16 грудня 2024 рокусправа № 380/18776/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 для розгляду рапорту заступника начальника І ІНФОРМАЦІЯ_1 швидкого реагування ОСОБА_1 від 01.07.2024 про звільнення з військової служби за пунктом третім частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.07.2024 про звільнення з військової служби за пунктом третім частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у порядку та строки, передбачених пунктами 288, 291-293, 296-297 "Положення про проходження військової служби в ДПСУ", затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.
В обґрунтування позову вказав, що на утриманні позивача знаходиться дочка, яка є особою з інвалідністю ІІ-ї групи та якій необхідний сторонній догляд. Повідомив, що позивач є опікуном доньки. Зазначив, що 01.07.2024 подав на ім'я начальника 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України рапорт про звільнення його з військової служби в запас у зв'язку з сімейними обставинами відповідно до пункту третього частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", який надіслано клопотанням представника позивача від 09.07.2024. Вказав, що таке клопотання листом відповідача від 15.07.2024 залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для розгляду такого. Вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 67882 від 11.09.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що 14.07.2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання №1-09/24 від 09 липня 2024 року, та було зареєстровано за реєстраційним номером 7511-24-Вх. 15.07.2024 на дане клопотання надана відповідь № 10/7520-24-Вих, в якій зазначено про відсутність підстав для розгляду вказаного клопотання у зв'язку з неналежним оформленням документів, які уповноважують ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Повідомив, що така відповідь надіслана представнику позивача 15.07.2024 за допомогою засобів поштового зв'язку (номер відправлення 3430002685669). Вказав, що відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Одним з додатків додано ордер (серія ВС № 1294873), як документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. При розгляді даного клопотання, в межах своїх повноважень, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 виявлено, що ордер, серія ВС № 1294873, є неналежно оформлений, що у своє чергу, є підставою для відмови у його розгляді. Зокрема повідомив, що відповідачем не вчинялось дій щодо розгляду даного рапорту, адже представник позивача при його подачі (тобто при надсиланні його, як додаток до клопотання) не підтвердив свої повноваження та право на представлення інтересів ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Отже клопотання не може бути розглянуто в цілому включаючи всі його елементи. Не існує в законодавстві України норми, яка дає право розглядати частину звернення у разі його неналежного подання. Зазначив, що згідно з пунктом 288 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У відділі контролю та документального забезпечення штабу не зареєстровано рапортів ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби. Разом з цим, у разі звернення ОСОБА_1 з рапортом по команді в порядку статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, його буде розглянуто у відповідності до вимог чинного законодавства та за результатами розгляду буде прийнято відповідне правове рішення в межах наданої компетенції. Просив у задоволення позову відмовити.
Крім того, вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Зазначив, що встановленими чинним законодавством строками для звернення до суду щодо вирішення аналогічних спірних правовідносин, останнім днем для звернення з приводу даного спору було 03.09.2024. Даний позов поданий до суду 06.09.2024.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач вважає, що такий строк обчислюється з 02.08.2024, з моменту отримання відповіді військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2024.
Суд зазначає, що за підходом відповідача строк звернення позивача до суду закінчився 03.09.2024, а позов поданий 06.09.2024. Однак відповідно до рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 7901200019426 вказаний позов подано 04.09.2024. Суд звертає увагу на те, що такий пропуск не є значним. Також суд враховує, що позивач проходить військову службу, а також те, що представник позивача звертався до відповідача із адвокатським запитом від 19.08.2024, тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд відхиляє.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01 лютого 2024 року № 114-ОС старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 31 січня 2024 року прийнято на військову службу по мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.06.2024 року № 608-ОС капітана ОСОБА_1 призначено заступником начальника відділу морально-психологічного забезпечення першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Представник позивача адвокат Білик Л.В. звернувся до начальника 1-го прикордонного загону ДПС України із клопотанням від 09.07.2024 № 1-09/2024, до якого додав рапорт ОСОБА_1 від 01.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Просив повідомити про прийняте рішення та вжиті заходи. До клопотання додав також нотаріально посвідчену копію паспорта на ім'я ОСОБА_1 , нотаріально посвідчену копію РНОКПП, нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження доньки позивача, нотаріально посвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК, копію висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розгляду, копію договору про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордера про надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2024.
Листом від 15.07.2024 № 10/7520-24-Вих відповідач повідомив представника позивача про те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку. Повідомив, що у ордері, який представник позивача додав до клопотання, в полі «назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом», адвокат зазначив «Збройних силах України та їх територіальних підрозділах і частинах, Національній гвардії України та їх територіальних підрозділах і частинах». Інформував, що НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України не є структурним підрозділом Збройних Сил України та Національної гвардії України. Вказав, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у даному полі має зазначатися конкретний адресат, а не абстрактне поняття, яким охоплюється необмежена кількість осіб (постанова Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 910/10156/17). Зазначив, що Державна прикордонна служба України є військовим формуванням, на яке, відповідно до пункту 4 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», покладаються участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави, а також участь у виконанні заходів територіальної оборони та заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану. Зазначив, що в умовах воєнного стану здійснення адвокатських повноважень повинно бути більш виваженим. Недопустимо використовувати адвокатські запити, заяви та клопотання, як важіль тиску на військову частину, з метою спонукання її до вчинення певних дій. Адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно. З урахуванням принципу компетентності і добросовісності адвокат повинен досконало знати законодавство та враховувати всі обставини при здійсненні своєї адвокатської діяльності. Враховуючи вищенаведене, повідомив, що відсутні підстави для розгляду клопотання. Звернув увагу, на належне опрацювання адвокатських запитів, заяв та клопотань в майбутньому.
Представник позивача звернувся до військової частини із адвокатським запитом, в якому просив надати письмову відповідь про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 01.07.2024.
За результатом розгляду вказаного адвокатського запиту відповідач листом від 20.08.2024 № 10/9234-24-Вих надав представнику позивача копію відповіді від 15.07.2024 № 10/7520-24-Вих та повідомив, що рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби у відділі контролю та документального забезпечення штабу не зареєстровано.
У зв'язку з зазначеним, позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 для розгляду рапорту заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 швидкого реагування ОСОБА_1 від 01.07.2024 про звільнення з військової служби за пунктом третім частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про оборону України", Про Збройні Сили України", «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначені, зокрема, такі терміни:
оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;
план оборони України - складова частина оборонного планування, що містить сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;
обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації;
збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:
вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;
засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;
дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті;
застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів;
особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства. (ст. 17 Закону України «Про оборону України»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Разом з цим ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 від введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий триває станом на день розгляду справи.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено:
1. Оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація).
2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
4. Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
5. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
6. Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
7. Службі безпеки України здійснити заходи контррозвідувального забезпечення під час виконання загальної мобілізації.
8. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
9. Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.
Одночасно ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Як встановлено із матеріалів справи згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01 лютого 2024 року № 114-ОС старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 31 січня 2024 року прийнято на військову службу по мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Згідно з пунктом 3 частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Згідно з ч. 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Проходження військової служби у Державній прикордонній службі врегульовано спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Відповідно до пункту 88 Положення № 1115/2009, військовослужбовці призначаються на посади, звільняються з посад та зараховуються у розпорядження прямими начальниками, яким надано право видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад, що затверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 89 Положення № 1115/2009 визначено, що призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу: на посади в органах Держприкордонслужби здійснюється наказом начальника цього органу; на посади у структурних підрозділах регіонального управління та в разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, - наказом начальника регіонального управління; в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби.
Відповідно статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з пунктом 288 Положення № 1115/209 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
З матеріалів справи слідує, що представник позивача адвокат Білик Л.В. звернувся до начальника 1-го прикордонного загону ДПС України із клопотанням від 09.07.2024 № 1-09/2024, до якого додав рапорт ОСОБА_1 від 01.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Просив повідомити про прийняте рішення та вжиті заходи. До клопотання додав також нотаріально посвідчену копію паспорта на ім'я ОСОБА_1 , нотаріально посвідчену копію РНОКПП, нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження доньки позивача, нотаріально посвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК, копію висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розгляду, копію договору про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордера про надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2024.
Листом від 15.07.2024 № 10/7520-24-Вих відповідач повідомив представника позивача про те, що у ордері, який представник позивача додав до клопотання, в полі «назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом», адвокат зазначив «Збройних силах України та їх територіальних підрозділах і частинах, Національній гвардії України та їх територіальних підрозділах і частинах». З урахуванням вказаної обставин відповідач залишив клопотання представника позивача без розгляду.
З приводу таких висновків відповідача суд зазначає таке.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 59 КАС України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 вказаної статті).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Отже, аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером виданим на ведення справи в конкретному органі або довіреністю (договором про надання правової допомоги). При цьому, зазначені докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно чинності уповноваження представника на момент вчинення ним певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом делегованих повноважень.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 823/2373/18 та ухвалі від 07.10.2019 у справі № 562/1850/19.
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Пунктом 12 вказаного Положення визначено обов'язкові реквізити, які повинен містити ордер адвоката, такі, зокрема, як:
12.1. Серію, порядковий номер ордера;
12.2. Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;
12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
12.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);
12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;
12.9. Дату видачі ордера;
12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);
12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);
12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням.
Зі змісту доказів у справі слідує, що до клопотання від 09.07.2024 представник позивача Білик Л.В. надав ордер серії ВС № 1294873 від 09.07.2024, який засвідчує наявність повноважень адвоката Білика Любомира Володимировича щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у Збройних силах України та їх територіальних підрозділах і частинах, Національній гвардії та її територіальних підрозділах і частинах.
При цьому відповідно до підпункту 12.4. пункту Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст.1 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати про обов'язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема в графі «Назва органу, у якому надається правова допомога».
Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в органах Державної прикордонної служби України ордер має містити назву органу, в якому адвокат надає правову допомогу.
Правова позиція аналогічного змісту відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18.
У спірному випадку до клопотання від 09.07.2024 адвокатом надано ордер про надання правничої допомоги, у змісті якого у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено «у Збройних силах України та їх територіальних підрозділах і частинах, Національній гвардії та її територіальних підрозділах і частинах».
Окремо суд звертає увагу на те, що у договорі про надання правової допомоги від 09.07.2024, який укладено між позивачем та адвокатом Біликом Л.В. визначено вичерпний перелік органів, в яких адвокатом надається правова допомога. У вказаному переліку органи Державної прикордонної служби України відсутні.
При цьому, відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Отже, Державна прикордонна служба України є окремим правоохоронним органом спеціального призначення. Тому на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів в органах Державної прикордонної служби України, ордер повинен містити таку інформацію.
Отже, всупереч наведеному та вимогам Положення про ордер, в ордері серії ВС № 1294873 від 09.07.2024 не зазначено назву органу, зокрема, НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у якому надається правова допомога адвокатом, а тому не підтверджено повноваження адвоката діяти саме у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Вказані обставини не дають можливості підтвердити повноваження адвоката на представництво інтересів позивача в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та на підписання в інтересах позивача заява та/або клопотань.
Вищевказане надає обґрунтовані підстави для висновку про відсутність повноважень у Білика Л.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 та надання останнім права підпису клопотань стосовно позивача.
Тому суд погоджується з висновками відповідача про відсутність підстав для розгляду рапорту позивача від 01.07.2024, з огляду на те, що такий надійшов із клопотанням представника позивача, який не підтвердив своє право на представництво інтересів ОСОБА_1 у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Крім того, суд звертає увагу, що до адвокатського запиту від 19.08.2024 представник позивача додав ордер серії ВС № 1204629 від 19.08.2024, який за своїми формою та змістом відповідає вимогам, встановленим Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 та, зокрема, підтверджує наявність підстав для представництва інтересів ОСОБА_1 у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
З урахуванням таких висновків, суд погоджується із доводами відповідача про не надходження від позивача рапорту про звільнення його з військової служби.
Таким чином, за встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 з відповідним рапортом про звільнення його з військової служби до відповідача не звертався.
Таким чином, судом не встановлено протиправності поведінки відповідача за спірних правовідносин, а тому позовні вимоги суд вважає необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
У силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур