58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
05 грудня 2024 року Справа № 926/1310/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча
секретар судового засідання Голіней Я.І.
представники сторін:
позивача: Гулевич М.М.
відповідачів: Гаврилюк Г.П.
розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1 107 086,57 грн.
І. Стислий виклад позовних вимог
Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7310136900:40:005:0025, площею 0,2486 га за адресою вул. Хотинська, 2-Б, 2-В, м. Чернівці , за період з 01.06.2017 по 25.03.2024 в сумі 1 107 086,57 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог).
Позов обґрунтований тим, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернівці. Проте, останній правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовив, орендну плату за період з 01.06.2017 по 25.03.2024 не сплачував, у зв'язку з чим Чернівецька міська рада звернулась з даним позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково та зобов'язався надати розрахунок визнаної ним суми.
Відповідач повідомив про сплив позовної давності та просив застосувати до здійсненого позивачем розрахунку позовну давність.
Позивач в поясненнях на позов зазначив, що до правовідносин щодо стягнення боргу за користування земельною ділянкою в період з 01.06.2017 по 25.03.2024 позовна давність не застосовується, оскільки положеннями постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, а на час дії карантину строк позовної давності було продовжено.
Відповідач у поясненнях на позов просив врахувати строки позовної давності, зменшити суму орендної плати, яка була сплачена на протязі всього звітного періоду та підтверджена листом Головного управління ДПС у Чернівецькій області в розмірі 307 889,89 грн та погодити суму залишку до сплати в розмірі 415 932,68 грн.
ІІ. Рух справи у суді
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 16.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.06.2024.
Ухвалою суду від 12.06.2024 відкладено підготовче судове засідання на 27.06.2024.
16.06.2024 представником відповідача подано клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування поданого клопотання останній зазначає, що угода про надання правничої допомоги укладена 26.06.2024, у зв'язку із чим представнику для належного надання правничої допомоги необхідний час на ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву.
Ухвалою суду від 27.06.2024 встановлено відповідачу строк до 09.07.2024 для подання відзиву на позов та відкладено підготовче судове засідання на 16.07.2024.
У зв'язку із неможливістю розгляду справи через відсутність електропостачання у приміщенні Господарського суду Чернівецької області 16.07.2024 року, судове засідання у справі №926/1310/24 не відбулося.
Ухвалою суду від 16.07.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 23.07.2024.
23.07.2024 протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 20.08.2024.
Ухвалою суду від 20.08.2024 підготовче судове засідання відкладено на 03.09.2024.
У підготовчих судових засіданнях 03.09.2024 та 11.09.2024 оголошено перерви відповідно до 11.09.2024 та 25.09.2024.
25.09.2024 від відповідача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи довідки Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату за період з 01.01.207 по 11.09.2024 орендної плати з фізичних осіб.
Ухвалою суду від 25.09.2024 задоволено заяву про зменшення позовних вимог до 1107086,57 грн, встановлено відповідачу строк до 11.10.2024 для подання відзиву на позов, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 29.10.2024.
У судовому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву до 19.11.2024.
19.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідки Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату за 2017-2024 роки відповідачем орендної плати по вул. Євпаторійській, 19 в м. Чернівці .
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, з метою справедливого та неупередженого вирішення спору, суд долучив довідку Головного управління ДПС у Чернівецькій області до матеріалів справи як доказ сплати відповідачем плати за землю.
Ухвалою суду від 19.11.2024, за клопотанням представника позивача, розгляд справи по суті відкладено на 04.12.2024.
04.12.2024 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
У судовому засіданні 04.12.2024 оголошено перерву до 05.12.2024.
У судовому засіданні 05.12.2024 відповідач звернувся з заявою про залишення раніше поданої заяви про розстрочку виконання рішення суду без розгляду.
В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відтак, заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду залишається судом без розгляду.
Присутній в судовому засіданні 05.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовільнити позов. Відповідач проти позову заперечив.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 05.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
III. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.01.2004 Гаврилюк Ганні Петрівні на праві приватної власності належить будівля павільйону літ. «Щ», що розташована за адресою вул. Хотинська, 2-в в м. Чернівці .
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.04.2005, Гаврилюк Ганні Петрівні на праві приватної власності належить павільйон площею 214,4 кв.м., що розташований за адресою вул. Хотинська, 2-б в м. Чернівці .
Рішенням 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях та визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2009 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 №391 «Про затвердження положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях».
Рішенням 37 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 844 від 26.02.2009 вирішено вважати поновленим договір оренди земельної ділянки від 19.11.2003 №1001, укладений між міською радою та Гаврилюк Ганною Петрівною з 25.09.2007 до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки на вул. Хотинській, 2-Б, 2-В . (а.с. 15).
18.03.2009 між Чернівецькою міською радою та фізичною особою підприємцем на Гаврилюк Ганною Петрівною підставі вказаного рішення міської ради укладено договір оренди землі № 5747, який зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок № 4 АА 013800 вчинено запис за номером 040980900181 від 02.06.2009 (а.с. 28).
Згідно пункту 3.1 вищевказаного договору строк його дії обумовлено сторонами до 18.03.2012.
26.07.2012 сторонами укладено додатковий договір №3/5747 до договору оренди землі, яким пункт 1.1 договору доповнено наступним реченням: «договір оренди землі поновлюється з 18.03.2012 до 31.05.2017 для реконструкції та обслуговування з переобладнанням павільйону та будівель прохідної під аграрно-виставковий комплекс сільськогосподарської техніки, супутніх товарів, міні-бару» (а.с. 35).
07.03.2017 відповідач звернувся через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) із заявою № Г-1659/0-04/01 до Чернівецької міської ради, в якій просив поновити дію договору на 5 (п'ять) років на тих же умовах (а.с. 38).
Пунктом 1 рішення 27 сесії Чернівецької міської ради VII скликання №709 від 04.05.2017 відповідачу поновлено договір оренди строком на 5 (п'ять) років (а.с. 36) та зобов'язано укласти впродовж 90 днів договір оренди землі.
Судом встановлено, що вказане рішення не було реалізовано, оскільки Гаврилюк Г.П. з Чернівецькою міською радою не уклала додаткового договору до договору оренди землі.
Пунктом 23 рішення Чернівецької міської ради від 29.10.2018 № 1477 відмовлено підприємцю Гаврилюк Г.П. у наданні дозволу на поділ земельної ділянки за адресою вул. Хотинська, 2-Б, 2-В для реконструкції та обслуговування з переобладнанням павільйону та будівель прохідної під аграрно-виставковий комплекс сільськогосподарської техніки, супутніх товарів та міні-бару, у зв'язку з відсутністю зареєстрованого речового права на дану земельну ділянку (не укладено додатковий договір до договору оренди землі від 18.03.2009 №5747 в частині поновлення терміну оренди земельної ділянки відповідно до рішення міської ради VII скликання від 04.05.2017 №709) (а.с. 16).
Пунктом 10 рішення 73 сесії Чернівецької міської ради VII скликання №1939 від 07.11.2019 відмовлено підприємцю Гаврилюк Г.П. у наданні земельної ділянки за адресою вул. Хотинська, 2-Б, 2-В , площею 0,2486 га в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування павільйону та будівлі прохідної (а.с. 17).
Пунктом 10.1 вищевказаного рішення Чернівецької міської ради зобов'язано підприємця Гаврилюк Г.П. в 30-денний термін з дня прийняття цього рішення виконати рішення міської ради VII скликання від 04.05.2017 № 709, щодо поновлення терміну оренди земельної ділянки на 5 (п'ять) років та укласти додатковий договір від 17.07.2017 № 4/5747 до договору оренди землі від 18.03.2009 №5747.
Судом встановлено, що відповідач на виконання вищевказаного рішення додаткову угоду про поновлення договору оренди з Чернівецькою міською радою не уклав.
Рішенням 3 сесії VIII скликання від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, розроблену державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя», яку введено в дію з 01.01.2022. (пункт 1 та 2 рішення)
Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради http://chemivtsv.eu/portal/1154.
Доказів оскарження чи скасування рішення Чернівецької міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці відповідачем не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна №374565431 та №374565191 від 16.04.2024 Гаврилюк Ганна Петрівна з 22.01.2004 є власником будівлі прохідної літ. «Щ» в м. Чернівці, по вул. Хотинській 2 в та з 25.04.2005 - власником павільйону площею 214,4 розташованого за адресою м. Чернівці, вул. Хотинська 2б .
Відповідно до сформованого 18.03.2021 Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Хотинська, 2-Б , 2-В за Чернівецькою міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:40:005:0025, площею 0,2486 (а.с. 25).
Згідно витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2017 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 6062956 грн, коефіцієнт індексації даної категорії земель становив 2,3794 (а.с. 6).
Відповідно до витягу від 14.09.2023 №НВ-9928007792023 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 9 046 628,29 грн, коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2022 рік становив 1,15 (а.с. 9).
Витягом від 20.03.2024 №НВ-9934020342024 передбачено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 9 511 474,81 грн. (а.с. 10).
В листі від 27.05.2022 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив відповідача, що для вирішення питання про подальше користування земельною ділянкою необхідно терміново звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради (а.с.18).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5800215737297, вищевказаний лист отримано відповідачем 06.06.2022, проте залишено без відповіді.
Листом від 20.09.2023 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повторно повідомив відповідача, що для вирішення питання про подальше користування земельною ділянкою необхідно терміново звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради (а.с.46).
Крім того, у вищевказаному листі зазначено, що у разі не подання заяви впродовж 10 днів з дня йог отримання, Чернівецька міська рада буде змушена вжити заходів щодо відновлення порушених прав Чернівецької територіальної громади згідно з чинним законодавством України.
Даний лист було направлено на адресу відповідача 21.09.2023, проте, як вбачається з довідки Укрпошти, повернуто відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно проведених позивачем розрахунків загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати становить 1 407 862,57 грн, з яких за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 - 106 641,55 грн, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 181 888,68 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 181 888,68 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 181 888,68 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 181 888,68 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 235 998,99 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 271 398,84 грн та за період з 01.01.2023 по 25.03.2024 - 662 68,47 грн (а.с. 8).
24.03.2024 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся до відповідача з листом №24/01-08/3-04/4/361 щодо зобов'язання сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою (а.с. 43).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Укрпошти вбачається, що вищезазначений лист повернувся за зворотною адресою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Судом встановлено, що відповідач договір оренди земельної ділянки з Чернівецькою міською радою не уклав, тож використовував земельну ділянку без достатньої на те правової підстави.
У матеріалах справи наявна довідка Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 09.10.2024, згідно якої ФОП Гаврилюк Ганна Петрівна сплатила плати за землю у сумі 336 952,05 грн, в тому числі у період з січня по грудень 2017 року 45 888,24 грн, з січня по грудень 2018 року 45 757,63 грн, з січня по грудень 2019 року 44 356,00 грн, з січня по грудень 2020 року 44 915,00 грн, з січня по грудень 2021 року 44 016,00 грн, з січня по грудень 2022 року 40 348,00 грн, з січня по грудень 2023 року 48 672,57 грн та з січня по жовтень 2024 року 23 005,61 грн.
Судом встановлено, що відповідачем у період з січня 2017 року по жовтень 2024 року сплачувався також земельний податок за земельну ділянку по вул. Євпаторійська, 19 , суми сплати якого включено в наявний у довідці Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 09.10.2024 розрахунок сплачених коштів.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Головного управління ДПС у Чернівецькій області відповідачу нараховувалась орендна плата за договорами оренди земельної ділянки по вул. Євпаторійська, 19 в м. Чернівцях , зокрема: за 2017 рік - 898,70 грн, за 2018 рік- 898,70 грн, за 2019 рік - 898,70 грн, за 2020 рік - 898,70 грн, за 2021 рік - 898,70 грн, за 2022 рік - 988,57 грн, за 2023 рік - 361,31 грн та за 2024 рік - 997,61 грн.
Судом встановлено, що за період з 01.06.2017 по 25.03.2024 відповідачем сплачено за користування спірною земельною ділянкою - 299 420,38 грн, у тому числі:
- за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 - 26 255,20 грн (26 779,44 - 524,24)
- за 2018 рік - 44 858,93 грн
- за 2019 рік - 43 457,30 грн
- за 2020 рік - 44 016,30 грн
- за 2021 рік - 43 117,30 грн
- за 2022 рік - 39 359,43 грн
- за 2023 рік - 48 311,26 грн
- за 2024 рік 10 044,66 грн (11 004/3=3668; 3668/31=118,32*25 днів=2958,06 грн; 3668+3668+2958,06 - 249,40).
Враховуючи, що відповідач сплачував плату за користування земельною ділянкою в період з 01.06.2017 по 25.03.2024, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з ФОП Гаврилюк Ганни Петрівни 1 107 086,57 грн, в підтвердження чого надав уточнений розрахунок суми боргу, згідно якого відповідач в період з 01.06.2017 по 31.03.2024 сплатив орендну плату за землю на загальну суму 300 776,00 грн, в тому числі за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 - 25 676,00 грн, у 2018 році 44 016,00 грн, у 2019 році 44 016,00 грн, у 2020 році - 44 016,00 грн, у 2021 - 40 348,00 грн, у 2022 році - 40 348,00 грн, у 2023 році - 47 684,00 грн, у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - 14 672,00 грн.
IV. Позиція суду по суті спору
Згідно зі статі 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 названого Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Судом встановлено, що відповідач в період з 01.06.2017 по 25.03.2024 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.
Факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою підтверджується сформованими 16.04.2024 Інформаційними довідками №374565431 та №374565191 щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна за адресою м. Чернівці вул. Хотинська 2В та м. Чернівці вул. Хотинська 2Б .
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об'єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.
Суд зазначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об'єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Судом встановлено, що державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:40:005:0025 здійснено 02.06.2009, тож вона сформована та зареєстрована як об'єкт цивільних прав, оскільки на неї зареєстроване право комунальної власності, із зазначенням Чернівецької міської ради як суб'єкта права власності.
В Інформаційних довідках №374565431 та №374565191 від 16.04.2024 зазначено, що з 22.01.2004 за відповідачем зареєстровано право власності на майно, що розташоване за адресою м. Чернівці вул. Хотинська будинок 2В , а з 22.04.2005 на майно, що зареєстроване за адресою м. Чернівці, вул. Хотинська 2Б .
Матеріалами справи встановлено, що відповідач з 2003 року по 31.05.2017 користувався земельною ділянкою по вул. Хотинська 2В, 2 Б на підставі укладеного з Чернівецькою міською радою договору оренди земельної ділянки.
Відповідачем не було виконано рішення Чернівецької міської ради 27 сесії VII скликання №709 від 04.05.2017 та 73 сесії VII скликання №1939 від 07.11.2019, оскільки не було укладено з Чернівецькою міською радою додаткового договору до договору оренди землі.
Отже, із 01.06.2017 відповідач, як власник нерухомого майна, є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, та саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельними ділянками (укласти відповідні договори та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати у визначеному розмірі за користування земельною ділянкою, на якій розміщено його майно.
Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (надалі ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 ПК України.
При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки сформованого 13.06.2017, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 6062956 грн, коефіцієнт індексації даної категорії земель становив 2,3794.
Відповідно до Витягу від 14.09.2023 №НВ-9928007792023, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 9 046 628,29 грн, коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2022 рік становив 1,15.
Витягом від 20.03.2024 №НВ-9934020342024 передбачено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 9 511 474,81 грн.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно із статтею 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку безпідставно збережених коштів, коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2017-2020 роки становив 1,0, за 2022 рік - 1,15.
Таким чином, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2017-2021 роках 6062,956,00 грн, у 2022 році 7866633,30 грн, у 2023 році 9046628,29 грн та у 2024 році 9511474,81 грн.
Розмір застосованої при розрахунку безпідставно збережених коштів відсоткової ставки орендної плати (3%) згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.
Позивач звертаючись з позовною заявою просив стягнути з відповідача 1 407 862,57 грн безпідставно збережених коштів з орендної плати, з яких за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 - 106641,55 грн, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 181888,68 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 181888,68 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 181888,68 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 181888,68 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 235998,99 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 271398,84 грн та за період з 01.01.2023 по 25.03.2024 - 66268,47 грн
Підчас розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 107 086,57 грн.
Судом встановлено, що за період з 01.06.2017 по 25.03.2024 відповідачем сплачено за користування земельною ділянкою по вул. Хотинська, 2-Б, 2-В - 299 420,38 грн, тож сума несплачених відповідачем коштів за користування спірної ділянки у період з 01.06.2017 по 25.03.2024, згідно здійсненого судом розрахунку, повинна становити 1 108 442,19 грн.
Враховуючи, що позивач просить стягнути меншу, ніж розраховану судом суму - 1 107 086,57 грн, а суд не може вийти за межі позовних вимог, з відповідача слід стягнути 1 107 086,57 грн безпідставно збережених коштів.
З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 1 107 086,57 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по вул. Хотинська, 2-Б, 2-В в м. Чернівці .
Суд враховує, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.
Дію карантину, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, востаннє Постановою КМУ №1423 від 23.12.2022 строком до 30.04.2023.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.
Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022). На час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.
Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Суд вважає, що позивач не пропустив трирічний строк позовної давності звернення з даними позовними вимогами до суду, оскільки на час подання позовної заяви 13.05.2024 такий строк був продовжений, ураховуючи вищевказане.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовільнити частково.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1. статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сплачена позивачем сума судового збору була розрахована відповідно до первинних позовних вимог які складали 1 407 862,57 грн * 1,5% = 21 117,93 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №502 від 09.05.2024 яке міститься в матеріалах справи.
Враховуючи зменшення позивачем позовних вимог до 1 107 086,57 грн, сума судового збору становить 16 606,30 грн.
Приписами п.1.ч.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, пл. Центральна, 1, м. Чернівці, код 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 1 107 086,57 грн та 16606,30 грн судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.І. Ніколаєв