Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 грудня 2024 року № 520/23121/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо незвільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відзив на позовну заяву від Військової частини НОМЕР_2 до суду не надійшов.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 .
Позивачем подано рапорт від 20.05.2024 № 27.8/19333/24-Вн про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
ІНФОРМАЦІЯ_1 листом №08/20226/24-Вн від 29.05.2024 повідомив, що по рапорту штаб-сержанта ОСОБА_1 від 20 травня 2024 року № 27.8/19333/24-Вн, щодо звільнення з військової служби - клопотати про залишення рапорту без реалізації. Надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не містить рекомендації щодо необхідності постійного догляду, а з огляду на судову практику, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, звільнення у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою старше 18 років, повинно підтверджуватись лише відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Разом з цим також недостатньо документів, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення
ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №08/К-294/291 від 16.07.2024 на звернення представника позивача повідомило, що штаб-сержант ОСОБА_2 звернувся по команді до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із рапортом від 20.05.2024 № 27.8/19333/24-Вн про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції Закону № 3687-ІХ від 08.05.2024), у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) чи лікарсько- консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я. Вказано, що за результатами розгляду скарги не встановлено факти неправильного застосування НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України норм матеріального права, що обумовлювало б незаконність прийнятого рішення та необхідність його скасування, оскільки військовослужбовцем не підтверджено допустимими доказами потребу матері ОСОБА_3 у постійному догляді, як і відсутність у неї інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп.“г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я
Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Згідно зі статтею 14 Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.14.28 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли під час розгляду рапорту від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Так, позивачем подано рапорт від 20.05.2024 про звільнення з військової служби.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 листом №08/20226/24-Вн від 29.05.2024 повідомив, що по рапорту штаб-сержанта ОСОБА_1 від 20 травня 2024 року № 27.8/19333/24-Вн, щодо звільнення з військової служби - клопотати про залишення рапорту без реалізації.
Таким чином, НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України вирішено клопотати про залишення рапорту без реалізації.
Тобто, відповідачем за результатом розгляду рапорту позивача від 20.05.2024 вирішено вчинити дії рекомендаційного характеру, що за своєю суттю не може вважатись рішенням про відмову або задоволення рапорту від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 та від 07.11.2024 витребувати у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) належним чином завірену копію рішення прийнятого за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби.
Відповідачем надано до суду копію витягу з протоколу №22 засідання атестаційної комісії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому міститься інформація щодо розгляду рапорту позивача про звільнення зі служби від 23.08.2024 року.
Тобто, вказане рішення виникло за результатом розгляду рапорту позивача від 23.08.2024 року, який не стосується даних спірних правовідносин.
За таких обставин вказаний протокол не може вважатись рішенням щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.05.2024 про звільнення з військової служби.
При цьому, відповідачем не надано рішення за результатом розгляду рапорту позивача від 20.05.2024.
Отже, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 20.05.2024 про звільнення з військової служби, а саме відповідачем не було прийнято відповідного рішення по суті за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.05.2024 про звільнення з військової служби.
За таких обставин, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті рапорту від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень та для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду по суті рапорту від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи те, що рішення відповідачем за результатом розгляду рапорту від 20.05.2024 позивача не приймалося, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду по суті рапорту від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт від 20.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.