Справа № 420/3175/24
16 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34464- 51У від 17 лютого 2021 року, винесену Головним управлінням ДПС в Одеській області;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34464-51У від 17 лютого 2021 року. в розмірі 37788,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 коп.).
Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.02.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 05.08.2024 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання.
За клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання, призначене на 27.08.2024, відкладено на 10.09.2024.
За клопотанням позивача підготовче судове засідання, призначене на 10.09.2024, відкладено на 11.09.2024.
11.09.2024 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2024 року.
23.09.2024 представник відповідача до підготовчого судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, клопотань та заяв до суду не надходило. Судом вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти розгляд справи на 07.10.2024.
За клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання, призначене на 07.10.2024, відкладено на 28.10.2024.
Протокольною ухвалою суду від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2024.
03.12.2024 на підставі клопотання представника позивача, судом вирішено продовжити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не погоджується з спірною податковою вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34464- 51У від 17.02.2021, оскільки у нього наявні сумніви щодо здійсненого ГУ ДПС розрахунку податкового боргу (недоїмки) у період з 2014-2015 років та 2017-2020 років, тому що з вказаного розрахунку не можливо встановити, на підставі яких документів (доказів) відповідач дійшов висновку про наявність такої суми заборгованості. Представник позивача також наголосив, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 27.12.2023 по ОСОБА_1 обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 3166,80 грн. за період 2014-2015 років та заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 35101,79 грн. за період з 2017-2020 років. Однак, жодного повідомлення з боку відповідача про наявність заборгованості за відповідний період часу на адресу ОСОБА_1 не надходила.
10.09.2024 до суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких відповідач заперечив проти задоволення адміністративного позову з огляду на наступне. ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку ДПС з 18.02.2014 по теперішній час, з 18.02.2014 року зареєстрований платником ЄСВ. Станом на 31.12.2022 у платника рахується заборгованість з ЄСВ у сумі 37788,74 грн, яка виникла за період 2017-2020 роки. ЄСВ нараховано в автоматичному режимі, оскільки платником самостійно звітність за період 2017-2020 не подавалась. Представник відповідача зауважив, що відповідно до норм законодавства, якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, то сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску, у той же час законодавством визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця . Таким чином розмір єдиного соціального внеску розрахований ДПС відповідно до мінімального розміру заробітної плати. Позивач зобов'язаний був сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, в термін до 19 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, однак останнім не було сплачено ЄСВ, у зв'язку з чим винесено спірну вимогу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
17.02.2014 Одеським міським управлінням юстиції здійснено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та з 18.02.2014 року взято на облік до ГУ ДПС в Одеській області як платника податків.
З 01.03.2014 ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 група за ставкою 20% мінімальної заробітної плати згідно заяви №1415525104134 від 25.02.2014 поданої в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб. Дата анулювання свідоцтва єдиного податку 02.04.2015.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником ЄСВ з 18.02.2014.
За даними інформаційно-комунікаційних систем податкового органу ФОП ОСОБА_1 звітність за період з 2017 року по 2020 рік до Головного управління ДПС в Одеській області не надавав.
У зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок за технологічним кодом 71040000 за період 2017-2020 роки.
Станом на 31.12.2022 року у платника рахується заборгованість з ЄСВ (технологічний код 71040000) у сумі 37788,74 грн, яка виникла за період 2017-2020 роки:
09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рiк Нарахування єдиного внеску № 3749969/ev вiд 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018 у сумі 5761,05грн. (2017 рік)
19.04.2018 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6745196/ev вiд 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн.
19.07.2018 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 8133827/ev вiд 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн.
19.10.2018 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 9528563/ev вiд 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн.
21.01.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 804162/ev вiд 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн.
19.04.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 3720620/ev вiд 19.04.2019 терм.спл. 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн.
19.07.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 5197118/ev вiд 19.07.2019 терм.спл. 19.07.2019 у сумі 2754,18 грн.
21.10.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6673660/ev вiд 21.10.2019 терм.спл. 21.10.2019 у сумі 2754,18 грн.
20.01.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 791817/ev вiд 20.01.2020 терм.спл. 20.01.2020 у сумі 2754,18 грн.
21.04.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 2276446/ev вiд 21.04.2020 терм.спл. 21.04.2020 у сумі 2078,12 грн.
20.07.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 3773731/ev вiд 20.07.2020 терм.спл. 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн.
19.10.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 5259259/ev вiд 19.10.2020 терм.спл. 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн.
19.01.2021 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 811689/ev вiд 19.01.2021 терм.спл. 19.01.2021 у сумі 2200 грн.
Станом на 06.09.2024 року у платника заборгованість з ЄСВ (технологічний код 71040000) зменшилась згідно зарахуванням, стягненими в межах виконавчого провадження та склала 35017,77 грн:
платіжна інструкція № 51953 вiд 03.01.2023 суму 2686,95 грн;
платіжна інструкція № 3915 вiд 26.02.2024 суму 44,20 грн;
платіжна інструкція № 6317 вiд 11.03.2024 суму 39,82 грн;
Оскільки нарахування проведено в автоматичному режимі Державною податковою службою України, у Головного управління ДПС в Одеській області відсутні документи щодо нарахувань.
У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску Головне управління ДПС в Одеській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34464-51У від 17.02.2021.
Позивач, вважаючи вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34464-51У від 17.02.2021 року необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статей 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, та відповідальності за порушення податкового законодавства, а також нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону №2464-VI змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, позивач з 2017 року не перебував в офіційних трудових відносинах з іншими платниками податків, відповідно, роботодавцем як податковим агентом за нього не сплачувався єдиний внесок.
У межах даної справи позивач оскаржує саме розмір нарахованої заборгованості, який, на думку позивача, є сумнівним, оскільки неможливо встановити на підставі яких документів встановлений. З цього приводу суд зазначає насиупне.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року дорівнював 3200 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723 гривні.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальну заробітну плату з 1 січня 2019 року визначено на рівні 4173 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" мінімальну заробітну плату з 1 січня 2020 року визначено на рівні 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.
Враховуючи розмір єдиного внеску (22 відсотки), розмір мінімального страхового внеску дорівнював:
у 2017 році - 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%), 2112 грн. на квартал (704,00 грн. х 3);
у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%), 2457,18 грн. на квартал (819,06 грн. х 3);
у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн. х 22%), 2754,18 грн. на квартал (918,06 грн. х 3);
у 2020 році з 1 січня 1039,06 грн. на місяць (4723,00 грн. х 22%), 3117,18 грн. на квартал (1039,06 грн. х 3);
у 2020 році з 1 вересня 1100,00 грн. на місяць (5000,00 грн. х 22%), 3117,18 грн. на квартал (3300,00 грн. х 3).
Судом встановлено, що позивачем самостійно звітність за період 2017-2020 років не подавалась.
Враховуючи відсутність звітності від ФОП ОСОБА_1 , податковим органом нараховано єдиний соціальний внесок відповідно до статті 8 Закону №2464-VI в автоматичному режимі з розрахунку добутку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, що є цілком правомірним та відповідає вимогам законодавства.
Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI (в редакції до 10.10.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства юстиції фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі за текстом - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера «У» (узгоджена вимога).
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, у органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), зокрема, фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.
Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.
Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або її законним чи уповноваженим представником у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як зазначено вище, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 №Ф-34464-51, якою позивачу нараховано до сплати заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 37788,74 грн.
Суд знову наголошує, що нарахована на підставі спірної вимоги сума боргу з ЄСВ у розмірі 37788,74 грн. була визначена відповідачем в автоматичному режимі за період 2017-2020 роки.
Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до ДПІ за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Тобто, підставою для формування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску є як акти документальних перевірок, самостійні звіти платника про нарахування єдиного внеску, так і облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
З огляду на вказане, суд вважає, що формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі інформації з інтегрованої картки позивача з єдиного соціального внеску відповідає вимогам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція виловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76518273) та від 05.02.2019 у справі №813/3060/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79615650).
Щодо не отримання позивачем спірної вимоги.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 70.7 статті 70 ПК України).
З огляду на наведені норми законодавства та згідно з відомостями наявними у податкових органах, платник податків ФОП ОСОБА_1 був взятий на облік як платник податків за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Саме вищезазначена адреса була вказана в оскаржуваній вимозі.
При цьому, зі змісту долученого до матеріалів конверту та довідки ОСОБА_2 вбачається, що вимога направлена саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, відповідач виконав свій обов'язок щодо надіслання позивачу вимоги 17.02.2021 року №Ф-34464-51, порядку, встановленому статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статті 42 Податкового кодексу України.
Щодо узгодження вимоги, норма частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко передбачає, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, визначальним при оскарження вимоги є спростування правомірності розрахунку суми недоїмки, чого позивачем не зроблено.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.
.