про залишення позовної заяви без руху
16 грудня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/14677/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09 грудня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 по не виключенню ОСОБА_1 з військового обліку з 07.06.2005 року на підставі пункту «г» частини 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25 березня 1992 року №2232-XII, в редакції, що діяла станом на 07.06.2005 року.
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання про виключення з військового обліку ОСОБА_1 з 07.06.2005 року на підставі пункту «г» частини 5 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25 березня 1992 року №2232-XII, в редакції, що діяла на 07.06.2005 року, та видати військово-обліковий документ із відповідною відміткою щодо виключення військового обліку.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників" від 9 червня 1994 р. N 377, громадяни, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах, у разі прийняття на військову службу в Управління державної охорони, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державну спеціальну службу транспорту, Внутрішні війська МВС, Державну прикордонну службу чи на службу начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, МВС, податкової міліції, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби знімаються з військового обліку у військових комісаріатах і передаються на облік відповідно Управління державної охорони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, Внутрішніх військ МВС, Державної прикордонної служби, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та на облік у кадрах МВС, податкової міліції, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідно до п. г ч. 5 ст. 37 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року N 2232-XII в редакції чинній на дату набрання чинності вироку Апеляційного суду Запорізької області від 16.07.2004, виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: […] г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів; […].
Відповідно до ч. 5 ст. 38 цього ж Закону, органи дізнання та попереднього (досудового) слідства зобов'язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, щодо яких ведеться дізнання або попереднє (досудове) слідство, а суди - про призовників, кримінальні справи яких розглядаються судом, а також про вироки стосовно військовозобов'язаних і призовників, що набрали законної сили.
Військові квитки військовозобов'язаних і посвідчення про приписку призовників, засуджених до позбавлення волі, в тому числі умовно і з відстрочкою виконання вироку, надсилаються судами до відповідних військових комісаріатів.
Виходячи із системного аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо виключення з військового обліку та видачі військового квитка пов'язаний безпосередньо із датою засудження позивача та розпочинає свій відлік із дати доведення до відома позивача вироку суду.
Як зазначено у позові, позивача засуджено до позбавлення волі вироком суду від 07.06.2005, при цьому позивач відбув покарання 19.03.2012.
При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів, що ним вживалися заходи щодо з'ясування питання про виключення його з військового обліку та видачі військового квитка у період з березня 2012 року по грудень 2024 рік, тобто протягом 12 років.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Як слідує з матеріалів позову, позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права за збігом невиправдано значного проміжку часу після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому отримання позивачем відомостей у мобільному застосунку "Резерв+" не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Такі ж висновки щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України містяться у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18.
З тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом лише 07.12.2024, тобто позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку.
Позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський