03 грудня 2024 рокусправа № 380/19903/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої - судді Потабенко В.А.,
секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
за участі:
представника позивача - Баладиги С.П., згідно договору,
представника відповідача - Гейвича М.М., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 , далі також відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 20.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за липень 2024 року та позбавлення грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2024 року у повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на даний час проходить військову службу за мобілізацією через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022. Перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 до 09.09.2024. 20.08.2024 згідно з наказом № 248од про результати службового розслідування ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відкриту відмову виконати бойове розпорядження, а саме: оголошено сувору догану та не виплачено за липень 2024 року додаткову винагороду. Позивач не погоджується з притягненням його до відповідальності та зменшенням грошового забезпечення, оскільки згідно з висновком військово-лікарської комісії №4683 від 07.08.2024 він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Натомість у своєму акті службового розслідування відповідач зазначає, що позивач згідно висновком ВЛК №4683 від 07.08.2024 визнаний приданим до несення військової служби, що не відповідає дійсності. Крім того, за результатами попереднього висновку військово-лікарської комісії №8910 від 26.10.2023 позивач визнаний обмежено приданим до несення військової служби, тобто позивач непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за вийнятком підрозділів забезпечення); придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. У своїх поясненнях від 22.07.2024 позивачем було зазначено, що виконувати бойове завдання унеможливлює його стан здоров'я. Також позивач наголошував на тому, що військово-лікарською комісією його визнано обмежено придатним. Отже, станом на момент віддання йому бойового наказу 22.07.2024, за невиконання якого позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, він був непридатним до його виконання, оскільки не міг в силу стану свого здоров'я виконувати обов'язки, так як був придатним лише до військової служби виключно у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Таким чином, позивач не порушував військової дисципліни, виконував всі службові обов'язки, а оскаржуваний наказ є незаконним, що підставою звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 30.09.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 14.10.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
28.10.2024 за вх. № 79666 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що з квітня 2022 року військова частина НОМЕР_1 приймає безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій, Луганській та Харківській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань. 22.07.2024 о 12 год. 11 хв. в тимчасовому розташуванні 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 командиром 2 стрілецької роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 доведено до солдата ОСОБА_1 бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади № НОМЕР_4 /ТрО від 22.05.2024, в якому визначено бойове завдання 2 стрілецької роти (до списків якої зарахований позивач). Однак, солдат ОСОБА_1 відмовився заступити на бойове чергування. Факт доведення бойового розпорядження та відмова від його виконання солдатом ОСОБА_1 здійснювалось за допомогою відеофіксації та в присутності свідків, молодшого сержанта ОСОБА_3 та старшого солдата ОСОБА_4 . По даному факту відмови солдатом ОСОБА_1 від виконання бойового розпорядження від 22.05.2024 № 412/ТрО командиром військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування згідно наказу від 22.07.2024 №189агд (з адміністративно-господарської діяльності). Згідно акту службового розслідування від 20.08.2024 вх. №30/172 встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця ОСОБА_1 полягають у порушені військової дисципліни шляхом відкритої відмови виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 № 412/ТрО. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» дане правопорушення вчинене під час виконання позивачем обов'язків військової служби. Вина військовослужбовця ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу, оскільки, відмовившись від виконання завдання, він розумів протиправний характер своїх дій, однак байдуже ставився до негативних наслідків від вчиненого. Причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась відображаються у прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками, які виникли в результаті вчиненням таких діянь, оскільки саме його відкрита відмова виконувати бойове розпорядження поставила під загрозу його виконання і змусила командирів залучати інших військовослужбовців до його виконання. За результатами службового розслідування, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №248од службове розслідування вважати завершеним, повернути до виконання службових обов'язків за посадою солдата ОСОБА_1 . За порушення вимог ст. ст. 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкриту відмову в присутності особового складу стрілецької роти виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 №412/ТрО, на командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана. Крім того, відповідно до п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, до наказу про виплату за липень 2024 року додаткової винагороди, вирішено не включати командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Також, на підставі наявності у діях солдата ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення з матеріалами судового розслідування від 27.08.2024 №1484/54/1422 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Полтава для прийняття процесуального рішення по даному факту. Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР розташованого у місті Полтава 02.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024170020006773 за ознаками наявності в діях військовослужбовця ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбачених ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України. З вищенаведеного вбачається, що командиром військовою частиною НОМЕР_1 правомірно прийнято наказ від 20.08.2024 №248од, відповідно до якого застосовано до військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а надані позивачем докази не спростовують факту правомірності відмови від виконання бойового розпорядження. Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач при наявності вищезгаданого висновку ВЛК з жовтня 2023 року не скаржився на здоров'я та сумлінно виконував аналогічні бойові накази та розпорядження. Відповідно до медичної характеристики позивач з 01.03.2022 перебував під наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 . За даний період скарг на здоров'я не виявляв за медичною допомогою не звертався, окрім обов'язкових ВЛК. Відповідно, враховуючи позитивну характеристику та сумлінне виконання службових обов'язків в порядку просування по службі з 11.06.2024 солдата ОСОБА_1 переведено з посади стрільця стрілецького відділення на посаду командира стрілецького відділення. Крім того, позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 щодо переведення до військових частин забезпечення, відповідно до наявного висновку ВЛК. Відтак, відповідач у позові просить відмовити повністю.
06.11.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №82252), згідно якої позивач не міг виконати бойове розпорядження за станом свого здоров'я. Твердження відповідача про незвернення ОСОБА_1 з рапортами про погіршення стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки ним 23.11.2023 такий рапорт було подано.
Ухвалою від 13.11.2024 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на момент подання даного адміністративного позову проходить військову службу за мобілізацією через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022.
Зокрема, солдат ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 №8 (по стройовій частині) прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до списків особового складу та приступив до виконання службових обов'язків за посадою стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2024 №188 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 10.06.2024 №38-РС (по особовому складу) призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2024 №280 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 переведено з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_6 .
Станом на момент розгляду справи в суді, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .
З матеріалів справи судом встановлено, що з квітня 2022 року військова частина НОМЕР_1 приймає безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій, Луганській та Харківській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань.
22.07.2024 о 12:11 год. в тимчасовому розташуванні 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 командиром 2 стрілецької роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 доведено до солдата ОСОБА_1 бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади № НОМЕР_4 /ТрО від 22.05.2024, в якому визначено бойове завдання 2 стрілецької роти, до списків якої зарахований позивач.
Однак, солдат ОСОБА_1 відмовився заступити на бойове чергування, покликаючись на погіршення стану здоров'я.
По даному факту відмови солдатом ОСОБА_1 від виконання бойового розпорядження від 22.05.2024 № 412/ТрО командиром військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування згідно наказу від 22.07.2024 №189агд.
На час службового розслідування позивача усунуто від виконання службових обов'язків за посадою командира стрілецького відділення.
Згідно акту службового розслідування від 20.08.2024 вх.№30/172 встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця ОСОБА_1 полягають у порушені військової дисципліни шляхом відкритої відмови виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 № 412/ТрО. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» дане правопорушення вчинене під час виконання Позивачем обов'язків військової служби.
За результатами службового розслідування, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №248од службове розслідування вважати завершеним, повернути до виконання службових обов'язків за посадою солдата ОСОБА_1 .
За порушення вимог ст. ст. 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкриту відмову в присутності особового складу стрілецької роти виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 №412/ТрО, на командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана.
Крім того, вказаним вище наказом відповідно до п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, до наказу про виплату за липень 2024 року додаткової винагороди вирішено не включати командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Грошове забезпечення командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 виплачувати виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Не погоджуючись з накладеним на нього дисциплінарним стягненням і невиплатою додаткової винагороди відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні справи суд керувався таким.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому дія воєнного стану в України неодноразово продовжувалась.
Загальновідомим є той факт, що військовий стан в України триває і станом на момент розгляду справи в суді.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут).
У преамбулі Дисциплінарного статуту встановлено, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
У ст. 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно зі ст. 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: - виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; - особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; - формування правової культури військовослужбовців; - умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; - зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; - підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; - своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; - чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
У ст. 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: - додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; - бути пильним, зберігати державну таємницю; - додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; - виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; - поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно ст. 47 Дисциплінарного статуту невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов'язків. Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків приймається прямим командиром (начальником). Про цей факт видається у триденний строк із дня прийняття посадовою особою такого рішення письмовий наказ про проведення службового розслідування. Тривалість усунення від виконання службових обов'язків не повинна перевищувати тривалості службового розслідування та часу, необхідного для прийняття командиром (начальником) відповідного рішення за результатами такого розслідування. Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави для прийняття такого рішення не підтвердилися або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності. У разі відмови або ухилення від обов'язкового медичного огляду, а також появи на службі у стані сп'яніння усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків може здійснити безпосередній або прямий начальник, про що негайно доповідається в порядку підпорядкованості із зазначенням причин і обставин усунення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України 24.03.1999 № 548-XIV (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Статут внутрішньої служби).
Відповідно до ст. 1 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; - бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; - беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; - дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; - бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; - вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; - виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; - додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
У ст. 16 Статуту внутрішньої служби встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст. ст. 125, 126 Статуту внутрішньої служби командир відділення в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання відділенням завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців відділення, їх військову дисципліну, морально-психологічний стан, охайний зовнішній вигляд, стройову та фізичну підготовку, правильне зберігання, експлуатацію і утримання в належному стані озброєння, техніки та іншого майна відділення. Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення. Командир відділення зобов'язаний: - підтримувати бойову готовність особового складу, озброєння і техніку відділення; - знати тактику дій відділення в різних видах бою, вміло командувати особовим складом під час виконання завдань за призначенням; - досконало знати і вміло володіти всіма видами озброєння і техніки відділення; - постійно працювати над удосконаленням особистого рівня професійних знань, умінь та навичок за фахом; - знати, дотримуватися особисто та забезпечувати неухильне дотримання підлеглим особовим складом норм міжнародного гуманітарного права; - знати керівні документи з бойової підготовки, надавати пропозиції головному сержантові взводу щодо планування, організації, проведення заходів із бойової підготовки та заходів з удосконалення рівня індивідуальної підготовки військовослужбовців відділення; - навчати і виховувати особовий склад відділення, безпосередньо проводити заняття з бойової підготовки, тренування, спрямовані на підвищення рівня індивідуальної підготовки військовослужбовців та рівня їх фізичної підготовленості; - доповідати головному сержантові взводу стосовно проблемних питань проходження військової служби особовим складом відділення, надавати заявки головному сержантові взводу щодо всебічного забезпечення військовослужбовців відділення; - забезпечувати додержання особовим складом відділення військової дисципліни, виконання правил носіння військової форми одягу, доповідати головному сержантові взводу про застосовані ним заохочення і накладені на військовослужбовців відділення стягнення; - забезпечувати виконання розпорядку дня особовим складом підрозділу, вживати заходів для запобігання вчиненню правопорушень військовослужбовцями відділення; - негайно доповідати командирові взводу та головному сержантові взводу про надзвичайні події у відділенні, факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; - постійно працювати над удосконаленням особистого стилю роботи, бути взірцем для особового складу відділення щодо виконання службових обов'язків; - знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові військовослужбовців відділення, їх дату народження, віросповідання, особисто-ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять до військової служби, родинний стан, успіхи і недоліки у службі; - піклуватися про підлеглих, ставитися до них із повагою, не принижувати їх честі та гідності, знати потреби військовослужбовців, порушувати перед командиром взводу та головним сержантом взводу питання про задоволення цих потреб; - організовувати здійснення заходів із зміцнення здоров'я особового складу відділення, їх фізичної тренованості та загартованості, своєчасно доповідати головному сержантові взводу про захворювання військовослужбовців; - підтримувати на належному рівні морально-психологічний стан військовослужбовців відділення, сприяти формуванню в особового складу почуття взаємоповаги і взаємодовіри, відповідальності за успішні дії підрозділу; - виховувати поважне ставлення особового складу відділення до військової служби та свого військового фаху, розвивати в них патріотичні почуття та моральну готовність до захисту держави; - проводити індивідуально-виховну роботу з військовослужбовцями відділення; - забезпечувати правильне зберігання і експлуатацію озброєння, техніки та іншого майна відділення, стежити за їх наявністю та утриманням в належному стані, за правильним припасуванням військовослужбовцями спорядження і екіпірування та його обслуговуванням, щодня проводити їх огляд, перевірку наявності та справності, виховувати в особового складу дбайливе ставлення до них; - проводити підготовку особового складу, озброєння, техніки та іншого майна відділення до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням; - контролювати наявність озброєння і техніки протягом занять (навчань), виконання завдань за призначенням, доповідати командирові взводу та головному сержантові взводу щодо втрат серед особового складу, втрат та пошкодження озброєння і техніки, потреби в їх евакуації та поповненні (відновленні); - перевіряти наявність особового складу та наявність, стан і комплектність озброєння, техніки, боєприпасів, навчально-тренувальних, імітаційних та бойових засобів, іншого майна після закінчення занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, проводити технічне обслуговування озброєння і техніки, чищення зброї і шанцевого інструменту, організовувати поповнення боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів; - здійснювати збір та надання головному сержантові взводу інформації про досвід, отриманий особовим складом під час виконання завдань за призначенням, використовувати його з метою підвищення ефективності виконання покладених на відділення завдань, збереження життя і здоров'я особового складу; - забезпечувати дотримання військовослужбовцями відділення правил безпеки під час користування зброєю і технікою, її обслуговування, заходів з безпеки на заняттях (стрільбах, навчаннях), під час ремонтних та господарських робіт, перевіряти, щоб після занять (стрільб, навчань) у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин; - надавати головному сержантові взводу пропозиції щодо призначення військовослужбовців відділення для несення служби в добовому наряді, своєчасно відправляти визначений особовий склад для підготовки до несення служби в добовому наряді; - підтримувати внутрішній порядок у відділенні, утримувати в чистоті та порядку приміщення і територію, закріплені за ним; - надавати головному сержантові взводу пропозиції щодо планування підготовки (навчання) та призначення на посади військовослужбовців відділення; - постійно знати наявність особового складу відділення, місце його перебування та чим він займається.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовців передбачені ст. 48 Дисциплінарного статуту, серед яких: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст. ст. 83-85 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування щодо випадків, пов'язаних з дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушеннями проти статевої свободи та статевої недоторканості, проводиться комісією, до складу якої призначаються представники обох статей, а також психолог органу військового управління для вивчення психологічних аспектів та організації психологічної допомоги потерпілим.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до ст. ст. 86, 87 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджено, що ОСОБА_1 не заперечується факт його відмови 22.07.2024 о 12:11 год. заступити на бойове чергування - виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади №412/ТрО від 22.05.2024, в якому визначено бойове завдання 2 стрілецької роти, до списків якої зарахований позивач.
При цьому в своєму позові позивач покликається на погіршення стану здоров'я та на висновок військово-лікарської комісії №4683 від 07.08.2024, згідно з яким ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
З цього приводу суд зазначає, що станом на 22.07.2024 висновку військово-лікарської комісії №4683 від 07.08.2024 ще не існувало, а тому він не може братись до уваги.
Доказів того, що позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортами про погіршення стану здоров'я та неможливості в зв'язку з цим виконувати обов'язки військової служби, матеріали справи не містять.
Щодо наявного в матеріалах справи рапорту ОСОБА_5 від 23.11.2023, то суд зазначає, що на такому відсутні будь-які відмітки, позначення тощо, які б стверджували, що такий рапорт був дійсно написаний 23.11.2023 та скерований безпосередньому командиру позивача.
Більше того, позивач знав про особливості свого фізичного стану, оскільки у військовому квитку серії НОМЕР_7 в графі 13 зазначено: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, водночас добровільно вступив на військову службу (ТрО).
Крім того, позивач 26.10.2023 пройшов військово-лікарську комісію, результати якої оформлені довідкою №8910. Так, у вказаній довідці військово-лікарською комісією було вказано, що ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби, непридатним у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах (за винятком підрозділів забезпечення), придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
І незважаючи на наявність такої довідки від 26.10.2023 № 8910 ОСОБА_1 продовжував нести службу у військовій частині НОМЕР_1 , рапортів про переведення його до іншої військової частини за станом здоров'я не подавав аж до 22.07.2024.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 , незважаючи на особливості свого здоров'я, сумлінно виконував обов'язки військової служби, в зв'язку з чим був просунутий по службі і призначений командиром 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (наказ № 38-РС від 10.06.2024), що свідчить про його бажання таку службу продовжувати, незважаючи на стан здоров'я.
Враховуючи вищевказане, суд висновує, що відмова ОСОБА_1 виконувати бойове розпорядження 22.07.2024 жодним чином не пов'язана з погіршенням стану здоров'я.
Інших обставин щодо невиконання бойового розпорядження 22.07.2024 позивач не навів.
Таким чином, суд погоджується з висновком службового розслідування, згідно з яким ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, виконуючи обов'язки військової служби безпідставно відмовився виконувати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 № 412/ТрО, що є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення відповідно до ст. ст. 45, 83 Дисциплінарного статуту.
Процедура проведення службового розслідування позивачем не оскаржується.
Заперечень щодо необґрунтованої тяжкості накладеного на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення останнім не висловлювалось.
За таких обставин, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 248од від 20.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани є правомірним і обґрунтованим, а отже, в цій частині адміністративного позову слід відмовити.
Також суд вважає за необхідне зазначити таке.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (у редакцій, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №260).
У п. 2 розділу I Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: - щомісячні основні види грошового забезпечення; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення; - одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 розділу I Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно п. 1 розділу XXIX Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посад, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків (відсторонення від виконання службових повноважень або від посади), і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до п. 15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: - усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); - відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (у редакцій, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Постанова - №168).
Згідно абзацу 1 п. 11 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Таким чином, імперативною нормою п. 15 розділу XXXIV Порядку №260 прямо передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Зважаючи на той факт, що на позивача було правомірно накладене дисциплінарне стягнення за відмову виконувати бойовий наказ, зазначення у спірному наказі № 248од від 20.08.2024 про позбавлення ОСОБА_1 додаткової винагороди за липень 2024 року є цілком обґрунтованим.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи вказують на те, що відповідні положення КАС України військовою частиною НОМЕР_1 при прийнятті оскаржуваного наказу № 248од від 22.08.2024 були дотримані в повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем надані достатні докази щодо правомірності прийнятого оскаржуваного наказу та вчинених на його виконання дій.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, що є підставою для відмови у позові.
В зв'язку з відмовою у позові судові витрати у справі розподіляти не належить.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати у цій справі стягувати не належить.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 13.12.2024.
Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна