16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 644/2129/23
провадження № 61-15394ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини,
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявниці строк для усунення її недоліків, зокрема, надання нової редакції касаційної скарги із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та зазначенням повноти підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування.
09 грудня 2024 року, на виконання вимог ухвали, до Верховного Суду надійшла уточнена редакція касаційної скарги ОСОБА_1 , в якій зазначено відомості щодо наявності електронного кабінету.
Проаналізувавши надані на усунення недоліків матеріали на відповідність вимогам частини другої статті 392 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки касаційної скарги усунуто не у повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Уточнена редакція касаційної скарги, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду, містить узагальнене посилання на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, проте заявником не наведено передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.
Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, без зазначення наявності підстав, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Аргументи про неправильну оцінку досліджених судом доказів зводяться до їх переоцінки, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Верховний Суд роз'яснює заявнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не усунула в повному обсязі недоліки касаційної скарги та не виконала вимоги процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров