16 грудня 2024 року справа № 340/5853/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Запорізької обласної прокуратури (далі - Прокуратура) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
Прокуратура звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 965054,76 грн.
Стверджує, що ОСОБА_1 вчинив недобросовісно, так як не повідомив про припинення контракту добровольця територіальної оборони, внаслідок чого безпідставного нарахували і виплатили заробітну плату за період з 15 червня 2023 року по 30 червня 2024 року.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.146-150).
Визнав, що не повідомив працедавця про зміну місця проходження військової служби, але не вважає це зловживанням, внаслідок чого безпідставно виплатили заробітну плату.
Стверджує, що Прокуратура мала обов'язок відслідковувати проходження ним військової служби.
09 вересня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.134-135).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти справи, що стали підставами звернення до суду.
Так, з 15 березня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (а.с.13).
31 березня 2022 року (під час дії воєнного стану) відповідач уклав контракт добровольця територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14-17).
Наказом Прокуратури від 04 квітня 2022 року №346к ОСОБА_1 увільнили від виконання обов'язків на період дії воєнного стану (а.с.18).
У наказі зазначено про збереження середнього заробітку на період проходження служби або до звільнення з Прокуратури.
Наказом добровольчого формування Олександрійської територіальної громади від 14 червня 2023 року припинено контракт добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 (а.с.67).
Відповідач повідомив, що у березні 2023 року його мобілізували до Збройних Сил України (а.с.169).
З 17 березня 2023 року проходить службу на офіцерських посадах у військових частинах НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (а.с.151-152, 169).
31 липня 2024 року Рахункова палата склала акт про результати фінансового аудиту Прокуратури (а.с.35-55).
Під час аудиту встановили припинення контракту добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 (доказ припинення контракту отримала Рахункова палата).
Матеріали перевірки не містять інформації про мобілізацію відповідача.
31 липня 2024 року Прокуратура прийняла наказ №707/1к, яким внесла зміни до наказу від 04 липня 2022 року №346к (а.с.20).
Виключено збереження середнього заробітку на період проходження військової служби або до звільнення з Прокуратури.
19 серпня 2024 року позивач надіслав ОСОБА_1 претензію про повернення коштів у сумі 965054,76 грн, які нарахували і виплати за період з 15 червня 2023 року по 30 червня 2024 року (а.с.21-32).
Прокуратура повідомила, що з 19 липня 2022 року припинила нарахування і виплату середнього заробітку 5 працівникам, яких мобілізували до Збройних Сил України (а.с.186-187).
ОСОБА_1 не припинили нарахування і виплату середнього заробітку, так як не належав до осіб, які проходять військову службу у Збройних Силах України (а.с.202-203).
965054,76 грн - нарахована суму середнього заробітку, з якої утримали обов'язкові платежі і податки (а.с.172).
Позов подано до суду 30 серпня 2024 року (а.с.127).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, спір стосується проходження публічної служби.
Прокуратура не пропустила строку звернення до суду.
Так, приписами частини 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Звернення до суду обумовлено висновком аудиту Рахункової палати від 31 липня 2024 року, під час проведення якого дізналися про припинення контракту добровольця територіальної оборони.
Відповідач визнав, що не повідомив позивача про припинення контракту.
Позов подано до суду у місячний строк.
ОСОБА_1 наполягає на застосуванні приписів пункту 1 частини 2 статті 127 КЗпП України, яка, на його думку, доводить про втрату позивачем права на звернення до суду по завершенню місячного строку.
Цією нормою права передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Норма права регулює правовідносини стосовно прийняття працедавцем рішення про відрахувань зі заробітної плати, а не встановлює строк звернення до суду з позовом про стягнення коштів.
Більше того у випадку з відповідачем не було допущено лічильної помилки, що визнають сторони і про що суд скаже нижче.
Визнавши 04 квітня 2022 року за ОСОБА_1 право на середній заробіток після увільнення від виконання обов'язків за посадою прокурора, Прокуратура керувалась приписами частини 3 статті 119 КЗпП України.
Цією нормою права (в редакції на квітень 2022 року) встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З 19 липня 2022 року набрала чинності нова редакція норми права.
«За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».»
Отже, законодавець виключив право на середній заробіток з 19 липня 2022 року.
Прокуратура вважає, що обов'язок стосовно припинення виплати середнього заробітку стосується виключно військовослужбовців Збройних Сил України, яким не був відповідач до 14 червня 2023 року.
Такий висновок відносно ОСОБА_1 помилковий, так як зразу ж виникає зустрічне питання: чому зберігали за ним середній заробіток на підставі приписів частини 3 статті 119 КЗпП України до 18 липня 2022 року, якщо вважали, що не є військовослужбовцем?
Приписами частини 3 статті 9 Закону України «Про основи національного супротиву» встановлено, що на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.
Отже, під час дії воєнного стану громадяни України, зараховані до складу добровольчих формувань територіальних громад, прирівняні до військовослужбовців.
Тому Прокуратура правомірно визнала за ОСОБА_1 право на середній заробіток за період з 31 березня по 18 липня 2022 року.
З 19 липня 2022 року у позивача виник обов'язок припинити нарахування і виплату середнього заробітку і відповідачу.
Невиконання обов'язку обумовлено помилковим тлумаченням норми права, яка регулює спірні правовідносини.
Однак за помилковим тлумаченням Прокуратура припинила би нарахування і виплату середнього заробітку у випадку обізнаності про припинення контракту добровольця територіальної оборони і повернення до виконання обов'язків прокурора (виплачували би заробітну плату) або мобілізацію до Збройних Сил України.
Про припинення контракту і мобілізацію до Збройних Сил України ОСОБА_1 мав повідомити позивача, так як не міг не розуміти, що такі обставини вплинуть на виплату середнього заробітку.
Розуміння відповідачем припинення права на середній заробіток доводиться наступним.
Так, Прокуратура припинила нарахування і виплату середнього заробітку іншим працівникам у зв'язку з тим, що проходили військову службу в Збройних Силах України, а не у добровольчому формуванні територіальних громад, як ОСОБА_1 .
Проходячи військову службу у Збройних Силах України на офіцерських посадах з березня 2023 року, відповідач не міг не знати, що нікому з інших мобілізованих осіб не виплачують середній заробіток за місцем праці до мобілізації.
Зміни до законодавства стосовно права військовослужбовців на середній заробіток широко обговорювали у засобах масової інформації і серед мобілізованих військовослужбовців, дохід яких зменшився.
Більше того ОСОБА_1 обіймає посаду прокурора, що передбачає обізнаність у питанні і трудового законодавства.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відповідач свідомо не сповістив Прокуратуру про припинення контракту добровольця територіальної оборони, щоб не припинили виплату середнього заробітку.
Такий вчинок (мовчання) є беззаперечним проявом недобросовісності (недоброчесності).
Варто згадати і про Присягу прокурора, текст якої відображено у приписах статті 36 Закону України «Про прокуратуру».
«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:
неухильно додержуватися Конституції та законів України;
сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;
захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;
постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора».
З одного боку ОСОБА_1 присягнув бути сумлінним (чесним) і захищати інтереси держави, а з іншого, знаючи, що втратив право на виплату коштів платників податків, завдяки яким і в інтересах яких існує держава, не зробив нічого, щоб припинити їх нарахування.
Приписами частин 1-2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Прокуратура виплату середнього заробітку за період 15 червня 2023 року по 30 червня 2024 року провела добровільно, за відсутності рахункової помилки, однак за наявності недобросовісності з боку ОСОБА_1 .
Отже, відсутня сукупність обставин, які унеможливлюють повернення коштів.
Стягненню підлягає сума нарахованих коштів, так як безпідставно використана позивачем в інтересах відповідача.
Тому позов належить задовільнити.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 14475,82 грн (а.с.132).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури кошти у сумі 965054,76 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ