16 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 5015/2060/11
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича (далі - Підприємець)
на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2024 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024
за скаргою Підприємця на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у справі
за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп")
до Підприємця
про стягнення 1 017 937,09 грн (128 289,29 доларів США),
Підприємець 24.11.2024 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 5015/2060/11 та ухвалити нове рішення, яким скаргу Підприємця задовольнити повністю.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду Львівської області від 02.04.2024, залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №5015/2060/11, ухвалені за наслідками розгляду скарги на дії приватного виконавця.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Натомість у поданій скарзі скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.05.2019 у справі №905/2458/16 та застосованого судом апеляційної інстанцій, крім того посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі, а також зазначає про те, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, що є підставами касаційного оскарження, визначеними відповідно пунктами 1, 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.
Однак касаційна скарга взагалі не містить належного обґрунтування та посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження" у контексті доводів касаційної скарги не може автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
Отже, посилання скаржника, наведені у касаційній скарзі, щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, неврахування таких висновків та недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів як на підставу касаційного оскарження судового рішення, що передбачені пунктами 1, 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження (ухвала суду).
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання скарги у новій редакції, в якій зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу, тобто ухвали суду) з належним обґрунтуванням неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з урахуванням предмета касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 5015/2060/11 залишити без руху.
2. Надати фізичній особі-підприємцю Цюрі Андрію Степановичу строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити фізичній особі-підприємцю Цюрі Андрію Степановичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова