Справа № 420/31520/23
16 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про стягнення грошових сум, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 70 361,31 грн. боргу, 3 136,19 грн. втрат від інфляції та 2 116,63 грн. 3% річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 24.02.2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та був зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 . З 24.02.2022 року по 30.04.2024 року він приймав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Херсоні та Миколаєві. При цьому, з 05.03.2022 року м. Херсон знаходилось в окупації. З 18.04.2022 року позивач здійснив вихід з окупації на підконтрольну Збройним Силам України територію в м. Миколаїв.
Разом з тим, в подальшому, а саме у липні, серпні та вересні 2022 року з позивача частково утримувались грошові кошти, а саме у липні 2022 року - 30 000,00 грн., у серпні 2022 року - 25 000,00 грн. та у вересні 2022 року - 15 361,31 грн., загалом - 70 361,31 грн.
Вважаючи зазначені дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо утримання сум додаткової винагороди у спірний період протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення з відповідача.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року по справі №420/31520/23 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Зазначеною ухвалою відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
05.12.2023 року ухвалою суду було зупинено провадження у справі №420/31520/23 на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України
15.01.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив по справі (а.с. 54-65), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що нарахування та надання банківських відомостей для перерахування грошового забезпечення позивача за період з лютого 2022 року по липень 2022 року проводилось безпосередньо фінансовим органом військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, Військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.08.2022 року.
18.03.2024 року ухвалою суду провадження у справі №420/31520/23 було поновлено.
18.03.2024 року ухвалою суду було залучено до участі по справі №420/31520/23 в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_1 , з огляду на що розгляд даної справи було розпочато спочатку.
Також ухвалою суду від 18.03.2024 року провадження по справі №420/31520/23 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України.
22.04.2024 року до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив по справі (а.с.85-89), з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що військовою частиною було видано відповідні накази на виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період, тобто зроблено усі юридично значимі дії щодо виплати останньому належних йому коштів.
06.05.2024 року ухвалою суду провадження у справі №420/31520/23 було поновлено.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року провадження по справі №420/31520/23 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України.
16.07.2024 року до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові письмові докази по справі, а саме довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за спірний період (а.с.108-109).
23.07.2024 року ухвалою суду провадження у справі №420/31520/23 було поновлено.
02.09.2024 року ухвалою суду було залучено до участі по справі №420/31520/23 в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 , з огляду на що розгляд даної справи було розпочато спочатку.
Також ухвалою суду від 02.09.2024 року було вирішено подальший розгляд справи №420/31520/23 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
02.10.2024 року та 11.11.2024 року були проведенні підготовчі судові засідання по справі, в яких учасники справи не з'явились, були повідомлені про дати та час проведення підготовчих судових засідань належним чином та своєчасно. Позивач надіслав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі (а.с.163-164). Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 до підготовчих судових засідань не з'являвся, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.137-139). Інші учасники справи не надсилали до суду будь-яких клопотань про відкладення підготовчих судових засідань на інші дати. Разом з тим, у підготовчих судових засіданнях судом розглядались та долучались додаткові письмові докази по справі (а.с.165-174, 175-185).
Ухвалою суду від 02.10.2024 року провадження по справі №420/31520/23 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України, та відповідно поновлено ухвалою суду від 11.11.2024 року.
Також 11.11.2024 року підготовче провадження у справі №420/31520/23 було закрито та призначено розгляд справи по суті на 10.12.2024 року.
10.12.2024 року всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, будь-яких клопотань до суду від них не надходило, з огляду на що судом було вирішено подальший розгляд справи по суті продовжити в порядку письмового провадження з наступних підстав.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа була підготовлена до розгляду по-суті; сторонами у справі до суду були надані визначені КАС України додаткові письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування їх усних пояснень; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Суд у справі встановив наступне.
Старший лейтенант ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та призначений начальником групи планування Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується п.4.44 витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 року №17 (а.с.13) та карткою особового рахунку військовослужбовця (а.с.14).
Військова частина НОМЕР_1 до 01.08.2022 року перебувала на фінансовому забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а після 01.08.2022 року - на фінансовому забезпечення у Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства фінансів України від 26.07.2022 року (а.с.60).
За твердженням позивача він з 24.02.2022 року по 30.04.2024 року позивач приймав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Херсоні та Миколаєві.
З 18.04.2022 року позивач здійснив вихід з окупації на підконтрольну Збройним Силам України територію в м. Миколаїв, що підтверджується довідкою від 18.04.2022 року №4801-5001254247 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12).
Відповідно до п.1.1 витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2022 року №26 (а.с.63-64), ОСОБА_1 , начальника групи планування штабу Військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що прибув з тимчасово окупованої території АДРЕСА_1 у службове відрядження до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання завдання з метою відсічі і стримування збройної агресії, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, недопущення подальшої окупації території України, збереження оборонно-промислового потенціалу, створення умов для відновлення територіальної цілісності та суверенітету держави з 01.05.2022 року, а також зарахований на котлове забезпечення при військовій частині НОМЕР_4 .
Крім того, пунктом 2 вищевказаного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2022 року №26 внесено зміни до пункту 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 року №17, а саме викладено його у новій редакції, зокрема, відомості відносно позивача закріплені за п.4.45, замість п.4.44.
Пізніше, згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.05.2022 року №13, було наказано виплатити позивачу додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.
На підтвердження виплати додаткової винагороди, визначеної наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.05.2022 року №13, позивачем надано до суду скріншот нарахування 11.05.2022 року грошового забезпечення на його банківський рахунок, здійснений ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Разом з тим, за твердженням позивача, в подальшому у липні, серпні та вересні 2022 року з нього частково утримувались грошові кошти, а саме у липні 2022 року - 30 000,00 грн., у серпні 2022 року - 25 000,00 грн. та у вересні 2022 року - 15 361,31 грн., загалом - 70361,31 грн.
За час розгляду справи представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду копію рапорту позивача, адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому ОСОБА_1 не заперечує щодо утримання переплати за травень місяць в розмірі 70 361,31 грн. з суми додаткової винагороди. Вказаний рапорт було погоджено бухгалтером ФЕС та проставлено його резолюцію «до виконання» з підписом (а.с.184).
У той же час, в матеріалах справи наявна картка особового рахунку військовослужбовця (а.с.19), згідно якої вбачається, що позивачу нараховувалась премія захисникам у наступному розмірі: у червні - 30 000,00 грн., у липні 2022 року - 0 грн., у серпні 2022 року - 5 000,00 грн., у вересні 2022 року - 14 638,69 грн.
Військовою частиною НОМЕР_2 також надано до суду довідку про доходи позивача, виготовлену 02.07.2024 року за №1279 (а.с.109), з якої вбачається, що за спірний період позивачу було нараховано (інші нарахування - додаткова винагорода/премія захисникам):
у липні 2022 року - загалом 37 186,77 грн., серед яких інші нарахування - 20 395,20 грн.;
у серпні 2022 року - загалом 31 315,69 грн., серед яких інші нарахування - 14 638,69 грн.;
у вересні 2022 року - загалом 46 677,00 грн., серед яких інші нарахування - 30 000 грн.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2022 року №49 (а.с.20), за п.1 якого було наказано виплатити особовому складу військової частини додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року, окрім військовослужбовців зазначених в п.2 цього наказу.
За п.2 вищевказаного наказу закріплено, що не виплачується з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року додаткова винагорода, відповідно до Додатку 1 до цього наказу.
У Додатку 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2022 року №49, ПІБ позивача не зазначено (а.с.21).
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.09.2022 року №75 (а.с.22), за п.1 якого було наказано виплатити особовому складу військової частини додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року, окрім військовослужбовців зазначених в п.2 цього наказу.
За п.2 вищевказаного наказу закріплено, що не виплачується з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року додаткова винагорода, відповідно до Додатку 1 до цього наказу.
В Додатку 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2022 року №75, ПІБ позивача не зазначено (а.с.23).
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.09.2022 року №96 (а.с.24), за п.1 якого було наказано виплатити особовому складу військової частини додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.09.2022 року по 30.09.2022 року, окрім військовослужбовців зазначених в п.2 цього наказу.
За п.2 вищевказаного наказу закріплено, що не виплачується з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року додаткова винагорода, відповідно до Додатку 1 до цього наказу.
В Додатку 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2022 року №75, ПІБ позивача не зазначено (а.с.23).
Позивач з посиланням на те, що він був визначений як особа якій не виплачується додаткова винагорода за спірні календарні періоди, звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення грошових сум додаткової винагороди, які на його думку булим утримані неправомірно.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви та інші надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон України №2232-XII).
Згідно ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон України №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За ч.1 ст. 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ст. 10 Закону України №2011-XII).
Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (п.3 постанови №704).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан, який продовжує свою дію й по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року була прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №217 від 07.03.2022 року, №350 від 22.03.2022 року, №400 від 01.04.2022 року, №754 від 01.07.2022 року, №793 від 07.07.2022 року, №1066 від 27.09.2022 року.
Згідно п.1 Постанови №168 (у редакції від 19.07.2022 року згідно внесених змін постановою КМУ №793 від 07.07.2022 року, які почали застосовуватися з 24.02.2022 року) установлено, що що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно п.2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Отже, на період дії воєнного стану виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України. Водночас, порядок і умови виплати додаткової винагороди визначається керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260) (в редакції від 15.04.2022 року), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно п.1 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 .
Відповідно п.2 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, винагорода.
За п.8 Розділу І Порядку №260 закріплено, що грошове забезпечення виплачується наступним шляхом - щомісячні основні та додаткові види в поточному місяці за минулий.
Згідно п.17 Розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмами №НР 248/1298 від 25.03.2022 року та від 18.04.2022 року №НР 248/1529, окремим дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року, які протягом спірного періоду регулювали ті питання, які були необхідні для належного виконання п.1 Постанови №168, та згідно з п. 2-1 Постанови №168 підлягали застосуванню до спірних відносин.
Зокрема, Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року (далі - Окреме доручення), є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України, та почало застосовуватись з 01.06.2022 року.
За п.2 Окремого доручення було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв?язку зі звільненням з військової служби).
Згідно п.5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
За п.6 Окремого доручення накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. пропорційно із розрахунку на місяць, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин. Разом з тим, відповідні накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця.
При цьому сторонами у справі не було надано до суду доказів видання наказів Військовою частиною НОМЕР_1 (в якій проходив службу позивач) про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в повному обсязі пропорційно в розрахунку на місяць. Позивачем не було спростовано твердження Військової частини НОМЕР_2 у відзиві щодо ненадання до суду доказів безперервного проходження ним служби у вказані ним періоди, що могло б свідчити про наявність у нього права на отримання додаткової винагороди пропорційно в розрахунку на місяць в розмірі 30 000 грн.
При цьому посилання позивача лише на додатки до наказів №20 від 05.08.2022, №75 від 03.09.2022, №96 від 10.10.2022, в яких він не визначений як особа, яких позбавлено виплати такої винагороди, на думку суду не є єдиним та достатнім доказом того, що розмір цієї винагороди для виплати в зазначені календарні період визначався позивачу у розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Суд також акцентує увагу на тому, що в межах даної справи спірним періодом невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць він зазначає період з липня по вересень 2022 року включно.
Разом з тим суд зауважує, що чинним законодавством встановлений наступний порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, а саме - в поточному місяці виплачується грошове забезпечення за минулий місяць служби.
Тобто, фактично позивачу була виплачена додаткова винагорода в наступному порядку та розмірі:
у липні за червень 2022 року - 0 грн. (не виплачено 30 000 грн.)
у серпні за липень 2022 року - 5 000,00 грн. (не виплачено 25 000 грн. з 30 000 грн.)
у вересні за серпень 2022 року - 14 638,69 грн., (не виплачено 15 361,31 грн. з 30 000 грн.)
у жовтні за вересень 2022 року - 30 000,00 грн. (виплачено повний розмір додаткової винагороди).
З вищенаведених підстав суд критично ставиться до посилань позивача відносно виплати його грошового забезпечення у поточному місяці за поточний місяць, тобто щодо виплат за липень 2022 року у розмірі 30 000,00 грн., за серпень 2022 року - 25 000,00 грн., та за вересень 2022 року - 15 361,31 грн., оскільки, факт виплати додаткової винагороди у поточному місяці за минулий підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, відомості щодо загальної нарахованої суми грошового забезпечення позивача, що наявні у довідці Військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2024 року за №1279, збігаються із відомостями, наявними у картці особового рахунку військовослужбовця, тобто позивачу було всього нараховано та виплачено:
за липень 2022 року - 37 186,77 грн., серед яких додаткова винагорода - 20 395,20 грн. (у картці особового рахунку зазначено у розмірі 5 000 грн.);
за серпень 2022 року - 31 315,69 грн., серед яких додаткова винагорода - 14 638,69 грн.;
за вересень 2022 року - 46 677,00 грн., серед яких додаткова винагорода - 30 000 грн.
Враховуючи вищевказане суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення недоплаченої суми додаткової винагороди на період воєнного стану за вересень 2022 року в межах спірних правовідносин спростовуються наданими до справи доказами, а тому не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. за вересень 2022 року.
У той же час суд акцентує увагу на тому, що позивач (навіть враховуючи помилкове визначення спірного періоду нарахування та виплати додаткової) фактично просить суд стягнути суму недоплаченої йому додаткової винагороди (без застосування пропорційності із розрахунку на місяць) у розмірі 70 361,31 грн. у наступному розрахунку: 30 000 грн. за червень (у розрахунку 30 000 грн. - 0 грн.) + 25 000 грн. за липень (у розрахунку 30 000 грн. - 5 000 грн. ) + 15 361,31 грн. за серпень (у розрахунку 30 000 грн. - 14 638,69 грн.).
Разом з тим суд враховує, що в матеріалах справи наявна копія рапорту позивача, адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому останній не заперечує щодо утримання переплати за травень місяць в розмірі 70 361,31 грн. з суми додаткової винагороди. Вказаний рапорт було погоджено бухгалтером ФЕС та проставлено його резолюцію «до виконання» з підписом.
Позивач за час розгляду даної справи не заперечував факту подання вказаного рапорту, а також не надав спростувань щодо його змісту.
Важливо зазначити, що згідно відомостей, наявних картці особового рахунку позивача, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачувалась у розмірі 30 000 грн. до червня 2022 року, разом з тим у червні 2022 року додаткова винагорода вже не виплачувалась, а у липні 2022 року була виплачена у розмірі 5 000 грн. та у серпні 2022 року була виплачена у розмірі 14 638,69 грн., тобто загалом за вказаний період відбулась виплата лише частини винагороди - у розмірі 19 638,69 грн., замість необхідної, на думку позивача, суми у розмірі 90 000 грн.
Аналізуючи вищевказане, позивачу не було доплачено саме 70 361,31 грн. додаткової винагороди у розрахунку 90 000 грн. - 19 638,69 грн.
Варто зазначити, що у рапорті позивача, зміст якого військовослужбовцем не був спростований, міститься сума переплати у розмірі 70 361,31 грн., яку він просить утримати з суми його додаткової винагороди, яка збігається із сумою у період за червень та серпень 2022 року, яку позивач просить стягнути. Факт реалізації вищевказаного рапорту на виконання підтверджується наявною на ньому резолюцією «До виконання» командира Військової частини НОМЕР_1 бухгалтеру ФЕС військової частини.
Суд також акцентує увагу на тому, що після утримання з позивача додаткової винагороди у розмірі 70 361,31 грн. за період червня-серпня 2022 року, з вересня 2022 року додаткова винагорода знову почала виплачуватись у повному обсязі, що також позивачем не було спростовано.
Суд з цього приводу вважає слушним посилання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 на те, що позивач фактично просить стягнути з військової частини саме суму переплати грошового забезпечення з суми додаткової винагороди, на яку він самостійно надав згоду у відповідному рапорті.
Будь-яких заперечень з боку позивача з цього приводу надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи(частина 1 ст. 72 КАС України). При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Вищевказані обставини та доводи сторін не доводять наявність протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо протиправної невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць, за календарний період липень-вересень 2022 року, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо їх стягнення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових сум - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.