12.12.2024 Справа №607/21698/24 Провадження №2/607/4225/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та з постачання теплової енергії та
07 жовтня 2024 року КП ТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії в розмірі 62 074,49 гривень, а також 3 028 гривень судового збору (а.с. 1-2).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 20 - 21).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2024 року клопотання представника Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради про витребування доказу - задоволено. Витребувано із відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: повні витяги з актових записів про смерть (а.с. 30).
06 грудня 2024 року на адресу суду від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла відповідь №3868/9.6-24/1771 від 29 листопада 2024 року разом із додатком: повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00048222530 від 29 листопада 2024 року.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00048222530 від 29 листопада 2024 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 18 липня 2022 року видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1 , видане Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1326.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі №183/4229/14 Верховний Суд зазначив, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №127/328/17 зазначено, що «норма ст.205 ЦПК 2004 року (ст.255 чинного ЦПК) є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених у п.п.1-8 ч.1 ст.255 ЦПК (п.п.1-7 ст.205 ЦПК 2004 року), незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».
У цій же ж постанові Верховний Суд зазначив, що вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів («Diya 97 v. Ukraine», №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010). Отже, якщо позов пред'явлено до померлої особи, то відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК 2004 року, чинного на час пред'явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 у справі №185/998/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року (справа №473/1433/18), сформульовано такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства».
Схожі правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року у справі №183/4229/14 (провадження №61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі №185/998/16-ц (провадження №61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі №200/21020/15-ц (провадження №61-9921св19) тощо.
Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.
Таким чином суд доходить висновку, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його правоздатність відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинилась, а провадження в даній справі відкрито, в силу вказаного вище він не може бути стороною по справі.
В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
На підставі вказаного вище, керуючись статтями 27, 42 - 43, 48, 55, 182, 187, 222, 255 - 256, 260 - 261, 272, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у цивільній справі №607/21698/24 за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та з постачання теплової енергії - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
5. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
6. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2024 року.
Головуючий суддя Т. І. Якімець