16 грудня 2024 року м. Рівне №460/12405/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонд України в Черкаській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонд України в Черкаській області (далі - відповідачі) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непризначенні дострокової пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.08.2024 №213150007152, зобов'язання призначити дострокову пенсію за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на призначення пенсії у відповідності до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку, однак відповідач безпідставно відмовив у призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача-Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що підстави для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні, оскільки факт постійного проживання чи роботи на території зони гарантованого добровільного відселення упродовж трьох років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 документально не підтверджено.
Відповідач-Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Враховуючи вимоги ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Біловіж Рокитнівського району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Горностаївським РВ УМВС України в Херсонській області 04.12.1996.
Згідно з довідкою від 30.08.2022 №5612-5002066356 позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідно до довідки від 23.09.2022 №840, виданої Рокитнівською селищною радою, позивач дійсно постійно проживала та була зареєстрована з 26.04.1986 по квітень 1990 року в с.Біловіж Сарненського району Рівненської області. Дана територія відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Херсонською обласною державною адміністрацією 27.02.1993.
19.08.2024 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 27.08.2024 прийнято рішення №21315007152 про відмову у призначенні пенсії, оскільки документами підтверджено факт роботи (проживання) станом на 01.01.1993 - 1 рік 4 місяці 9 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку.
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки 4 місяці 26 днів, страховий стаж - 27 років 6 місяців 17 днів. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 25.05.1988 по 15.04.1990 згідно довідки від 23.09.2022 №840, оскільки в даний період особа працювала в Рівненському міському об'єднанні «Продтовари» м.Рівне, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення та період навчання в СПТУ м.Рівне з 01.09.1987 по 20.05.1988.
Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 років.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст. 55 Закону №796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01. 1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
Як слідує з матеріалів справи, Пенсійний орган відмовив позивачу в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з тих підстав, що станом на 01 січня 1993 року вона не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Судом встановлено, що відповідно до довідки від 23.09.2022 №840, виданої Рокитнівською селищною радою, позивач дійсно постійно проживала та була зареєстрована з 26.04.1986 по квітень 1990 року в с.Біловіж Сарненського району Рівненської області.
Довідкою від 18.04.2024 №29, виданою Філією «Рокитнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» підтверджено, що позивач дійсно працювала в Рокитнівському ОРСі з 19.07.1989 по 02.11.1989.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» с.Біловіж, смт.Рокитне Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
У відповідності до записів трудової книжки НОМЕР_3 , архівної довідки від 01.12.2022 №Г-56/12-14 позивач у період з 01.09.1987 по 20.05.1988 навчалася в Рівненському СПТУ-15, в період з 24.05.1988 по 16.08.1991 працювала в Рівненському міському об'єднанні «Продтовари».
Місто Рівне не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тому зазначений вище період навчання та роботи не враховано пенсійним органом до періоду проживання на території зони гарантованого добровільного відселення.
Суд звертає увагу на те, що постійне місце навчання/роботи позивача нерозривно пов'язане з її постійним місцем проживанням, відтак період навчання позивача в Рівненському СПТУ-15, період роботи в Рівненському міському об'єднанні «Продтовари» спростовує факт постійного проживання її у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
При цьому, суд зауважує, що навіть з виключенням періоду навчання та роботи на території м.Рівне, період проживання/роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 3 роки 7 місяців 22 дні (з 26.04.1986 по 01.09.1987, з 19.07.1989 по 02.11.1989), що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
Отже, висновки Пенсійного органу про не проживання позивача станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення є безпідставними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина; 1 рік додатково за повних 2 роки проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення).
Водночас, частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону №796-XII призначається пенсія за умови:
1. досягнення віку 60-4= 56 років;
2. наявності страхового стажу 31-4= 27 років.
Проте станом на момент звернення до Пенсійного органу (19.08.2024) позивачу виповнилося 54 роки 4 місяці 26 днів.
Отже, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягла необхідного віку для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.
Крім того, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на вказане, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Відтак, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є передчасною, а відтак, даний позов задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований, тому відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23,м. Черкаси,Черкаська обл.,18002. ЄДРПОУ/РНОКПП 21366538)
Повний текст рішення складений 16.12.2024.
Суддя Олег ГРЕСЬКО