16 грудня 2024 року м. Рівне №460/14141/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період страхового стажу з січня 2002 року по липень 2004 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс»;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача починаючи з 19.05.2024 (в межах встановленого законом 6 місячного строку звернення до суду) з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з січня 2002 року по липень 2004 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс».
В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №460/4288/23 ГУ ПФУ в Рівненській області 02.10.2023 прийнято рішення №172850019562, яким ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.05.2024 із зарахуванням до страхового стажу вищевказаних періодів роботи на території російської федерації. Водночас, після детального аналізу порядку обрахунку пенсії за віком стороною позивача було з'ясовано, що Пенсійними органами, зарахувавши на виконання рішення суду спірний період роботи до страхового стажу, протиправно не враховано заробітну плату за вказаний період на підставі наявних у його розпорядженні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс» за період роботи з січня 2002 року по липень 2004 року. Із розрахунку коефіцієнтів заробітної плати, з якого обчислюється відповідний коефіцієнт заробітної плати, вбачається, що дохід (заробітна плата) за цей період відображена у нульовому обчисленні, що негативно впливає на розмір пенсії, безпідставно її понижуючи.
Також вказано, що рішенням відповідача від 18.04.2024 № 172850019562 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період роботи у тролейбусному парку ГУП “Мосгортранс» м. Москви Російської Федерації з січня 2002 по липень 2004 року. Вказано, що З 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби, навчання) на території РФ по 31.12.1991.
За наведеного позивач звернулась до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, своєї позиції щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суду не повідомив.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №460/4288/23 (яке набрало законної сили 22.09.2023):
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №172850019562 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , починаючи із 31.01.2023, пенсії за віком відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі № 460/4288/23 повернуто скаржнику.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 02.10.2023 прийнято рішення №172850019562, яким ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.05.2024 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації.
Рішенням відповідача від 18.04.2024 №172850019562 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період роботи у тролейбусному парку ГУП “Мосгортранс» м. Москви Російської Федерації з січня 2002 по липень 2004 року. Вказано, що З 01.01.2023р. Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби, навчання) на території РФ по 31.12.1991.
Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 18.11.2024 №1700-0202-8/65650 представника позивача на адвокатський запит окрім іншого повідомлено, що: листи / запити / заяви для перевірки відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 підстав для перерахунку пенсії за віком із врахуванням заробітної плати, відображеної у довідці від 15.03.2024 №03/03-136, виданої державним унітарним підприємством міста москва “Мосготранс», Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не надсилалися, листування з установами російської федерації не проводилося; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2024 №172850019562 про часткову відмову у перерахунку пенсії для ОСОБА_1 не надсилалося. Водночас відповідно до підсистеми “Звернення» Управління 21.05.2024 зареєстровано “усне консультування» ОСОБА_1 щодо пенсійного забезпечення.
Таким чином, вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату за період роботи у тролейбусному парку ГУП “Мосгортранс» м. Москви Російської Федерації з січня 2002 по липень 2004 року, позивач звернулась до суду із позовною заявою про його скасування.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Згідно з приписами Угод між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода у галузі пенсійного забезпечення) та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (що були чинні в період моєї роботи в російській федерації та станом на дату досягнення 60 річного віку) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Згідно зі статтею 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього срср за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Таким чином, Угодою у галузі пенсійного забезпечення передбачено зарахування спеціального стажу роботи на території України в разі визнання такого стажу будь-якою із держав-учасниць Угоди.
Трудовою книжкою позивача Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 28.03.1994, вбачається, що ОСОБА_1 в період з 30.12.2001 по 25.12.2002, з 04.03.2003 по 10.02.2004 та з 27.04.2004 по 11.08.2004 працювала за межами України на території російської федерації в державному унітарному підприємстві «Мосгортранс».
На виконання рішення суду у справі №460/4288/23 ГУ ПФУ в Рівненській області в жовтні 2023 року було зараховано період роботи за межами України на території Російської федерації з січня 2002 по липень 2004 року до загального страхового стажу. При цьому, у помісячному розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, заробітна плата за вказаний період страхового стажу відображена у нульовому обчисленні «0 грн».
Із виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс» позивачу довідки про заробітну плату від 15.03.2024 №03/03-136 вбачається, що ОСОБА_1 отримувала в період з січня 2002 року по липень 2004 року заробітну плату. Підстава видачі - особові рахунки за 2001-2004 роки. Зі всіх сум здійснені перерахунки страхових внесків по встановлених тарифам та перераховані до пенсійного фонду рф.
Підставою для прийняття спірного рішення щодо відмови у врахуванні заробітної плати, отриманої за період роботи за межами України на території російської федерації слугував той факт, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд оцінює критично і відхиляє зазначені доводи відповідача з наступних підстав.
Статтею 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1986 року, визначено, що учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.
Згідно зі ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми міжнародного договору, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
З вищенаведених міжнародних норм встановлено, що трудовий стаж, набутий на території російської федерації, визнається Україною незалежно від сплати внесків роботодавцем та на підставі наданих документів, які не підлягають легалізації.
Відповідно до статті 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення ця Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Спірні правовідносини слід розглядати також у відповідності до положень Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода).
Згідно зі статтею 6 Угоди працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Посилання Пенсійних органів на Закон України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022, як основної підстави для не зарахування заробітної плати, отриманої на території рф в спірний період, суд вважає безпідставними, позаяк положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.
Оскільки позивач працювала у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не враховувати заробітну плату, отриману за період роботи на території цієї держави.
Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди у галузі пенсійного забезпечення).
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.
Водночас, відповідачем як не зараховано заробітну плату за спірний період страхового стажу (який на виконання рішення суду все ж включений для розрахунку), так і у розрахунках заробітної плати для обчислення пенсії зазначено відомості про заробітну плату (дохід) в сумі «0» грн.
Порядок обчислення розміру пенсії був передбачений статтею 27 Закону №1058-IV та визначався за формулою: П = Зп x Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону.
Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
На виконання рішення суду у справі №460/4288/23 відповідачем дораховано страховий стаж позивача з грудня 2001 року по липень 2004 року та відображено у розрахунках коефіцієнтів заробітної плати при обчисленні пенсії щомісячно по «0 грн» - тобто відсутність доходу або ж заробітної плати, що вплинуло на загальний коефіцієнт заробітної плати шляхом його пониження.
Згідно з абз. 9 п. 3 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями повинна містити такі відомості, як, заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент.
Разом з тим, будь-яка інформація про заробітну плату/дохід, нараховані позивачу за спірний період, - відсутня.
Водночас, заробітна плата, яка враховується для обчислення розміру пенсійної виплати, це - наявність будь-якого доходу, а не його відсутність.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Поняття доходу, з джерел їх походження з України, врегульоване підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Разом з тим, суд встановив, що як відомості персоніфікованого обліку, так і розрахунок коефіцієнтів заробітної плати не містять інформації про відображення будь-якої заробітної плати (доходу) за спірний період роботи позивача, який на підставі рішення суду відповідач зарахував до страхового стажу.
Приписами статті 41 Закону №1058-IV передбачено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Зокрема, міститься вичерпний перелік виплат (доходу) отримуваних застрахованою особою, що включається до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Проаналізоване в сукупності свідчить про те, що заробітна плата (дохід) - кошти, які особа отримувала та які, як правило, мають грошовий вираз, а тому, у відповідача при виконанні рішення суду (зарахування періоду роботи до страхового стажу) були відсутні будь-які правові підстави відображення «0 грн» у нульовому обчисленні для розрахунку коефіцієнтів заробітної плати за цей період, позаяк ОСОБА_1 надано видані в установленому міжнародним та національним законодавством порядку, довідки не відкликані, не визнані недійсними та містять достовірну інформацію щодо заробітної плати, з якої пенсія повинна обчислюватись.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що наявна у розпорядженні Пенсійного органу довідка про заробітну плату не підлягала легалізації у органах Пенсійного фонду України, а відтак її слід було зарахувати при врахуванні спірного періоду роботи нарівні із зарахованим на виконання рішення суду стажем за цей період.
Виходячи з вищевикладеного, порушені права, свободи та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 18.04.2024 № 172850019562 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період страхового стажу з січня 2002 року по липень 2004 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс».
Суд також враховує, що спосіб відновлення порушених відповідачем прав повинен бути таким, щоб запобігав повторному зверненню позивача до суду, а тому слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 19.05.2024 (в межах заявлених позовних вимог) з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з січня 2002 року по липень 2004 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс».
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, суд присуджує документально підтверджену суму сплаченого позивачем судового здору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2024 № 172850019562 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період страхового стажу з січня 2002 року по липень 2004 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 19.05.2024 з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з січня 2002 року по липень 2004 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.03.2024 №03/03-136, виданої Державним унітарним підприємством міста москва «Мосгортранс».
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя Н.В. Друзенко