16 грудня 2024 року м. Рівне №460/14569/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірними дій щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, а саме у розмірі 54 % суддівської винагороди судді та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича (з 01.09.1994 по 31.08.1997), що становить 1 рік 6 місяців, стаж роботи з 01.10.1998 по 13.08.2002 на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора, що становить 3 роки 10 місяців 11 днів, стаж роботи на посаді судді із дня призначення на посаду судді (13.08.2002) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади судді (24.09.2024), що становить 22 роки 1 місяць 11 днів, що загалом становить 27 років 5 місяців 22 дні, та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% заробітку (суддівської винагороди, починаючи з 25 вересня 2024 року), з урахуванням раніше здійснених виплат.
Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно враховано лише повних 22 роки стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що з урахуванням наявності стажу роботи на посаді судді 27 років 5 місяців 22 дні, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити не 54%, а 64% від суддівської винагороди (50% + 7х2%). Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було визначено пенсійним органом неправильно у зв'язку із заниженням відповідачем відсоткового розміру суддівської винагороди (54% замість 64%), який береться за основу розрахунку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач у поданому відзиві звертає увагу, що ОСОБА_1 з 25.09.2024 відповідно до його заяви призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у зв'язку із звільненням посади у відставку. До періодів роботи на посаді судді було зараховано: з 27.08.2002 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 24.09.2024, що склало 22 роки. Враховуючи чинні норми законодавства, було правомірно призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді із розміру 54%, оскільки його стаж роботи на суддівських посадах становив 22 років (50% + 2х2%). Однак, статтею 137 Закону №1402 не передбачено зарахування до суддівського стажу періоди: половину строку навчання в Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича з 01.09.1994 - 31.08.1997, що становить 1 рік 6 місяців; роботу на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора з 1.10.1998 - 13.02.2002, що становить 3 роки 10 місяців. Відтак, відсутні підстави для зарахування цих періодів роботи до суддівського стажу. Дані періоди роботи зараховано до загального страхового стажу позивача, який із суддівським стажем становить 29 років 11 місяців та 17 днів. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 13.08.2002 №712/2002 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Дубенського міського суду Рівненської області. Наказом начальника Рівненського обласного управління юстиції зараховано в штат Дубенського міського суду на посаду судді з 27.08.2002. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 №296-VI обрано на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.09.2024 відраховано зі штату Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 24.09.2024 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
25.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
ОСОБА_1 з 25.09.2024 відповідно до його заяви призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у зв'язку із звільненням посади у відставку.
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.11.2024 на адвокатський запит слідує, що ОСОБА_1 для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було враховано стаж роботи на посаді судді тривалістю 22 роки 29 днів, а відсотковий розмір суддівської винагороди судді, з якого здійснюється обчислення щомісячного довічного грошового утримання, визначено як 54%. До періодів роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне грошове утримання враховано період роботи з 27.08.2002 по 24.09.2024.
Відповідно до розрахунку стажу при призначенні пенсії, повний страховий стаж позивача складає 29 років 8 місяців 23 днів.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо не зарахування половини строку навчання за денною формою, роботи на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора та неправильного обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (54%), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 126 Конституції України встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею.
Однією з підстав звільнення судді відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який чинний на момент звільнення позивача у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині 3 статті 142 Закону №1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з'ясування стажу роботи особи на посаді судді.
Відповідачем не заперечується наявність у позивача права на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Спірною у даній справі є поведінка Пенсійного органу щодо не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді інших періодів професійної діяльності, окрім періодів роботи на посаді судді.
Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідач стверджує, що виключно зазначена у статті 137 Закону №1402-VIII робота може бути зарахована до стажу роботи на посаді судді, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Суд оцінює критично та відхиляє зазначені доводи відповідача, виходячи з такого.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи на посаді судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
До набрання чинності Законом №1402-VIII та Законом №2453-VI в період роботи позивача на посаді судді Рівненського міського суду, дані правовідносини щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді Дубенського міського суду Рівненської області регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ ).
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Отже, на день призначення позивача на посаду судді, питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ.
Також суд враховує, що станом на день призначення позивача суддею вперше був чинним Указ Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», згідно з пунктом 1 якого до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до записів трудової книжки, судом встановлено, що починаючи з 01.09.1994 позивач навчався на денній формі навчання на юридичному факультеті Чернівецького державного університету, а з 01.09.1997 був переведений на заочну форму навчання.
За наведеного, ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича (з 01.09.1994 по 31.08.1997), що становить 1 рік 6 місяців.
При цьому, судом встановлено, що з 01.10.1998 по 16.05.1999 позивач працював виконуючим обов'язків слідчого прокуратури Гощанського району. З 17.05.1999 по 28.09.1999 працював виконуючим обов'язків помічника прокурора Радивилівського району. З 29.09.1999 по 27.08.2002 (призначений суддею) працював на посаді помічника прокурора Радивилівського району. Дані факти підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача.
Таким чином, згідно із записами у трудовій книжці в період із 1 жовтня 1998 року до призначення на посаду судді (Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002) позивач проходив службу в органах прокуратури Рівненської області на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Системний аналіз частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до ст. 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до їхнього стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) стаж роботи у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про статус суддів» (яка була чинною на день призначення на посаду судді) суддею міг бути громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Оскільки, після отримання вищої освіти до призначення на посаду судді позивач працював в органах прокуратури на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора, тому відповідний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права зараховується до стажу роботи на посади судді.
З урахуванням наведених законодавчих положень, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді підлягає зарахуванню період роботи на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора, що становить 3 роки 10 місяців 11 днів.
Більше того, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню:
половина строку навчання за денною формою - 1 рік 6 місяців;
стаж роботи на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора - 3 роки 10 місяців 11 днів;
стаж роботи на посаді судді із дня його призначення на посаду судді Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 до дати ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення - 22 роки 1 місяць 11 днів.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 27 років 5 місяців 22 дні.
Рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24, яким було визначено загальний стаж роботи судді, мало бути враховане під час призначення та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також, згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.09.2024 №152, посадовий оклад позивача становить 63 060 грн, а доплата за вислугу років становить 37 836 грн, тобто 60% від посадового окладу (63 060 грн х 60% = 37 836 грн).
Суд звертає увагу, що такий розмір щомісячної доплати за вислугу років (60%) виплачується лише суддям з вислугою років більше 25 років з урахуванням ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відтак щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 60% не могла б виплачуватися, якби суддівська вислуга (загальний стаж роботи судді) становила б лише повних 22 роки.
За змістом п. 2 розділу ІІ та п. 3 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління ПФУ 25.01.2008 №3-1, і копія рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, і довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є тими документами, які надаються для призначення щомісячного довічного грошового утримання, і на основі яких приймається відповідне рішення пенсійного органу.
Отже, врахування відповідачем для встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання виключно періоду роботи безпосередньо на посаді судді є протиправним.
Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 року у справі №559/443/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 року у справі №686/10100/15-а сформулював правові висновки щодо періодів, що зараховуються до стажу роботи на посаді судді, які зводяться до наступного: за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, до відповідного стажу роботи на посаді судді можуть бути віднесені половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби (зокрема, в лавах радянської армії). При цьому врахування органом Пенсійного фонду України для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання особи (судді) лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним; стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
З урахуванням наявності у позивача стажу роботи на посаді судді 27 років 5 місяців 22 дні, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити не 54%, а 64% від суддівської винагороди (50% + 7х2%).
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було визначено пенсійним органом не вірно. Тому, на пенсійний орган слід покласти обов'язок здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 25.09.2024, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича з 01.09.1994 по 31.08.1997, період роботи з 01.10.1998 по 13.08.2002 на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 25.09.2024, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко