20 грудня 2007 р.
№ 19/111
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
за участю представників сторін
позивача -
відповідача -
розглянувши матеріали касаційної скарги
пр. Костерний Д.О. -дов. №3118-НЮ від 06.12.07
пр. Недошитко Р.Ю. -дов. №3118-НЮ від 06.12.07
пр. Александрович О.М. -дов. №1429 від 19.12.07
державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
у справі
господарського суду Рівненської області
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2007р.
за позовом
державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
до
відкритого акціонерного товариства "Вирівський кар'єр"
про
стягнення 48 800,00грн.
У лютому 2007 року державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вирівський кар'єр" про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Вирівський кар'єр" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" штрафу за неправильно зазначений маси вантажу у залізничній накладній №41125700 у розмірі 48 800,00грн.
У відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд відмовити Позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що на його думку, у Позивача відсутні будь-які підстави для звернення з позовом до Відповідача в рамках договору перевезення з підстав, викладених у відзиві.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2007р. (суддя Тимошенко О.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 48 800,00грн. штрафу за неправильно зазначений маси вантажу у залізничній накладній та судові витрати, посилаючись на те, що Позивачем доведений факт невірного зазначення маси вантажу в залізничній накладній Відповідачем, а тому відповідно до п.п.118, 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Вирівський кар'єр" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2007р. (судді Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення суду попередньої інстанції скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що відомості, наведені Позивачем в комерційному акті, не можуть бути визнані такими, що беззаперечно підтверджують факт порушення вантажовідправником вимог чинного законодавства стосовно оформлення перевізних документів, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
В касаційній скарзі державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду Рівненської області залишити в силі, посилаючись на те, що при прийняті постанови апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Згідно із ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Пункт 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Взаємовідносини залізниці з вантажовідправниками, вантажоодержувачами визначаться Статутом залізниць України, Правилами перевезення та відповідними договорами.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 29.08.2006 р. відповідно до накладної №41125700 зі ст. Клесів Львівської залізниці на ст. Ізмаїл Одеської залізниці, було відправлено вагони за №65489106, №65885261, №67866723, №67898387, №66200320 з вантажем -відсів гранітний загальною масою 347 000 тис.кг.
Пунктом 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами п.24 Статуту залізниць України залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а п.122 цього ж Статуту встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
При контрольному переважуванні вищезазначеного вантажу, на станції Шепетівка Південно-Західної залізниці, виявилося перевищення ваги від зазначеної в перевізних документах на 21 280 кг., про що було складено комерційний акт №БИ909855/7 від 31.08.2006р.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" та п.129 Статуту залізниць України обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цього пункту комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.
Пунктом 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється відповідними Правилами складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акта відповідно до вимог законодавства. Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.
За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день виявлення обставин, які підлягають оформленню комерційним актом. Згідно з пунктом 8 цих Правил якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів, а на зворотному боці накладної робиться відмітка про складений комерційний акт. Така ж вимога до заповнення перевізних документів під час перевезення міститься у Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644. Пунктом 4.3 цих Правил передбачено, що при складанні акта в графі 5 накладної зазначаються його номер і коротко причина його складення ("про недостачу ___ місць", "про недостачу маси ___ кг" "про відсутність пломб" тощо).
Відповідно до п.53 Статуту залізниць України у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів).
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в комерційному акті, складеному на станції Шепетівка, відсутня будь-яка відмітка станції Ізмаїл Одеської залізниці про фактичну наявність та стан вантажу, не складено і нового комерційного акту.
Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в копіях залізничної накладної №41125700 відсутні записи про складання відповідного комерційного акту, накладна не містить відмітки попутної станції Шепетівка Південно-Західної залізниці. Обов'язок перевізника щодо внесення у залізничну накладну відміток про складання акту загальної форми та комерційного акту та їх короткого змісту також встановлено пп..6.10 п.6 Правил оформлення перевізних документів.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відомості, наведені Позивачем в комерційному акті, не можуть бути визнані такими, що беззаперечно підтверджують факт порушення вантажовідправником вимог чинного законодавства стосовно оформлення перевізних документів, оскільки вони не є належними доказами. В зв'язку з тим і нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставними.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин та враховуючи, що апеляційним господарським судом досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2007р. по справі №19/111 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська