про повернення позовної заяви
16 грудня 2024 рокусправа № 380/23790/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування у належному розмірі та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 грн. з 01.07.2021 та з урахуванням уже виплачених сум.
Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Вказано, що з вимогами про перерахунок та виплату з 01.07.2021 без обмеження максимальним розміром щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. позивач звернувся до суду тільки 22.11.2024, з пропуском шестимісячного строку; представником позивача не подано жодного документу, які підтверджують призначення щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору; позовні вимоги потребують уточнення.
На виконання вимог ухвали від 25.11.2024 представник позивача подав до суду 03.12.2024 заяву про усунення недоліків, в якій: уточнив зміст позовних вимог; просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Ухвалою суду від 06.12.2024 продовжено строк усунення недоліків позовної заяви; викладені представником позивача причини пропуску строку звернення до адміністративного суду визнано неповажними; повторно зазначено про необхідність подання до суду доказів призначення позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Представник позивача подав до суду 13.12.2024 заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій щодо строку звернення до суду повторно вказав свої покликання, зокрема, про положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оцінку яким суд надав в ухвалі від 06.12.2024. Додатково вказав, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру», який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів. Відповідно до статті 74 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом. Перерахунок пенсії є одним з видів адміністративного провадження, а рішення щодо перерахунку пенсії - адміністративним актом. Враховуючи, що у спірному випадку про проведений перерахунок пенсії позивача та ненарахування виплати у складі пенсії щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» відповідач позивача не повідомляв, а вперше повідомив позивача про це лише листом від 27.06.2024, можна дійти висновку, що саме з цієї дати розпочався перебіг строку оскарження відповідного адміністративного акта.
Також, до заяви про усунення недоліків позовної заяви представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у відповідача належним чином завірені копії протоколів про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/4546/24 від 28.03.2024; відомості про нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713; розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн; письмові пояснення з нормативно-правовим обґрунтуванням стосовно ( у випадку не нарахування) не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Розглядаючи подану заяву суд керується таким.
Згідно частин 1, 2 та 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Вирішуючи питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 КАС України для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а зазначила, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зі змісту позовної заяви встанови, що позивач звернулася із вимогами про перерахунок та виплату пенсії з 01.07.2021 без обмеження максимальним розміром щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. до суду тільки 22.11.2024.
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересі;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд повторно звертає увагу представника позивача, що про факт встановлення чи не встановлення доплати до пенсії з 01.07.2021 позивачу не могло не бути відомо принаймні з серпня 2021 року, тобто з моменту отримання пенсії за липень 2021 року.
Отримання листа-відповіді у червні 2024 року, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Також, суд звертає увагу представника позивача, що відповідно до положень Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
ГУ ПФ України у Львівській області не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 10.06.2024 та яке б відповідало вимогам адміністративного акту (передбачені розділом V Закону України «Про адміністративну процедуру»), натомість розглянуло цю заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надіслало лист від 27.06.2024, в якому роз'яснено застосування норм права.
В ухвалі суду від 25.11.2024 суддя, зокрема, зазначив, що згідно з частиною 6 статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас доказів вчинення будь-яких дій до червня 2024 року з метою з'ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано, як і не надано доказів, що об'єктивно унеможливлювали позивачу протягом понад трьох років звернутися до суду за захистом порушеного права або вчиняти дії з метою з'ясування розміру пенсії та її складових.
Окрім цього, слід зауважити, що позивач у 2024 році самостійно звертався до Львівського окружного адміністративного суду із позовами щодо питання пенсійного забезпечення.
Також, суд звертає увагу, що за правовою допомогою позивач звернуся тільки в листопаді 2024 року, вже після спливу шестимісячного строку встановленого статтею 122 КАС України.
Слід зауважити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Крім цього, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судом пропущеного строку.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, враховуючи викладене, суд висновує, що представником позивача як не викладені поважні причини пропуску строку звернення до суду ще з 2021 року, так і не долучені докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, суд висновує, що позивач не реалізував своє право на звернення до суду з підстав власної тривалої пасивної поведінки.
Щодо не виконання вимог ухвал суду від 25.11.2024 та 06.12.2024 в частині не надання документів, які підтверджують призначення позивачу щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Суд в ухвалі від 25.11.2024 вказав, що представник позивача не надав суду жодних доказів, що підтверджують призначення позивачу щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
В ухвалі суду від 06.12.2024 суд повторно звернув увагу представника позивача про необхідність подання зазначених доказів, оскільки такі не долучені при поданні заяви про усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалі від 25.11.2024.
На виконання вимог ухвали суду від 06.12.2024 представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у відповідача належним чином завірені копії протоколів про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/4546/24 від 28.03.2024; відомості про нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713; розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн; письмові пояснення з нормативно-правовим обґрунтуванням стосовно ( у випадку не нарахування) не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
До клопотання представник позивача долучив адвокатський запит від 09.12.2024 щодо надання доказів, які вказані в клопотання про витребування. Відповідно до знімків електронної пошти запит адвоката зареєстрований відповідачем 10.12.2024.
Щодо таких дій представника позивача суд зазначає, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 3 статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 1, 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частинами 1, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 1)
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина 2).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (частина 4).
Частиною 1 статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 79 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 161 КАС України).
Відповідно до частини 4 цієї ж статті позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві представник позивача вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, однак жодним чином не посилається на відповідний документ, як і не надає такий документ до суду, що підтверджує взагалі призначення такої доплати позивачу.
Крім цього, дії щодо отримання документів, які підтверджують викладені представником позивача обставини в позовної заяві, представник почав вчиняти 09.12.2024 лише після продовження строку усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду 06.12.2024.
При цьому, адвокатський запит відповідачем зареєстрований 10.12.2024, а строк розгляду адвокатських запитів відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» складає 5 робочих дні з моменту отримання такого запиту. Отже, на момент подання заяви про усунення недоліків позовної заяви 13.12.2024 минуло лише 3 дні з моменту отримання відповідачем адвокатського запиту.
Також, слід зазначити, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ще від 25.11.224, представник позивача жодним чином не відреагував та не надав жодного доказу. На виконання вимог ухвали про продовження строку на залишення позовної заяви без руху подав лише клопотання про витребування доказів.
Окрім того, представник позивача письмово не повідомляв суду до 13.12.2024 про неможливість подання усіх наявних у нього доказів у встановлений строк, а також причин неможливості подання таких доказів, не зазначив відомостей щодо наявності у нього або у іншої особи цих доказів, про вжиті ним заходи з метою одержання цих доказів.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина 2).
Згідно з частиною 5 зазначеної статті учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач у встановлений в ухвалах суду від 25.11.2024 та 06.12.2024 строк не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви. З позиції суду, вказані представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не є поважними та підстав для його поновлення немає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 1).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2).
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачу.
Відповідно до статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги.
З доказів, долучених до позовної зави, суд встановив, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху за подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0744-7310-2306-2610 від 02.12.2024.
Оскільки суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, сплачений судовий збір за подання цього позову, слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
4. Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович