Іменем України
16 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1277/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Луганського окружного адміністративного суду 21.10.2024 надійшов адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) з застосуванням розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 з лютого 2022 року по січень 2023 року протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити позивачу з 22.04.2024 перерахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.02.2023 підтверджується, що у ОСОБА_1 наявне хронічне професійне захворювання. Пунктом 9 цього акту підтверджено, що датою встановлення остаточного діагнозу є 09.02.2022.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12ААА №125038 від 13.03.2023 підтверджено, що в результаті хронічного професійного захворювання позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено 60% ступеню втрати професійної працездатності.
Постановою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.04.2023 позивачу було призначено щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати з 13.03.2023 (дата встановлення згідно висновку МСЕК) в сумі 4020,00 грн.
Вважаючи, що вказана сума виплати не відповідає розміру, встановленому чинним законодавством, позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката. Листом від 19.07.2024 відповідач у відповідь на адвокатський запит повідомив, що оскільки страховий випадок з ОСОБА_1 стався в лютому 2023 року (акт за формою П-4 від 17 лютого 2023 року), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 є період з лютого 2022 року по січень 2023 року.
Отже, відповідач дату настання страхового випадку пов'язує не з датою встановлення остаточного діагнозу, а з датою складення акта про причини, які призвели до професійного захворювання.
Відповідач при цьому зазначає, що дані в реєстрі страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування про нараховану заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за вищезазначений період відсутні, довідку про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, видану у відповідності до Порядку 1266, потерпілий не надав.
З огляду на вищезазначене, розрахунок проведений із застосуванням мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення, відповідно до ч. 11 ст. 36 Закону № 1105, а саме: 6700,00 грн помноженої на відсоток втрати працездатності (60%).
Позивач вважає дії відповідача щодо обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) з застосуванням розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 з лютого 2022 року по січень 2023 року протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 28.10.2024 клопотання адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено відкритим. Адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 22.11.2024 надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Позивач з 13.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач страхової виплати, за висновком МСЕК від 13.03.2023, серія 12ААА № 125038 про встановлення стійкої втрати професійної працездатності 60% та ІІІ групи інвалідності безстроково. У зв'язку з зареєстрованим страховим випадком професійного захворювання, складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17 лютого 2023 року на відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».
Оскільки страховий випадок з позивачем стався в лютому 2023 року (акт за формою П-4 від 17.02.2023), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата позивача, є період з лютого 2022 року по січень 2023 року.
Таким чином, розрахунок щомісячної страхової виплати позивачу проведено із застосуванням мінімальної заробітної плати, відповідно до ч.11 с.36 Закону № 1105 наступник чином: 6700,00 грн х 60% + 4020,00 грн, де: 6700,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати, 60% - відсоток втрати працездатності згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 125038 від 13.03.2023.
Дані в реєстрі страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування про нараховану заробітну плату дохід позивача за вищезазначений період з лютого 2022 року по січень 2023 року відсутні, довідка про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням позивачем не надавалась.
21 березня 2024 року набрала чинності Постанова Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року № 4-1 (далі - Порядок 4-1).
Одночасно скасовано Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11, та Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.122018 № 27.
Затвердження Порядку № 4-1 та скасування вищевказаних Порядків, затверджених Фондом соціального страхування України, обумовлено змінами в законодавстві, які відбулися з 01.01.2023, зокрема, з цієї дати уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України.
Порядком № 4-1 визначається механізм призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до Розділу XV п.1 абз.1 Порядку № 4-1 перерахування щомісячних страхових виплат проводиться: у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності; у разі зміни складу сім'ї померлого; щороку, з 01 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Згідно із Розділом XV п.1 абз.4 Порядку № 4-1 зазначено, що перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 01 березня проводиться автоматично (без звернення одержувача) шляхом множення розміру щомісячної страхової виплати, яку отримує потерпілий (особа, яка має право на виплати) станом на 01 число місяця, в якому проводиться перерахунок, на коефіцієнт, затверджений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» щомісячна страхова виплата позивачу перерахована на коефіцієнт збільшення 1,0796, її розмір з 01.03.2024 року становить 4339,99 грн (4020,00 грн х 1,0796).
Таким чином, відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону №1105 позивачу призначена щомісячна страхова виплата з 13.03.2023 року безстроково.
Виходячи з вищезазначеного, відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області не суперечать чинному законодавству України, підстави для задоволення вимог позивача відсутні, а тому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зарєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 відповідно до довідки від 24.05.2022 № 2303-5001637693 про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи, з 13.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач страхової виплати.
У зв'язку із зареєстрованим страховим випадком професійного захворювання, 27.02.2023 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17.02.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».
Пунктом 9 зазначеного акта визначено дату встановлення остаточного діагнозу - 09.02.2022.
Згідно виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА №125038 від 13.03.2023 підтверджено, що в результаті хронічного професійного захворювання позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено 60% ступеню втрати професійної працездатності.
Заявою від 27.03.2023 позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м.Запоріжжя про призначення страхової виплатиу у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).
Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2023 ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 4020,00 грн з 13.03.2023 безстроково.
Оскільки страховий випадок з позивачем стався в лютому 2023 року відповідно до акта за формою П-4 від 17.02.2023, відповідачем визначено розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата позивача з лютого 2022 року по січень 2023 року.
Розрахунок щомісячної страхової виплати позивачу проведено із застосуванням мінімальної заробітної плати, відповідно до частини одинадцятої статті 36 Закону № 1105, а саме: 6700,00 грн х 60% + 4020,00 грн, де: 6700,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати, 60% - відсоток втрати працездатності згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 125038 від 13.03.2023.
Представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання інформації.
Листом від 19.07.2024 відповідач повідомив представника позивача, що страховий випадок з позивачем стався в лютому 2023 року (акт за формою П-4 від 17 лютого 2023 року), а тому розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 , є період з лютого 2022 року по січень 2023 року.
Водночас, на думку представника позивача, страховий випадок із ОСОБА_1 у відповідності до пункту 9 акта П-4 від 17.02.2023 стався 09.02.2022, а тому обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру страхової виплати повинно бути здійснено за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.
Відповідно до статті 2 Закону № 1105-ХІV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 29 Закону № 1105-ХІV особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Статтею 30 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до вимог статті 32 Закону № 1105-ХІV щодо визначення ступеня втрати працездатності потерпілим, Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Частиною 8 статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески (частина дев'ята статті 36 Закону № 1105- XIV.
Відповідно до частини 11 статті 36 Закону № 1105-XIV, якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров'я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (частина друга статті 37 Закону № 1105-XIV) .
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266).
Згідно із пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Спірним питанням в цій справі є різне визначення сторонами дати настання страхового випадку, яку відповідач пов'язує з датою складання акта за формою П-4 від 17.02.2023, а позивач - з датою встановлення остаточного діагнозу, визначеного в цьому акті - 09.02.2022 та відповідно обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру страхової виплати за відповідний розрахунковий період.
Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку із зареєстрованим страховим випадком професійного захворювання, 27.02.2023 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17.02.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».
Згідно зазначеного акта комісія провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): 1. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення. Прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (перша-друга); 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (ІІ) ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І.; 3. Хронічна радикулопатія L5, S1ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статитко-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами - захворювання професійні, встановлені вперше.
Крім того, з акта за формою П-4 від 17.02.2023 вбачається, що повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання до територіального органу Держпраці надійшло 21.07.2022 (пункт 8 акта), дата встановлення остаточного діагнозу - 09.02.2022 (пункт 9 акта), діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» (пункт 10), захворювання виявлено при зверненні до КНП Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (пункт 11).
Отже, в спірних правовідносинах страхові виплати позивачу передбачені у зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 , що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого.
При цьому, медичним висновком від 10.02.2022 № 399 лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» підтверджено встановлення професійного захворювання, який видано на підставі протоколу засідання Лікарсько-експертної комісії від 09.02.2022 № 6/142; повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння) № 104 від 09.02.2022.
Таким чином, страховий випадок пов'язаний із професійним захворюванням ОСОБА_1 , який вперше виявлено 09.02.2022 та документально підтверджено 10.02.2022 медичним висновком.
Оскільки в спірних правовідносинах страховий випадок підтверджено 10.02.2022, а не 09.02.2022 як помилково зазначає представник позивача, обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) повинно бути здійснено за період з лютого 2021 року по січень 2022 у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 1266.
За наведених обставин суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо визначення розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 з лютого 2022 року по січень 2023 року. У зв'язку із цим, розмір страхової виплати ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 22.04.2024 із обчисленням середньої заробітної плати за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року з виплатою заборгованості, із врахуванням фактично сплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний б.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) із застосуванням розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 з лютого 2022 року по січень 2023 року, протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити позивачу з 22.04.2024 перерахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року, з виплатою заборгованості із врахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Є. Петросян