Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 грудня 2024 року справа №520/24782/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням осіб заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі
за позовною заявою ОСОБА_1
до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові
Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
Про визнання бездіяльності протиправною
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача надати письмову відповідь про результати розгляду заяви позивача від 07.06.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 07.06.2023 засобами поштового зв'язку він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив письмово повідомити про всі виконавчі провадження, які перебувають у провадженні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і в яких позивач виступає стягувачем або боржником - з номерами цих виконавчих проваджень та ідентифікаторами доступу до інформації про ці виконавчі провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Вказує, що станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою - жодної відповіді від відповідача на своє звернення позивач так і не отримав, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.09.2023 справу передано на розгляд судді Зоркіній Юлії Володимирівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 04.09.2024 за допомогою системи «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що у номенклатурі справ за 2023 рік за індексом 26.21-16 «Листування з органами державної влади та місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності органів державної виконавчої служби» наявна відповідь від 28.06.2023 за вих. №75513 на звернення від 07.06.2023, яке зареєстровано у відділі 12.06.2023 за вхідним №8780. Таким чином, відповідь на звернення ОСОБА_1 Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надана 28.06.2023 за вихідним №75513.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого повторного розподілу судової справи між суддями 05.08.2024 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_2 з посади.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 позовну заяву у справі №520/24782/23 прийнято до розгляду.
Позивач за допомогою системи «Електронний суд» надіслав відповідь на відзив, в якій наполягав на тому, що копія відповіді від 28.06.2023 за вихідним №75513 дає можливість встановити лише факт того, що відповідь було складено, проте не направлена позивачу.
Позивач 12.09.2024 за допомогою системи «Електронний суд» надіслав заяву про закриття провадження у даній справі у частині позовних вимог зобов'язального характеру на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - у зв'язку з відмовою від позову. В обґрунтування вказаної заяви вказав, що відповідачем 04.09.2024 надана відповідь разом з відзивом на позовну заяву на звернення позивача, а тому на переконання позивача відповідач фактично виконав свій обов'язок. Проте, позивач наполягає на задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву своєчасно у законодавчо встановлений строк.
У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023 та з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 13.01.2024, 05.04.2024 по 06.04.2024, з 08.04.2024 по 17.04.2024 та з 22.05.2024 по 25.06.2024, 28.06.2024 та з 23.11.2024 по 07.12.2024 суддя перебувала у відпустці.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Положення статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано підстави закриття судом провадження у справі, зокрема:
якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (пункт 2);
щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (пункт 8).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №800/369/17, зазначено, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Судом встановлено, що права та інтереси позивача суб'єктом владних повноважень відновлено у повному обсязі внаслідок виправлення відповідачем оскаржуваного порушення, що зумовило звернення позивача з вказаною позовною заявою до суду. Так, Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено відповідь від 28.06.2023 №75513 на звернення позивача від 07.06.2023, яка отримана позивачем разом з відзивом на позовну заяву.
При цьому суд вважає, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача після такого виправлення можливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі слід закрити з підстави, визначеної пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а не на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, як просить позивач у заяві про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Разом з тим, позивач просив повернути сплачений при зверненні до суду судовий збір та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2560,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових, суд зазначає наступне.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Щодо повернення сплаченого при зверненні до суду судового збору, суд зазначає наступне.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі по тексту - Закон України №3674-VI).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на викладене, та враховуючи те, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач самостійно усунув обставини, які слугували підставою для звернення з цим позовом до суду), клопотання представника позивача у частині повернення сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягає задоволенню.
Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частин першої та другої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №820/4263/17.
Також, згідно частини другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.02.2022 у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано фотокопію Свідоцтва №1413 про право ОСОБА_3 на зайняття адвокатською діяльністю, 13.11.2006, виданого Харківською обласної кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури; фотокопію Договору №01-04/09-23 від 04.09.2023 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Поліщуком Олегом Леонтійовичем; фотокопію Калькуляції-рахунку від 04.09.2023 за договором №01-04/09-23 на суму 2560,00 грн, фотокопію Акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 04.09.2023; фотокопію квитанції від 04.09.2023 про перерахування позивачем на рахунок адвоката Поліщука Олега Леонтійовича гонорару за надання правової допомоги за Договором №01-04/09-23 від 04.09.2023 у сумі 2560,00 грн.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У постановах від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 18.08.2022 у справі №340/323/21 Верховний Суд, надаючи оцінку відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Також, Верховний Суд в постанові від 03.03.2021 у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, яка враховується судом при вирішенні у рамках даної справи питання щодо відшкодуванню позивачу витрат на оплату послуг адвоката.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2560 грн.
Керуючись статтями 132, 140, 238, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №520/24782/23 з підстав, визначених у позовній заяві - відмовити.
Закрити провадження у справі №520/24782/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вулиця Студентська, будинок 5/4, 5 поверх, місто Харків, 61024, код ЄДРПОУ: 34952440) про визнання бездіяльності протиправною на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути з Державного бюджету України (з рахунку UA678999980313141206084020661, одержувач - УДКСУ в Основ'янському районі місто Харкова, код ЄДРПОУ - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при зверненні до адміністративного суду у розмірі 1073,00 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 00 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2650,00 грн (дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА