче говорить про стосунки батька та матері. Не рекомендується часто змінювати основне місце проживання дитини. Отже, комісія з питань захисту прав дитини приходить до переконання, що місце проживання ОСОБА_5 з матір'ю, яка піклується про неї, забезпечує усім необхідним та створила належні умови для проживання дитини, відповідає інтересам дитини та належному її розвитку. На адресу суду надійшов висновок Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини. Звернення позивачки ОСОБА_3 до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом із нею, слугувало те, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово погрожував їй, що забере доньку до себе, а підставою відмови у задоволенні позову зі сторони відповідача стало те, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо місця проживання їхньої спільної дитини, оскільки попередніми рішеннями суду було встановлено, що дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні. Суд вважав, що між батьками дитини склалися конфліктні відносини, які випливають з приводу житлових правовідносин, вони не можуть знайти порозуміння. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує щодо проживання дитини разом з матір'ю, вважаючи що таким чином між ним та позивачем відсутній спір щодо місця проживання дитини, проте на думку суду з метою уникнення будь-яких протиріч та маніпулювань з боку відповідача щодо місця проживання дитини, негативних емоцій, стресу, тривог, страху з боку дитини щодо можливого спільного проживання з батьком, яка не хоче з ним бачитися, що також не позбавляє батька спілкуватися з дитиною та проводити з нею час, в найкращих інтересах дитини, суд вважає, що слід визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду - немає. Висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , з участю Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, у якому просила:
- визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю дитини, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням інтересів дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_3 є матір?ю дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дочки. Відповідач є колишнім чоловіком позивачки, з яким шлюб було розірвано в судовому порядку, згідно із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.10.2016 року по цивільній справі №466/6488/16-ц. Звертала увагу на те, що відповідач ще до розірвання шлюбу не бажав добровільно та систематично надавати кошти на утримання дочки, у зв'язку з чим позивачка була змушена звернутися до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом про стягнення аліментів. Згідно із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25.05.2016 року по цивільній справі №466/3681/16-ц позов було задоволено та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття. Згідно із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.03.2021 року по цивільній справі №466/8986/20 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів було задоволено, в позові ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів було відмовлено. Змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача на утримання дочки, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Дане рішення суду оскаржив відповідач і постановою Львівського апеляційного суду від 21.09.2021 року рішення суду першої інстанції було змінено та розмір аліментів визначено в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Згідно із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25.01.2023 року по цивільній справі №466/8917/22 змінено розмір аліментів на дитину та визначено його в 1/6 частині від заробітку відповідача. Після розірвання шлюбу подружжя, дочка ОСОБА_5 постійно проживає разом з позивачкою, матір?ю дитини, за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за цією адресою. Стверджувала, що у позивачки з дочкою склалися теплі та довірливі стосунки, матір робить все можливе для всебічного, гармонійного духовного та фізичного розвитку дочки. ОСОБА_1 зареєстрований за цією ж адресою, але фактично проживає у квартирі, що належить йому на праві власності по АДРЕСА_2 . Відповідач з моменту розірвання шлюбу не приймає жодної участі у вихованні дочки, не проявляє жодної ініціативи до дитини, не намагається знайти взаєморозуміння та контакт з дитиною, не цікавиться її життям. Згідно з консультацією психолога Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охмадит» від 05.10.2022 року з анамнезу життя дитини встановлено, що ОСОБА_5 знаходилася в постійному стресі. Психологом встановлено, що у відчуттях та емоціях дитини батько є основною причиною стресу. Він асоціюється з відмовами та обмеженнями. В свідомості дитини батько - це людина, якій властива екстремальна поведінка, не контролює себе, свої вчинки та емоції, є джерелом стресу та тривоги для дитини. Крім цього, батько дитини, ОСОБА_1 регулярно раніше вчиняв домашне насильство протягом багатьох років, очевидицею якого була донька. В вересні 2022 року щодо ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис. Вказувала на те, що відповідач уклав договір позички кімнати, яка була виділена ОСОБА_1 у користування судом, в спільній квартирі з наданням права на використання меблів та предметів домашнього вжитку, особистих речей позивачки сторонній особі, завдавши цим моральних страждань позивачці та дочці. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07.10.2022 року по справі №466/7655/22 щодо відповідача винесено обмежувальний припис строком на шість місяців, згідно із яким відповідачу було заборонено перебувати в місці спільного проживання, вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами. Зазначала, що ОСОБА_1 , в розмовах неодноразово погрожував позивачці, що позбавить її батьківських прав. Позивачка вказувала на те, що має постійне місце праці, самостійний дохід у вигляді заробітної плати, не зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами, не веде аморального способу життя, позитивно характеризуюся по місцю праці, добросовісно виконує материнські обов?язки та створила необхідні житлово-побутові умови для дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано - відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 15.04.2014 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис №279, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.10.2016 у справі №466/6488/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25.01.2023 у справі №466/8917/22 залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.06.2023 змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі №466/8986/20. Стягнено з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , щомісячно в розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно акту обстеження умов проживання та акту оцінки потреб сім'ї особи від 25.01.2024 складеного відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району та фахівцем соціальної роботи Шевченківського відділу соціальної роботи КУЗТ ЛМЦСПР «Джерело» за адресою проживання ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , умови проживання належні. У квартирі чисто, прибрано, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для дитини облаштована окрема кімната, в якій наявне місце для сну та навчання. Дитина забезпечена належним харчуванням, одягом та взуттям відповідно до сезону. Зі слів ОСОБА_3 батько не бере участі у вихованні доньки, дитина виявляє страх до батька, у зв'язку із цим відвідує психолога. Малолітня ОСОБА_6 повідомила, що їй комфортно проживати разом із матір'ю.
З інформації відділу «Служба у справах дітей» Личаківського району від 26.01.2024 № 4-260001-1162 та комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 01.02.2024 № 4-260315-1363 вбачається, що скласти акт обстеження умов проживання та акт оцінки потреб сім'ї особи за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , виявилось неможливим, оскільки в телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що не має постійного місця проживання, оскільки ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у проживанні та користуванні належній йому на праві спільної часткової власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Із долучених копій довідок про доходи позивача ОСОБА_3 вбачається, що за основним місцем роботи у КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року заробітна плата становила 95184,63 грн., та за сумісництвом у ТзОВ «Медичний цент Святої Параскеви» за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року заробітна плата становила 155917,55 грн. Довідок про доходи за період з листопада 2023 року по січень 2024 року комісії з питань захисту прав дитини не надала.
ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів про отримання ним доходів ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким останньому заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка у своїй позовній заяві зазначає, що донька боїться батька, який неодноразово заявляв, що забере доньку до себе.
ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради повідомив, що з 2021 року не проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. До жовтня 2023 року він без усяких перешкод спілкувався з донькою та проводив з нею час. Однак, після ухвалення Верховним Судом України рішення, яким залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова про усунення перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено порядок користування приміщеннями у квартирі, відношення доньки до нього різко зіпсувались та вона не хоче з ним спілкуватися. Враховуючи те, що ОСОБА_3 поміняла замки у вхідних дверях у квартиру, він позбавлений можливості проживати за вказаною адресою, і з цього приводу триває досудове розслідування. Так як станом на тепер він не має постійного місця проживання, а також враховуючи, що малолітня ОСОБА_6 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , він не заперечує щодо проживання дитини разом із матір'ю, тому як зазначила у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 між сторонами таким чином відсутній спір щодо місця проживання дитини.
Малолітня ОСОБА_6 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради повідомила, що любить свою матір та хоче з нею проживати. Зазначила, що колись бачилась з батьком та проводила з ним час, проте зараз не хоче з ним бачитися.
Як слідує з виписки психолога виданої 30.01.2024 КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» малолітня ОСОБА_6 дещо замкнута, неохоче говорить про стосунки батька та матері. Не рекомендується часто змінювати основне місце проживання дитини.
Отже, комісія з питань захисту прав дитини прийшла до переконання, що місце проживання ОСОБА_7 з матір'ю, яка піклується про неї, забезпечує усім необхідним та створила належні умови для проживання дитини, відповідає інтересам дитини та належному її розвитку.
В суді першої інстанції Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради надала висновок №260001-вих-16638 від 12.02.2024 року про недоцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що на вимогу ухвали Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року органом опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (відділом «Служби у справах дітей» Шевченківського районного управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) надано висновок від 20.11.2024 року №260001-вих-166603 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
З вказаного висновку вбачається, що дитина проживає з матір'ю, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою створено належні умови проживання. У помешканні чисто, прибрано. Наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини є окрема кімната, облаштована місцем для сну, навчання та ігор. ОСОБА_8 забезпечена одягом, взуттям відповідно до сезону, навчальним приладдям та іншими необхідними речима для повноцінного розвитку (акт обстеження умов проживання від 23.10.2024). Згідно акту оцінки потреб сім'ї/особи від 23.10.2024, складеного КУЗТ «Львівський міський центр соціальних служб та реабілітації «Джерело» щодо ОСОБА_3 складні життєві обставини у сім'ї відсутні. З наданих на засіданні комісії з питань захисту прав дитини довідок, матір дитини ОСОБА_3 , працевлаштована у КНП ЛОР Львівський обласний шкіро-венерологічний диспансер, займає посаду лікаря-дерматолога, має самостійний дохід (довідка про доходи від 24.10.2024 №375-а; довідка про доходи від 24.10.2024 №375). Як вбачається з матеріалів справи, батько дитини, ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, за інформацією відділу «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у телефонній розмові з працівником відділу ОСОБА_1 повідомив, що за адресою: АДРЕСА_2 не проживає, відмовився повідомити місце свого проживання та зазначив, що спору з ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання їх малолітньої дочки, ОСОБА_5 немає, а наявний спір за майно (лист від 22.10.2024 №4-260001-13597). З виписки психолога виданої 30.01.2024 КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» вбачається, що малолітня ОСОБА_8 дещо замкнута, неохоче говорить про стосунки батька та матері. Не рекомендується часто змінювати основне місце проживання дитини. Комісія з питань захисту прав дитини вважає, що місце проживання ОСОБА_9 з матір'ю, яка піклується про неї, забезпечує усім необхідним та створила належні умови для проживання дитини, відповідає інтересам дитини та належному її розвитку.
Враховуючи вищенаведене, з метою захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_5 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, колегія суддів зазначає, що наявність спірних правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується, також, і наступним.
Так, у справі №466/8986/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, у грудні 2020 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів.
Зустрічний позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 за період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року сплачено аліментів на користь ОСОБА_3 на загальну суму 61500 грн. Зазначав, що дані кошти сплачуються ним добровільно, без відкриття виконавчого провадження, добросовісно виконує свої батьківські обов'язки, дана суму значно перевищує встановлений прожитковий мінімум та розмір аліментів, що визначений рішенням суду. Зазначав, що на даний час сторони по справі проживають разом в одній квартирі, він несе витрати на утримання житла та придбання необхідного для дитини одягу та харчів. Розмір добровільно сплачених аліментів свідчить, що дитина перебуває на утриманні батька, а відмова ОСОБА_3 надати докази цільового використання коштів дитини свідчить, що ОСОБА_3 використовувала сплачені в якості аліментів кошти для забезпечення власних потреб, зокрема, здійснила покупку 5 хлібин, що не відповідає терміну його зберігання та рівня споживання його дитиною, що свідчить про те, що відповідач за зустрічним позовом купує продукти третім особам. Зазначав, що він справно сплачує аліменти визначені рішенням суду, таким чином, оскільки він спільно проживає із своєю дочкою, несе витрати на її утримання, утримання житла, ОСОБА_3 безпідставно відмовилася надати інформацію про цільове використання коштів отриманих для утримання дитини, що вказує на факт нецільового використання нею коштів, що належать дитині, таким чином існують всі підстави для звільнення його від сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 .
Вказане свідчить, що ОСОБА_1 вважав, що дитина проживає з ним та перебуває виключно на його утриманні. Тобто по суті оспорював факт проживання дитини з матір'ю та вважав, що місце проживання дитини фактично визначене з ним.
Окрім того, позивачка, відповідач та малолітня ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки №311 виданою ПП «УК «Рідний дім». (а.с.11).
Також, у жовтні 2020 року ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , звернувся в суд з позовом
до ОСОБА_3 , третя особа - відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою, в якому просив:
- зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому та малолітній дитині
ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 ;
- встановити наступний порядок користування зазначеною квартирою: житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою «7», площею 24,5 кв. м, залишити в користуванні ОСОБА_1 ; житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою «2», площею 19,1 кв. м, залишити в користуванні ОСОБА_3 ; житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою «4», площею 16,7 кв. м, залишити в користуванні ОСОБА_5 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня
2022 року у справі №466/8225/20, яке постановою Верховного Суду від 06 вересня 2024 року залишено в силі, позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перешкод у користуванні квартирою
АДРЕСА_3 .
Встановлено наступний порядок користування приміщеннями у квартирі
АДРЕСА_3 :
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою «7», площею 24,5 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_1 ;
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою «2», площею 19,1 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_3 ;
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою «4», площею 16,7 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_5 .
Тому, слід вважати, що відповідач звертався до суду за захистом своїх прав та прав малолітньої дитини ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не змогли за взаємною згодою, добровільно вирішити питання користування спірною квартирою та вважав що таким чином захищає не тільки свої права, а й права дитини, які порушує ОСОБА_3 .
Вказане рішення набрало законної сили та є чинним.
Отже, між сторонами у справі існує ряд спірних правовідносин, зокрема і стосовно визначення місця проживання дитини з одним з них.
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що з метою захисту прав та інтересів дитини, якої стосується спір, слід визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_3 , зважаючи на те, що між сторонами тривалий час існує спір щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків, ряд інших спорів, різні позиції сторін щодо вирішення спору та враховуючи висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20.11.2024 року №260001-вих-166603. за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім цього, слід вказати і про те, що саме заперечення позову, подання апеляційної скарги та інші заяви та пояснення сторони відповідача із зазначенням про відсутність спору по суті вказують на наявність спору між сторонами про визначення місця проживання дитини та є по суті тактикою сторони у даному спорі, оскільки інші обставини, які наведені вище вказують про протилежну позицію сторони відповідача.
Також, слід зазначити і про те, що спір між сторонами вирішено саме в частині визначення місця проживання дитини із одним із них, а зазначена адреса місця проживання вказана лише додатково та по суті має виключно додаткове значення та фактично лише засвідчує місце проживання матері і дитини на даний час, однак вказане питання не було предметом спору та не є обставиною, яка є оспорюванню та визначальною.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 26 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П.Крайник
М.М. Шандра