16 грудня 2024 року м. Рівне №460/13039/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), за змістом якого просила суд:
- визнати протиправним рішення відповідача №172550007275 від 20.09.2024 про відмову в переведенні на інший вид пенсії;
- зобов'язати відповідача перевести на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зарахувавши до державної служби періоди роботи з 22.02.1994 по 01.05.2016 на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 13.09.2024 №122/17-00-10-02-06 та №121/17-00-10-02-06, виданих ГУ ДПС у Рівненській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 13.09.2024 звернулася до відповідача із заявою щодо переходу з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Проте, рішенням №172550007275 від 20.09.2024 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії. Позивач вважає, що на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії, вона дотримала всі умови щодо стажу державної служби та щодо віку і страхового стажу, а також надала належно оформлені довідки про складові заробітної плати для визначення розміру пенсії, а відтак, відповідне рішення відповідача є протиправним, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Оскільки посадовим особам податкової інспекції згідно статті 343 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ, до стажу державного службовця позивача зараховано лише період роботи з 22.08.2019 по 06.09.2023. Отже станом на дату набрання законної сили Закону №889 у позивача стаж державного службовця відсутній. Враховуючи викладене, пенсійним органом прийнято рішення про відмову в переведенні позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу". Також зазначив, вимога позивача про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця є передчасною та задоволенню не підлягає, так як рішення з цього питання не приймалось.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 позивач працювала в органах податкової служби:
Державна податкова інспекція по м.Дубно:
- 22.02.1994 прийнята в порядку переводу на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб (наказ №9-П від 22.02.1994);
- 22.07.1994 прийнято присягу державного службовця;
- 01.08.1994 присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби І рангу (наказ №30 від 01.08.1994);
- 29.06.1995 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб по конкурсному відбору (наказ №22-П від 29.06.1995);
- 26.11.1996 відповідно до Указу Президента України «Про утворення Державної податкової адміністрації Україна та місцевих державних податкових адміністрацій на базі державної податкової служби по м.Дубно утворено Дубенську державну податкову адміністрацію (Указ Президента України від 22.08.1996 №760/96);
Дубенська державна податкова адміністрація:
- 26.11.1996 у зв'язку із ліквідацією державної податкової інспекції по м.Дубно і утворенням Дубенської державної податкової адміністрації переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб (наказ №02-о від 26.11.1996);
- 14.02.1998 Дубенська державна податкова адміністрація переіменована в Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію Рівненської області.
- 01.04.1998 призначено головним державним податковим ревізором-інспектором відділу документальних перевірок юридичних осіб управління документальних перевірок юридичних осіб (наказ №12-О від 08.04.1998);
- 01.07.1998 призначено головним державним податковим ревізором-інспектором зав.сектором по проведенню документальних перевірок відшкодування податку на додану вартість управління документальних перевірок юридичних осіб (наказ №23-о від 01.07.1998);
- 01.10.1999 присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби ІІІ рангу (наказ №50-о від 01.10.1999);
- 17.04.2000 в зв'язку із змінами в штатному розписі призначено в порядку переводу головним державним податковим ревізором-інспектором відділу документальних перевірок юридичних осіб (наказ №04-о від 17.04.2000);
- 15.06.2000 в зв'язку із введенням нового штатного розпису відділ документальних перевірок юридичних осіб перейменовано на групу документальних перевірок юридичних осіб (з функцією перевірок відшкодування податку на додану вартість) відділу документальних перевірок юридичних осіб (наказ №08-о від 14.06.2000);
- 01.01.2001 відділ документальних перевірок юридичних осіб перейменовано на відділ податкового аудиту (наказ №01-о від 17.01.2001);
- 01.12.2001 в зв'язку із змінами в штатному розписі призначено головним державним податковим ревізором-інспектором групи документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб відділу податкового аудиту та валютного контролю (наказ №36-о від 28.12.2001);
- 14.07.2004 в зв'язку із введенням нової структури та штатного розпису призначено в порядку переведення на посаду головного спеціаліста сектору роботи з персоналом з присвоєнням 11 рангу державного службовця (наказ №20-о від 14.07.2004);
- 08.09.2004 в зв'язку із змінами в штатному розписі призначено завідувачкою сектору роботи з персоналом (наказ №46-о від 24.09.2004);
- 31.03.2005 призначено на посаду головного спеціаліста сектору роботи з персоналом (наказ №13-о від 31.03.2005);
- 01.06.2005 призначено на посаду завідувачки сектором роботи з персоналом, як таку, що успішно пройшла стажування (наказ №36-о від 01.06.2005);
- 01.09.2005 в зв'язку із введенням нового штатного розпису призначено в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора з питань організаційно-розпорядчої роботи (наказ №70-о від 01.09.2005);
- 11.04.2006 в зв'язку із введенням нової структури та штатного розпису призначено в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб (наказ №24-о від 11.04.2006);
- 01.01.2007 на підставі ст.32 Кодексу законів про працю України переведено на посаду головного державного податкового інспектора з питань організаційно-розпорядчої роботи (наказ №51-о від 29.12.2006);
- 19.04.2007 в зв'язку з реорганізацією Дубенської ОДПІ звільнено за згодою в порядку переведення в новостворену Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію (наказ №3-овід 19.04.2007);
Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області:
- 20.04.2007 призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора з питань організаційно-розпорядчої роботи (наказ №1-о від 20.04.2007);
- 01.03.2012 в зв'язку з реорганізацією Дубенської ОДПІ призначено в порядку переведення в новостворену Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію Рівненської області Державної податкової служби на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб (наказ №1-о від 01.03.2012);
- 10.08.2012 призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб (наказ №23-о від 10.08.2012);
- 27.06.2013 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів Дубенську ОДПІ Рівненської області ДПС реорганізовано шляхом приєднання до Дубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області (постанова КМУ від 20.03.2013 №229);
- 27.06.2013 призначена в порядку переведення на посаду головного державного інспектора з питань організації діяльності та контролю виконання документів (наказ №1-о від 27.06.2013);
- 31.12.2013 присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІІ рангу (наказ №31-о від 31.12.2013);
- Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію реорганізовано шляхом приєднання до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (постанова КМУ №311 від 06.08.2014);
- 02.03.2015 призначена в порядку переведення на посаду головного державного інспектора з питань організаційно розпорядчої роботи (наказ №1-о від 02.03.2015);
- 21.03.2016 переведена на посаду головного державного інспектора з питань організації роботи, на період відпустки по догляду дитиною до досягнення нею віку трьох років основного працівника ОСОБА_2 до виходу її з цієї відпустки, у зв'язку із зміною організаційної структури (наказ №10-о від 21.03.2016);
- 11.04.2017 у зв'язку з змінами в організаційній структурі призначена на посаду головного державного інспектора з питань організації роботи на період відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею 3-х річного віку основного працівника ОСОБА_3 до виходу її з цієї відпустки (наказ №9-о від 11.04.2017);
- 01.11.2018 звільнена із займаної посади в порядку переведення до Головного управління ДФС у Рівненській області відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №15-о від 31.10.2018);
Головне управління ДФС у Рівненській області:
- 02.11.2018 призначена на посаду старшого державного інспектора спеціаліста з організаційного забезпечення Дубенського управління в порядку переведення з Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (наказ №136-о від 01.11.2018);
- 21.06.2019 переведена на посаду головного державного інспектора спеціаліста з організаційного забезпечення Дубенського управління, як переможець конкурсу (наказ №105-о від 20.06.2019);
- 21.08.2019 звільнена із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу» та п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №132о від 20.08.2019);
Головне управління ДПС у Рівненській області:
- 22.08.2019 призначена на посаду головного державного інспектора сектору забезпечення роботи Дубенського управління в порядку переведення з Головного управління ДФС у Рівненській області (наказ №7-о від 21.08.2019);
- 22.08.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця (наказ №7-о від 21.08.2019);
- 04.09.2020 переведена на посаду головного державного інспектора Дубенського сектору організації роботи організаційно-розпорядчого управління (наказ №112-о від 04.09.2020);
- 21.12.2020 звільнена з займаної посади у порядку переведення до Головного управління ДПС у Рівненській області згідно п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу» (наказ №163-о від 17.12.2020);
Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166):
- 22.12.2020 призначена на посаду головного державного інспектора Дубенського сектору організації роботи організаційно-розпорядчого управління у порядку переведення з Головного управління ДПС у Рівненській області (наказ №4-о від 21.12.2020);
- 26.04.2021 переведена на посаду головного державного інспектора територіального відділу організаційно-розпорядчого управління (наказ №54-о від 19.04.2021);
- 14.07.2022 переведена на посаду головного державного інспектора територіального відділу організації роботи управління організації роботи (наказ №70-о від 14.07.2022);
- 06.09.2023 припинена державна служба та звільнена з посади головного державного інспектора територіального відділу організації роботи управління організації роботи Головного управління ДПС у Рівненській області у зв'язку виходом на пенсію згідно пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, позивач у період з 22.02.1994 по 01.05.2016 (більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016.
Згідно з довідкою, виданою ГУ ДПС у Рівненській області 13.09.2024 за №76/17-00-11-28 стаж державної служби позивача станом на дату звільнення 06.09.2023 складає 29 років 06 місяців 03 дні.
13.09.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.09.2024 о/р №172550007275 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що періоди роботи посадових осіб на посадах державної податкової інспекції в період перебування на яких їм були присвоєні спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон №1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі також - Закон №889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі також - Закону №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, частиною першою статті 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018. за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон №509-XII) (чинного до 19.11.2012), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Згідно із відомостями із трудової книжки позивача позивач фактично з 22.02.1994 по 01.05.2016 працювала в органах державної податкової служби, 22.07.1994 прийняла присягу державного службовця.
Однак, відповідач у спірному рішенні вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. 01.10.1999 позивачу присвоєно спеціальне звання радник податкової служби III рангу та з 31.12.2013 присвоєно чергове звання радник податкової та митної служби ІІ рангу.
Відтак, оскільки заявниця станом на 01.05.2016 працювала на посадах з присвоєнням спеціального звання прийнято рішення відмовити позивачу у проведенні перерахунку згідно її заяви від 13.09.2024.
Проте, суд зауважує, що зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-XII та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 22.02.1994 безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Крім того, згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.
Частиною другою статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, пунктом 5 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Враховуючи викладене, спірний період роботи позивачки 06.07.1990 по 01.05.2016 повинен бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
Обставини досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у неї необхідного страхового стажу відповідач не заперечує.
У зв'язку з цим, враховуючи досягнення позивачем пенсійного віку, наявність достатнього страхового стажу та стажу державної служби станом на 01.05.2016 понад 20 років, суд підсумовує, що станом на момент звернення до відповідача з заявою позивач набула право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
При цьому, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує те, що відповідачем у справі не ставиться під сумнів достовірність даних наведених в трудовій книжці позивача.
З огляду на вищевикладене, спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Згідно зі статтею 90 Закону №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частинами першою та другою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана нею 13.09.2024, тому слід зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ саме з цієї дати - 13.09.2024.
Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що переведення на пенсію державного службовця за віком є неможливим через відсутність стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби та здійснено не було, а тому питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця за віком на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось. Оскільки захисту відповідно до положень КАС України підлягають порушені права, то у спірних правовідносинах вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19.12.2023 в справі № 600/947/23-а.
Враховуючи викладене, належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде визнання протиправним і скасування спірного рішення та зобов'язання перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з часу звернення із заявою, з 13.09.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 22.02.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.09.2024 О/р № НОМЕР_3 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 13.09.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.02.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витрати у виді судового збору у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122. ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)
Повний текст рішення складений 16.12.2024.
Суддя Олег ГРЕСЬКО