про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
13 грудня 2024 року справа № 320/10267/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 4209836, перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 09.01.1985 та зарахувати стаж роботи за період з 09.01.1985 по 28.04.1989.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 18.03.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.
18.09.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із перебуванням судді Балаклицького А.І. у відпустці по догляду за дитиною, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску; надання уточненої позовної заяви із чітким визначенням змісту позовних вимог позивача до відповідача відповідно до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, які оскаржуються, в тому числі із зазначенням періодів дій або бездіяльності, реквізитів рішення суб'єкта владних повноважень.
29.10.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача від 24.10.2024 про усунення недоліків позову, подану до суду 24.10.2024, до якої додано уточнену позовну заяву від 24.10.2024, із зазначенням у вступній частині позовної заяви відомостей про ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти відповідача, наявність або відсутність електронного кабінету сторін відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в уточненій позовній заяві від 24.10.2024 ОСОБА_1 звертається із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 4209836, перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 09.01.1985 та зарахувати стаж роботи за період з 09.01.1985 по 28.04.1989; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн.
Дослідивши надані позивачем докази усунення недоліків позову, суд дійшов висновку про те, що позивач не усунув недоліки позову, зазначені в ухвалі суду від 11.10.2024.
Так, в ухвалі від 11.10.2024 судом було зазначено таке.
"За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Судом встановлено, що предметом даного позову є зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію з 09.01.1985 та зарахувати стаж роботи за період з 09.01.1985 по 28.04.1989.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 18.08.2016 отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2016 у справі №755/4534/16-а. З отриманого позивачем перерахунку пенсії йому стало відомо про те, що до стажу роботи включено не весь стаж, а тому є всі підстави для перерахунку стажу з 09.01.1985. Відповідні довідки про підтвердження стажу роботи знаходяться у пенсійній справі, які позивач просить витребувати суд у відповідача.
Тобто про порушення своїх прав позивач дізнався у серпні 2016 року після ухвалення постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2016 у справі №755/4534/16-а. Проте з даною позовною заявою звернувся до суду через канцелярію лише у лютому 2024 року.
При цьому щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом у позовній заяві позивач зазначає, що оскільки відмова ГУ ПФУ у здійсненні перерахунку пенсії вже була отримана позивачем у 2024 році, тому таке рішення підлягає оскарженню у шестимісячний строк до адміністративного суду.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.
При цьому суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Більше того, після 2020 року практика Верховного Суду у соціальних спорах щодо строків звернення до суду зі спорами про перерахунок вже призначених пенсій або про оскарження дій/рішень пенсійного органу щодо призначення пенсій змінилась.
Суд враховує, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі № 240/12017/19 від 31.03.2021 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно, а відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином, доводи, викладені позивачем у позовній заяві щодо строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними.
Відтак суд не визнає як поважні причини пропуску строку на звернення до суду з даною позовною заявою доводи позивача, викладені у позовній заяві. В даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
Отже, звернувшись 16.02.2024 до суду з даним позовом (згідно із штампом відділу канцелярії на позовній заяві), позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Отримання позивачем листів відповідача від 03.07.2023, від 27.08.2023 та від 14.02.2024 у відповідь на його заяви не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У зв'язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Також, згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Суд звертає увагу позивача на те, що дії суб'єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та діями відповідача із винесення оскаржуваного рішення позивач зобов'язаний окремо обґрунтувати кожну із заявлених вимог.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 4209836, перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 09.01.1985 та зарахувати стаж роботи за період з 09.01.1985 по 28.04.1989.
Заявлені позовні вимоги у зазначеному вигляді не відповідають положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адже не містять вимог щодо визнання протиправними дій, бездіяльності чи рішення відповідача.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно усунути порушення шляхом чіткого зазначення та конкретизації прохальної частини позовних вимог із зазначенням конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, які оскаржуються, в тому числі із зазначенням періодів дій або бездіяльності, реквізитів рішення суб'єкта владних повноважень".
У той же час, вимоги ухвали суду від 11.10.2024 позивачем в цій частині не виконано, не надано заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску, та не надано уточнену позовну заяву із чітким визначенням змісту позовних вимог позивача до відповідача відповідно до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, які оскаржуються, в тому числі із зазначенням періодів дій або бездіяльності, реквізитів рішення суб'єкта владних повноважень.
Частинами першою-третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 11.10.2024 про залишення позову без руху, - протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Керуючись статтями 121, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024, для усунення недоліків позовної заяви, - на 10 (десять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого позивачу необхідно:
- надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску;
- надати уточнену позовну заяву, в якій чітко визначити зміст позовних вимог позивача до відповідача відповідно до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, які оскаржуються, в тому числі із зазначенням періодів дій або бездіяльності, реквізитів рішення суб'єкта владних повноважень.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.