16 грудня 2024 року Справа № 480/4007/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/4007/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити дії.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" (вул. Шевченка, 29, с. Горбове, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16062) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009), про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900152 за адресою роздрібної торгівлі: Сумська обл., м. Шостка, вул.Слобідська, Автозаправна станція (витяг з розпорядження № 115035);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (код за ЄДРПОУ: 38584699) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.07.2019 № 18220314201900152 та поновити відповідну інформацію щодо наявності такої ліцензії.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень, відповідач визначив відмову без законних підстав до доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема, акт, який засвідчує факт відмови. Водночас, ні зі змісту розпорядження, ні зі змісту витягу до нього, неможливо встановити до якої саме фактичної перевірки не були допущені представники контролюючого органу.
Також позивач звертає увагу на те, що ГУ ДПС у Сумській області було прийнято шість наказів про проведення фактичних перевірок, які оскаржуються в судовому порядку (справи №№ 480/938/23, 480/939/23, 480/5359/22, 480/10769/21).
Позивач наголошує на тому, що оскільки посадові особи ГУ ДПС у Сумській області не мали права проводити фактичні перевірки, недопуск їх до таких перевірок, відповідав вимогам податкового законодавства, що свідчить про протиправність оскаржуваних розпоряджень.
Ухвалою суду від 02.05.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою суду від 04.05.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 16.05.2023 об'єднано одне провадження адміністративну справу №480/4007/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії з адміністративною справою №480/4010/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900153 за адресою роздрібної торгівлі: Сумська обл., м. Шостка, вул. Некрасова, буд. 6 АЗС (витяг з розпорядження № 115033);
- зобов'язати Головного управління ДПС у Сумській області видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (код за ЄДРПОУ: 38584699) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.07.2019 № 18220314201900153 та поновити відповідну інформацію щодо наявності такої ліцензії.
Не погоджуючись з позовними вимогами, ГУ ДПС у Сумській області у відзиві (а.с. 101-104) зазначає, що на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Сумській області був прийнятий наказ № 148-кп від 30.01.2023 "Про проведення фактичної перевірки" за місцем провадження діяльності ТОВ «Дорпостач» за адресою: Сумська обл.. м. Шостка, вул. Некрасова, буд. 6. АЗС та наказ № 146-кп від 30.01.2023 "Про проведення фактичної перевірки" за місцем провадження діяльності ТОВ «Дорпостач» за адресою: Сумська обл.. м. Шостка, вул. Слобідська, б/н, АЗС.
Незважаючи на пред'явлення посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області копії наказу на перевірку, направлення на перевірку та посвідчення, позивач відмовився від допуску відповідача до проведення фактичних перевірок, у зв'язку з чим складено відповідні акти. Після передання копій актів, що засвідчують відмову від проведення перевірки до відділу адміністрування акцизного податку, ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами, на підставі абз. 14 ч. 52 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ГУ ДПС у Сумській області було прийнято відповідні розпорядження про анулювання ліцензій ТОВ «Дорпостач» на право роздрібної торгівлі пальним.
За наведених обставин, відповідач вважає оскаржувані розпорядження правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 18.05.2023 зупинено провадження в адміністративній справі №480/4007/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили рішенням у справі №480/938/23.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 поновлено провадження у справі № 480/4007/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії. Ухвалено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що доповідною запискою управління контролю за підакцизними товарами №52/18-28-09- 01-07 від 30.01.2023 повідомлено в. о. начальника Головного управління ДПС у Сумській області про те, що на акцизному складі ТОВ «ДОРПОСТАЧ» за уніфікованим номером №1003560 «АЗС» за адресою: Сумська обл., м. Шостка, вул.Некрасова, буд. 6 розташовано 4 введені в експлуатацію резервуари для пального, всі з яких обладнані одним і тим же рівнеміром-лічильником пального з назвою «МШИ-3,5»; відповідно до Довідки за реєстраційним номером №9231486609 від 12.08.2021 на АЗС за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Слобідська, б/н, розташовано 2 введені в експлуатацію резервуари для пального, всі з яких обладнано одним і тим же рівнеміром-лічильником пального з назвою «МШИ-3,5» серійний номер 018. Відповідно до наданих ТОВ «Дорпостач» під час попередніх перевірок, «МШИ-3,5» є звичайним засобом вимірювальної техніки - метроштоком.
30.01.2023 Головним управлінням ДПС у Сумській області з метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів прийняті накази № 146-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем провадження господарської діяльності позивача за адресою: Сумська область, місто Шостка, вулиця Слобідська, буд.4-А та № 148-кп «Про проведення фактичної перевірки» за місцем провадження господарської діяльності позивача за адресою: Сумська область, місто Шостка, вулиця Некрасова, буд. 6.
01.02.2023 працівниками контролюючого органу здійснено вихід на вказані у наказах об'єкти, проте, здійснити фактичну перевірку не вдалось через недопуск.
Після передання копій актів що засвідчує відмову від проведення перевірки до відділу адміністрування акцизного податку, ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами, на підставі абз. 14 ч. 52 ст.15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ГУ ДПС у Сумській області було прийнято розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц.
Не погодившись із вказаним розпорядженням в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900152 за адресою роздрібної торгівлі: Сумська обл., м. Шостка, вул.Слобідська, Автозаправна станція (витяг з розпорядження № 115035) та в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900153 за адресою роздрібної торгівлі: Сумська обл., м. Шостка, вул. Некрасова, буд. 6 АЗС (витяг з розпорядження № 115033), позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок видачі та анулювання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано нормамиЗакону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР).
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законівидів діяльності протягом визначеного строку.
Роздрібна торгівля пальним - це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки.
Відповідно достатті 15 Закону № 481/95-ВР,роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначенийстаттею 15 Закону № 481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР, визначено підстави для анулювання ліцензії, згідно із якими ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:
заяви суб'єкта господарювання;
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
порушення вимогстатті 15-3 цього Законущодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;
отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;
встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Вказаний перелік підстав для анулювання ліцензії на оптову/роздрібну торгівлю є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.
Судом з матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оспорюваних розпоряджень про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним стало встановлення факту відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України, на підстві акта , складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови (а.с.7-9, 50-52).
У зв'язку з цим відповідач прийняв спірні розпорядження про анулювання виданих позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, а саме: №18220314201900152, №18220314201900153.
Судом також встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №480/938/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Сумській області № 146-кп «Про проведення фактичної перевірки».
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Сумській області № 148-кп «Про проведення фактичної перевірки».
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового Кодексу України, зокрема, в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 2040/5474/18.
З наданих Головним управлінням ДПС у Сумській області доказів, на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 по справі №480/4007/23, встановлено, що оскаржувані у даній справі розпорядження про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц виносились в результаті виконання наказів Головного управління ДПС у Сумській області № 146-кп та № 148-кп від 30.01.2023 "Про проведення фактичної перевірки".
Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок.
Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Також у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Зміст висновків наведеної постанови свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не повинен переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №821/371/17, від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15 та від 26.03.2020 у справі №813/823/16, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 19.07.2023 у справі № 826/15828/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Враховучи встановлені у даній справі обставини, а саме те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичні перевірки, яка проведені контролюючим органом, є незаконними і, як наслідок, прийняті за її результатами оскаржувані розпорядження не можуть бути визнані правомірними.
Отже, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом фактичних перевірок позивача, за наслідками якої і були прийняті оскаржувані розпорядження, є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваних розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900152 та розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900153.
Таким чином, вказані розпорядження необхідно скасувати, як протиправні.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (код за ЄДРПОУ: 38584699) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.07.2019 №18220314201900152 та ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.07.2019 № 18220314201900153 і поновити відповідну інформацію щодо наявності такої ліцензії, то суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Порядок № 545), який визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку № 545, Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
У пункті 3 Порядку № 545 зазначено, що до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться відомості, зокрема, щодо дати видачі / зупинення / анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з пунктами 4-7 Порядку №545, підставою для включення суб'єкта господарювання до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення ДФС та її територіальних органів про видачу ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб'єктами господарювання для внесення змін до відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії.
Підставою для виключення суб'єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Інформація про суб'єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.
З аналізу наведених положень видно, що інформація щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального особою, яка видала ліцензію, тобто, у спірних правовідносинах, відповідачем.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним: №18220314201900152 (термін дії з 16.07.2019 до 16.07.2024) та № 18220314201900153 (термін дії з 16.07.2019 до 16.07.2024), які видані позивачу, та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про вказані вище ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Даний спосіб відновлення порушеного права є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір в сумі 5368 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в розмірі 7000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. у справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. у справі № 340/1498/22.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи, подано: копію договору про надання правничої допомоги від 28.03.2023, укладеного між ТОВ «ДОРПОСТАЧ» та Адвокатським об'єднанням «СЛОБОЖАНСЬКА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» ХОЛОДА ОЛЕГА; копії рахуноків на оплату; копії платіжних інструкцій № 1348 від 29.03.2023 та №1349 від 29.03.2023; ордери про надання правничої допомоги серія ВІ № 1140297 та серія ВІ №1140299, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, а тому суд вважає за можливе присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 3500 грн
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900152 за адресою роздрібної торгівлі: Сумська обл., м. Шостка, вул.Слобідська, Автозаправна станція (витяг з розпорядження № 115035).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (код ЄДРПОУ 38584699) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.07.2019 № 18220314201900152 (термін дії з 16.07.2019 до 16.07.2024), яка видана позивачу, та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про вказану вище ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 03.02.2023 № 45-р/лц в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900153 (термін дії з 16.07.2019 до 16.07.2024) за адресою роздрібної торгівлі: Сумська обл., м. Шостка, вул. Некрасова, буд. 6 АЗС (витяг з розпорядження № 115033).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (код ЄДРПОУ 38584699) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.07.2019 № 18220314201900153 (термін дії з 16.07.2019 до 16.07.2024), яка видана позивачу, та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про вказану вище ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПОСТАЧ» (вул. Шевченка, 29, с. Горбове, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16062, код ЄДРПОУ 38584699) суму судового збору у розмірі 5368,00 грн та суму витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька