справа №380/15535/24
16 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Торопчин Олексій Дмитрович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати (з часу видачі) наказ ГУ НП у Львівській області «Про особовий склад» № 402 о/с від 17.07.2024 (в частині що стосується позивача) про переміщення позивача з підстав, передбачених ЗУ «Про Національну поліцію» у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області, звільнивши позивача з посади помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області, з 18.07.2024;
- поновити з 19.07.2024 позивача на посаді помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.07.2024 наказом начальника ГУНП у Львівській області «Про особовий склад» № 402 о/с на підставі подання заступника начальника ГУ НП від 16.07.2024 позивача переміщено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області, з одночасним його звільненням, з 18.07.2024 з посади помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області. Передумовою внесення 16.07.2024 заступником начальника ГУНП подання та видачі наступного дня 17.07.2024 оскаржуваного наказу був Перелік змін у штатах Національної поліції та письмове попередження позивача про наступне можливе звільнення з посади помічника слідчого СВ ЛРУП № 2 ГУНП. Разом з тим, позивачу, який перебуває на сержантській посаді та має дві вищі освіти жодних вакантних посад, які наявні, не запропоновано. Зазначає, що під час підготовки та видачі оскаржуваного наказу мало місце порушення алгоритму (послідовності) дій, оскільки після попередження про скорочення внаслідок орг.-штатних змін позивачеві не було запропоновано жодної з наявних вакантних посад. Звертає увагу, що подання про звільнення позивача з посади помічника слідчого внесено на ім'я очільника ГУ НП у Львівській області заступником начальника цього ж управління полковником поліції Р.Турчаком, який по посаді не є заступником начальника ГУ НП - начальником слідчого управління. Зазначає, що подання про звільнення з посади помічника слідчого мало б бути внесено заступником начальника ГУНП - начальником слідства, а подання про призначення позивача на посаду у БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП, малоб бути підписано командиром цього підрозділу, а не іншою службовою особою, що є порушенням Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого Наказом МВС України від 04.12.2017 № 987. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач просить суд скасувати спірний наказ та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, суть яких полягає у правомірності винесення оскаржуваного наказу та законності звільнення позивача із займаною посади та переміщення на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПОП «КОРД» (стрілецький). Згідно із частиною 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Згідно до частини 9 статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Відповідно до доповідної записки начальника Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області від 13.06.2024 запропоновано список поліцейських для призначення у батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП. Позивача наказом ГУНП у Львівській області від 17.07.2024 № 402 о/с переміщено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, звільнивши його з посади помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП. Зазначає, що для забезпечення дотримання вимог законодавства при вивільненні працівників, посади яких скорочено, відповідно до пункту 1 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію», було попереджено про те, що наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції України», посада, яку він обіймав, скорочена та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції згідно з п. 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Попередження відбулось 19.06.2024, про що свідчить підпис позивача. Відповідно, отримавши наказ про переміщення на рівнозначну посаду, поліцейський зобов'язаний безумовно виконати його, ставлячи при цьому інтереси Українського народу вище ніж свої власні інтереси. Зазначає, що згода поліцейського є необхідною при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів, проте це не стосується спірних правовідносин. В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом № 580-VIII, згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» переведення працівника на іншу роботу можливе без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 24.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 09.08.2024 подано відзив на позовну заяву (вх. №60910) та 20.08.2024 додаткові пояснення по справі (вх. №63384).
Представником позивача 26.08.2024 (вх. №64589) та 01.11.2024 (вх. №80973) подано додаткові пояснення по справі.
Відповідачем 07.11.2024 (вх. №82861) подано додаткові пояснення по справі.
Представником позивача 11.11.2024 (вх. №83278) подано додаткові пояснення по справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області.
Відповідно до доповідної записки начальника Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області від 13.06.2024 запропоновано список поліцейських для призначення у батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, у якому значиться ОСОБА_1 .
Старший сержант поліції ОСОБА_1 19.06.2024 ознайомлений із наказом Національної поліції України від 07.06.2024 №615 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції» та попереджений про скорочення посади помічника слідчого слідчого відділення Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, яку він обіймав, та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції (через два місяці з дня отримання цього попередження) відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 ( у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом начальника ГУНП у Львівській області «Про особовий склад» від 17.07.2024 № 402 о/с на підставі подання заступника начальника ГУНП від 16.07.2024 позивача переміщено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області, з одночасним його звільненням з 18.07.2024 з посади помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області
Не погоджуючись з наказом № 402 о/с від 17.07.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до пунктів 2,3 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 23 Закону №580-VIII визначено основні повноваження поліції, серед яких, є зокрема участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону №580-VIII передбачено, крім інших додаткових повноважень, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Водночас, положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про Національну безпеку України» від 21.06.2018 №2469-VIII визначено, що до складу сектору безпеки і оборони, крім інших органів державної влади, входить Національна поліція України.
Відповідно до частин 1, 3-5 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Переміщення поліцейських регулюється статтею 65 Закону №580-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Згідно до частини 7 статті 65 Закону №580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
У відповідності до положень частин 8 та абзацу першого 9 статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Аналіз наведених вище положень Закону№580-VIII свідчить, що переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції може здійснюватися, зокрема, з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.
Обґрунтовуючи протиправність спірного наказу в частині, що стосується позивача, він зазначає, що такий наказ було прийнято без його згоди на переміщення по службі, без наявності правових підстав для переведення.
Серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини 1 статті 65 Закону № 580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
Згідно до частини 2 статті 68 Закону №580-VIII згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів.
У всіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
При цьому пункт 2 частини 1 статті 65 Закону № 580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
Як зазначалося судом по тексту рішення вище, відповідно до частини 7 статті 65 Закону №580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Згідно до частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Частина 8 статті 65 статті 65 Закону № 580-VIII доповнена абзацом другим згідно із Законом «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX (далі Закон № 2123-IX). Закон № 2123-IX набрав чинності 01.05.2022.
Частиною 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2123-IX встановлено, що пункт 1 розділу I цього Закону діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
Пунктом 1 розділу I Закону № 2123-IX внесено зміни до закону України «Про Національну поліцію».
Зі змісту статті 65 Закону № 580-VIII вбачається, що поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції, як посада (посадових обов'язків) та/або місця несення служби.
Переміщення (переведення) поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Підстави для переміщення поліцейського за ініціативою начальників визначені статтею 65 Закону № 580-VIII.
Переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно переслідувати легітимну мету та бути пов'язаним з певними об'єктивними чинниками інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.
Законом № 580-VIII встановлені підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте не встановлено згоди поліцейського на таке переміщення.
У постанові від 17.02.2015 № 21-8а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство треба застосовувати у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі;
Разом з тим, починаючи з 01.05.2022 (дати набрання чинності Законом № 2123-IX) на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього, поліцейський зобов'язаний проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, тобто згоди поліцейського на переміщення його для проходження в подальшому служби на рівнозначну посаду не потрібно, рішення приймає керівник органу поліції у разі необхідності для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Отже, у даному випадку основним є те, що поліцейський може бути переведений на рівнозначну посаду саме туди, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу, зокрема на період введення в Україні воєнного стану та 60 днів після цього.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235).
Згідно з п. 1 розділу II Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, серед іншого, є переміщення по службі.
Відповідно до п. 2 розділу III Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Судом встановлено, що підставою для переміщення позивача по службі та видання спірного наказу по особовому складу № 402 о/с від 17.07.2024 слугувала доповідна записка начальника Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області від 13.06.2024 та подання заступника начальника ГУНП у Львівській області, зміст яких полягає у тому, що наказом Національної поліції України № 615 від 07.06.2024 затверджено перелік змін у штатах Національної поліції України та створено батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП у Львівській області, загальною штатною чисельністю 397 поліцейських.
Для забезпечення дотримання вимог законодавства при вивільненні працівників, посади яких скорочено, відповідно до пункту 1 статті 68 Закону № 580-VIIІ, було попереджено про те, що наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції України», посада, яку він обіймав скорочена та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Попередження відбулось 19.06.2024, про що свідчить підпис позивача.
Таким чином, підставою для переведення позивача була ініціатива керівників (начальників) на підставі доповідної записки начальника Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області, подання заступник начальника ГУНП у Львівській області у зв'язку з організаційно-штатними змінами, що відповідає положенням частини 8 статті 65 Закону № 580-VIIІ. З урахуванням цього та скорочення посади, яку він обіймав позивач, ГУНП у Львівській області, приймаючи наказ від 17.07.2024 № 402 о/с, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даючи оцінку іншим доводам позивача, суд керується таким.
Питання про переміщення ОСОБА_1 вирішено за поданням на переміщення заступника начальника ГУ НП у Львівській області полковника поліції Романа Турчака та доповідною запискою начальника ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області полковника поліції Івана Малиша, що також відповідає положенням Закону № 580-VIII та наказу МВС України № 1235 від 23.11.2016.
Позивач обіймав посаду помічника слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції №2 ГУНП, на яку був призначений 05.04.2023 наказом №151 о/с., спеціальне звання за якою - «сержант поліції», посада на яку було переміщено позивача, за штатним розписом відповідає граничному спеціальному званню старшого сержанта поліції, тобто посади рівнозначні.
Переміщення позивача для подальшого проходження служби викликано інтересами служби, обумовлено ініціативою керівників відповідача, що цілком узгоджується з пунктом 2 частини 1, положеннями частин 7, 8 та 9 статті 65 Закону №580-VIII.
Суд не бере до уваги доводи позивача про необхідність отримання подання начальника батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії (стрілецький) ГУНП» для призначення ОСОБА_1 на посаду, оскільки згідно із п. 19 розділу Положенням про батальйон поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) керівник порушує клопотання про переміщення кадрів цього батальйону у разі, якщо здійснюється переміщення поліцейського, який перебуває у його підпорядкуванні.
У даному випадку повноваження щодо прийняття рішення про переміщення позивача належить начальнику ГУ НП у Львівській області.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийняття цього законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Тому норми Закону № 2136-ІХ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які врегульовані спеціальним Законом № 580-VIII.
У рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) Конституційний Суд України зазначив, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі.
У спірному випадку, як вже зазначено судом, частину 8 статті 65 Закону № 580-VIII доповнено абзацом другим, який передбачає, що поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Вирішуючи цей спір, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, відповідно до якої: "…оскільки після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону № 580-VIII у попередній редакції, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі».
Верховним Судом викладені також висновки щодо згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду:
«…серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).
В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість…
Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість...».
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказано, що якщо у різних постановах Верховного Суду викладені різні правові висновки зі спірного питання, то суд керується саме останньою правовою позицією Верховного Суду.
Суд вважає необхідним зазначити, що переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, та необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом № 580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, отже не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного наказу виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному наказу відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такий прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, тому відсутні підстави для скасування наказу.
Позовна вимога про поновлення позивача на посаді та є похідною від вимоги про скасування оскаржуваного наказу, який визнаний судом правомірним, тому також не підлягає до задоволення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними в цілому, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (вул. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома