Справа № 161/22823/24
Провадження № 2-о/161/716/24
16 грудня 2024 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Івасюта Л.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні дитини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою.
У заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт перебування на його та на ОСОБА_2 повному матеріальному утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 .
Необхідність встановлення такого факту заявник мотивує тим, що він проживає спільно з неповнолітнім сином дружини від першого шлюбу ОСОБА_3 , який перебуває на його повному матеріальному утриманні. Батько неповнолітнього не піклується про нього, аліменти не сплачує. Встановлення факту утримання неповнолітнього ОСОБА_3 напряму впливає на права ОСОБА_1 та він позбавлений можливості в інший спосіб ніж через суд його встановити.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя враховує таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц, у пункті 59 постанови від 13.06.2018 у справі № 454/143/17-ц, у пункті 37 постанови від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, але він не є вичерпним.
Суддя вважає, що факт, який заявник просить встановити, пов'язаний саме з необхідністю отримати підставу для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (тобто, рішення суду як підставу). Отже, цей факт аж ніяк не пов'язаний з реалізацією його цивільних прав та обов'язків в сімейних правовідносинах.
Обов'язок щодо проходження військової служби є конституційним обов'язком громадянина України. Тому за можливими правовими наслідками ця заява стосується лише сфери публічно-правових відносин (звільнення від проходження військової служби).
Згідно з ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
Однак зазначена підстава не підтверджується шляхом визнання цього факту в судовому порядку. Така підстава має місце, коли батьківство чи материнство підтверджено відповідним свідоцтвом про народження дитини. Тобто, факт утримання трьох і більше дітей віком до 18 років не може встановлюватись будь-якими іншими обставинами, зокрема, у разі, коли дитина батьком якої є одна особа, проживає з матір'ю та особою яка є наразі чоловіком матері цієї дитини, а біологічний батько дитини проживає окремо та не утримує її.
У справах про встановлення судом фактів, ключовим є те, що саме конкретний факт має юридичне значення, а мета його встановлення тут має другорядне значення. Але і факт, і мета його встановлення мають випливати з однієї сфери правовідносин. Тобто, не будь-який факт підлягає встановленню лише тому, що такий випадково наявний у заявника і підходить йому для якоїсь його мети, яку собі ставить заявник.
Встановлення судом самого факту утримання особою дитини, батьком якої він не являється, не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо).
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт перебування на утриманні чоловіка дитини його дружини від попереднього шлюбу.
Такому факту надається оцінка в рішенні суду виключно в разі вирішення питання щодо усиновлення, і в таких справах цей факт є беззаперечним (окремому встановленню в судовому порядку не підлягає).
В першу чергу суддя відзначає, що заявник не є біологічним батьком дитини.
Зазначені заявником обставини дають суду підстави вважати, що вимога заявника фактично пов'язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України. Водночас обставини про які він стверджує, можуть заперечуватись в сфері сімейних правовідносин в першу чергу біологічним батьком дитини, як заінтересованою особою. Те, що заявник зазначає, що батько наразі не бере участь у житті дитини, не сплачує аліменти у зв'язку з чим навна значна заборгованість з їх сплати, є проблемою матері. Тобто, ці обставини є оспорюваними і то в межах спору чи про позбавлення батьківських прав чи про стягнення аліментів, чи про усиновлення.
З протилежної сторони, ОСОБА_1 не має метою вирішення цього питання в сфері сімейних правовідносин. Його метою є інше - звільнення від проходження військової служби, при тому, що неповнолітній ОСОБА_3 не є його рідним сином, а шлюб з ОСОБА_2 укладений 24.09.2010, проте у заявника не виникало необхідності у встановленні такого факту утримання раніше.
Таким чином, заява про встановлення факту перебування на утриманні заявника неповнолітнього сина дружини від попереднього шлюбу не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 186, 260-261 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні дитини.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта