16 грудня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/6878/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника - адвоката Кудрявцева Павла Миколайовича, звернувся до суду з цим позовом до Військової частини НОМЕР_2 (також - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, збільшеної до 100 000 грн, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме з 22.11.2023 по 23.09.2024, з урахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення та додаткової винагороди;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 62-РС від 22.11.2023 про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 з 22.11.2023 р. та зняття з усіх видів забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 22.11.2023 по 23.09.2024 відповідно до статті 9 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", наказу МОУ № 260, Постанови КМУ №168, з урахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, збільшену до 100 000 грн за період з 22.11.2023 по 23.09.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.07.2024 року під час виконання бойового завдання позивач отримав тяжке поранення, у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення. Однак, відповідачем безпідставно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 гривень з розрахунку за місяць за весь час стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення. При цьому, шляхом прийняття спірного наказу протиправно зараховано позивача у розпорядження командира в/ч та знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 30.10.2024 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.94).
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди з 22.11.2023 року припинено правомірно на підставі пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII (в редакції від 05.10.2023 року), абзаців 1-3 пункту 9 та абзацу 5 пункту 15 Розділу 1 Порядку № 260 (в редакції від 29.09.2023 року), згідно яких грошове забезпечення та додаткова винагорода не можуть бути нараховані та виплачені за час перебування на лікуванні в лікарських закладах понад встановлені чинним законодавством строки, а саме, чотирьох місяців підряд. При цьому, як зазначив представник, відповідачу не надано постанову (рішення з висновком ВЛК після закінчення чотиримісячного строку перебування позивача на безперервному лікуванні про потребу у тривалому лікуванні та про визнання його ступеня придатності до військової служби, відтак відповідач не може здійснювати нарахування позивачу грошового забезпечення понад встановлені строки його перебування на лікуванні. Приймаючи спірний наказ про зарахування позивача у розпорядження командира в/ч та зняття з усіх видів забезпечення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.97-108).
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій висловив свою незгоду з позицією відповідача (а.с.113-115).
Дослідивши наявні у справі документи, судом встановлено наступне.
Позивач з 13.03.2022 року проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 (а.с.14-21).
24.07.2023 року під час виконання бойового завдання, щодо забезпечення контролю лівого берега річки Дніпро в районі автомобільного Антонівського мосту, внаслідок артилерійського обстрілу позивачем було отримано вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого плеча з вогнепальним уламковим переломом лівої плечової кістки та значним дефектом м'яких тканин, вогнепальне осколкове дотичне поранення нижньої третини правого стегна, ВОСП м'яких тканин лівого стегна.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.09.2023 № 937 отримане позивачем 24.07.2023 року поранення пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.24).
В результаті отриманого поранення позивач у період з 24.07.2023 року по 26.09.2024 року безперервно перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.11.2023 року № 326 позивач, у відповідності до вимог пп.15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.11.2023 року № 62-РС, розпорядження командира в/ч НОМЕР_5 від 03.10.2022 року № 1528/3/1060, з 22.11.2023 року зарахований у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення (а.с.55).
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01.12.2023 року № 118 позивачу було встановлено додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, збільшену до 100 000 грн, пропорційну дням перебування на стаціонарному лікуванні, з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, а саме за період з 23.07.2023 року по 21.11.2023 року (а.с.44-48).
За час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення позивачу було виплачено грошове забезпечення та додаткову винагороду лише за чотири місяці (з 24.07.2023 року по 21.11.2023 року).
Загальна сума виплачених грошових коштів за період липень-листопад 2023 р. склала 597 355,77 грн (а.с.56).
Позивач вважає, що як військовослужбовець, за період з 22.11.2023 року по 23.09.2024 року також має право, а відповідач відповідно обов'язок нарахувати і виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачені Постановами № 168 та № 704. Крім того, відповідачем протиправно прийнято наказ від 22.11.2023 № 62-РС про зарахування позивача у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 з 22.11.2023 та зняття з усіх видів забезпечення і, як наслідок, протиправно не нараховано та не виплачено позивачу в повному обсязі грошового забезпечення та додаткову винагороду у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно до частини 1, 2 стаття 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1-1 Постанови № 168 (в редакції від 09.11.2023 року) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Пункт 13 розділу XXXIV Порядку № 260 вказує, що Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 05.09.2023 року № 937 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2023 р. отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого плеча з вогнепальним уламковим переломом лівої плечової кістки та значним дефектом м'яких тканин, вогнепальне осколкове дотичне поранення нижньої третини правого стегна, ВОСП м'яких тканин лівого стегна. За обставин: 24.07.2023, старший солдат ОСОБА_1 , старший стрілець-оператор 1 механізованого відділення 1 механізова ного взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , під час виконання бойового завдання на лівому березі річки Дніпро, отримав вогнепальне оскол кове поранення. Місце події лівий берег річки Дніпро район Антонівського мосту та дач. Старший солдат ОСОБА_1 перебував в засо бах індивідуального захисту. В стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не перебував. Поранення старшого солдата ОСОБА_1 пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.24).
Отже, наявна перша умова для виплати додаткової винагороди - поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Так, згідно Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого за № 3551 позивач у період з 25.07.2023 року по 29.01.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділені травматології та ортопедії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (далі - ВМКЦ Південного регіону), де виконувались етапні оперативні втручання. Позивачу був встановлений діагноз: вогнепальні множинні осколкові поранення (24.07.2023 р.) лівого плеча, правої лопаткової ділянки, внутрішньої поверхні верхньої третини лівого стегна, обох колінних суглобів з вогнепальним уламковим перелом лівої плечової кістки фіксованого АЗФ зі зміщенням відламків та дефектом кісткової та м'якої тканин, вогнепального уламкового перелому правої лопатки зі зміщенням відламків (а.с.25-26).
Довідкою ВЛК ВМКЦ Південного регіону від 29.01.2024 № 324 встановлено, що поранення згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 є тяжкого ступеню; Так, пов'язане із захистом Батьківщини; На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 45 календарних днів (а.с.27).
В подальшому лікування продовжувалось.
Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2081 у період з 14.03.2024 по 22.05.2024 позивач знову перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні ВМКЦ Південного регіону. Основний діагноз: консолідуючий вогнепальний багатоуламковий перелом (24.07.23) лівої плечової кістки, фіксований стрижневий АЗФ (а.с.28-30).
Довідкою ВЛК ВМКЦ центру Південного регіону від 21.05.2024 № 1279 встановлено, що поранення згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 є тяжкого ступеню; Так, пов'язане із захистом Батьківщини; На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 45 календарних днів (а.с.31).
Як підтверджено Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 5037 у період з 05.07.2024 по 01.08.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділені ортопедії та ендопротезування ВМКЦ Південного регіону. Основний діагноз: наслідки вогнепального осколкового наскрізного поранення лівого плеча та правого стегна (24.07.23) у вигляді вогнепального багатоуламкового перелому лівої плечової кістки з кістковим дефектом заміщеним цементним спейсером (11.04.24), комбінованих контрактур лівого плечового, ліктьового суглобів, зміцнілих післяопераційних рубців лівого плеча та правого стегна (а.с.32-33).
Довідкою ВЛК ВМКЦ Південного регіону від 31.07.2024 року № 1860 встановлено, що поранення згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 є тяжкого ступеню; Так, пов'язане із захистом Батьківщини; На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с.34).
Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1813 у період з 28.08.2024 по 26.09.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 . Основний діагноз: (S42.4) наслідки вогнепального осколкового наскрізного поранення (24.07.2023р.) лівого плеча, ділянки правої лопатки та обох стегон лікованих оперативно: (24.07.2023р.; 26.07.2023р., 31.07.2023р., 04.08.2023р., 08.08.2023р., 11.08.2023р., 15.08.2023р., 18.08.2023р., 22.08.2023р., 22.08.2023р., 25.08.2023р., 29.08.2023р., 01.09.2023р.; 15.09.2023р.; 23.10.2023р., 27.10.2023р., 31.10.2023р.; 28.11.2023р., 11.12.2023р.; 15.01.2024р.; 25.03.2024р.; 11.04.2024р. і 12.07.2024р.) у вигляді консолідуючого вогнепального перелому на рівні верхньої третини лівої плечової кістки, стійкої посттравматичної комбінованої контрактури лівого плечового суглобу, зміцнілих після травматичних; рубців, наявності сторонніх металевих осколків в м'яких тканинах зі значним порушенням функції. (F43.2) Розлад адаптації у вигляді тривожно-диссомнічної симптоматики з виходом у астенію. (Н52) Складний короткозорий астигматизм правого ока ступеню 2,25 Д з рефракцією у меридіані найбільшої аметропії 3,5 Д при гостроті зору з корекцією 0,15. Короткозорість лівого ока ступеню 3,25 Д при гостроті зору з корекцією 0,40. Рефракційна амбліопія обох очей (а.с.35).
Згідно Свідоцтва про хворобу № 1617 від 23.09.2024 ВЛК в/ч НОМЕР_6 проведено медичний огляд з метою визначення ступеня придатності позивача до військової служби, в результаті якого на підставі статей 61-а, 78-а графи II Розладу хвороб позивача було визнано не придатним до військово служби з виключенням з військового обліку.
24.09.2024 року Постанова ВЛК затверджена Регіональною ВЛК (а.с.87-88).
Тобто, наявна друга умова для виплати позивачеві додаткової винагороди - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії).
Відповідач, заперечуючи проти наявності підстав для нарахування на виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди, починаючи з 22.11.2023, посилався на пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII (в редакції від 05.10.2023), абзаци 1-3 пункту 9 та абзац 5 пункту 15 Розділу 1 Порядку № 260 (в редакції від 29.09.2023), згідно з якими грошове забезпечення та додаткова винагорода не можуть бути нараховані та виплачені за час перебування на лікуванні в лікарських закладах понад встановлені чинним законодавством строки, а саме, чотирьох місяців підряд.
Згідно з пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Аналогічно, абзац 2 п. 9 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Згідно абзацу 3 п. 9 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Як зазначив представник відповідача у відзиві, до військової частини не надано постанову (рішення) з висновком ВЛК після закінчення чотиримісячного строку перебування позивача на безперервному лікуванні про потребу у тривалому лікуванні і про визнання ступеня придатності позивача до військової служби. При цьому, постанови ВЛК про потребу позивача у відпустці для лікування від 29.01.2024 № 324, від 21.05.2024 № 1279 та від 31.07.2024 № 1860 не є підставою для відповідача з нарахування та виплати грошового забезпечення понад встановлені строки.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
З огляду на зазначені вище норми Положення, висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або ж протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23.
Як вже зазначалось судом, позивач з 25.07.2023 по 29.01.2024, з 14.03.2024 по 22.05.2024, з 05.07.2024 по 01.08.2024 та з 28.08.2024 по 26.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено виписками з медичної картки стаціонарного хворого №№ 3551, 2081, 5037, 1813 (а.с.26, 30, 33, 35), свідоцтвом про хворобу № 1617 (а.с.87).
Також, довідками ВЛК від 29.01.2024 № 324, від 21.05.2024 № 1279, від 31.07.2024 № 1860 підтверджено, що поранення позивача згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 є тяжкого ступеню; Так, пов'язане із захистом Батьківщини; На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (45) календарних днів (а.с.27, 31, 34).
Отже, із наведеного встановлено, що позивач у період з 22.11.2023 по 23.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення тяжкого ступеня, пов'язаного із захистом Батьківщини, а тому відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу за період з 22.11.2023 року по 23.09.2024 року грошове забезпечення (у складі основних та додаткових складових) та додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168.
На користь такого висновку свідчить також і те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року №3633-IX статтю 9 Закону №2011-ХІІ доповнено пунктом 9 такого змісту: "9. За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону".
Зазначене свідчить про те, що наведені вище зміни врахували необхідність забезпечення військовослужбовців, які потребують тривалого лікування, грошовим забезпеченням, у тому числі додатковими його видами, протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, що усунуло відповідну правову невизначеність.
Враховуючи вказане та необхідність ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд також вважає за необхідне визнання протиправним та скасування наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.11.2023 року № 62-РС, що матиме наслідком виплати позивачу грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Підсумовуючи вищевказане, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.11.2023 року № 62-РС.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у складі основних та додаткових складових за період з 22.11.2023 по 23.09.2024, з урахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000,00 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування за період з 22.11.2023 по 23.09.2024, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової винагороди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК