02.12.2024м. ХарківСправа № 922/566/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Красовському В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни ( АДРЕСА_1 )
до фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича ( АДРЕСА_2 )
простягнення 271139,99 грн,
за участю представників:
позивача - адв. Таш'яна Р.І.;
відповідача - адв. Паркулаба А.В.;
Фізична особа-підприємець Білобородова Раїса Павлівна (позивач) надала Господарському суду Харківської області позовну заяву до фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 271139,99 грн, що складаються із заборгованості по сплаті суборендної плати в сумі 230368,00 грн та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 40771,99 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 щомісячної орендної плати за період з листопада 2022 року по травень 2023 року.
Ухвалою від 28.02.2024 Господарський суд Харківської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18 березня 2024 року о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.
11.03.2024 позивач надав через систему "Електронний суд" клопотання про долучення документів, в якому просив долучити до матеріалів провадження:
- інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав щодо предмета суборенди;
- договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, що є предметом суборенди
- договір оренди, укладений між ОСОБА_3 та Білобородовою Раїсою Павлівною .
15.03.2024 позивач через електронну пошту надав клопотання, в якому просив перенести судове засідання 18.03.2024 на іншу дату.
18.03.2024 відповідач надав через систему "Електронний суд" клопотання, в якому просив перенести судове засідання на іншу дату.
Протокольною ухвалою від 18.03.2024 суд задовольнив клопотання позивача про долучення документів, відхилив клопотання позивача про перенесення судового засідання, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 27.03.2024 о 16:00 год, про що повідомив учасників справи.
22.03.2024 відповідач надав через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог повністю та зазначає, що заявлений в якості підстав позовних вимог договір №30/05/22-24876 від 31.05.2022 з додатками є непідписаним як відповідачем Вахрушевим О.П. , так і позивачем Білобородою Р.П. , а отже є невчиненим (неукладеним). Відповідач ніколи ні в які господарські правовідносини з Білобородою Р.П. не вступав, і навіть ніколи не контактував і не бачив її. Неукладений договір не породжує жодних правових наслідків. Відтак, відсутнє порушене право позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, клопотання про витребування оригіналів доказів, в якому просив суд витребувати у ФОП Білобородової Р.П. оригінали поданих до суду копій письмових доказів: 1) договір суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; 2) акт приймання-передачі об'єкту суборенди від 31.05.2022; 3) додаткову угоду від 31.05.2022 №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; 4) додаткову угоду від 20.06.2022 №2 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; 5) додаткову угоду від 22.07.2022 №3 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; 6) додаткову угоду від 20.08.2022 №4 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; 7) додаткову угоду від 20.09.2022 №5 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022.
23.03.2024 позивач надав через систему "Електронний суд" клопотання, в якому просив перенести судове засідання на іншу дату та надати додатковий час для підготовки відповіді на відзив.
Протокольною ухвалою від 27.03.2024 суд відхилив клопотання позивача про відкладення судового засідання та надання додаткового часу, прийняв відзив на позов до розгляду, задовольнив клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, відклав розгляд клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та відклав підготовче засідання на 08.04.24 16:00 год, про що повідомив учасників справи.
02.04.2024 позивач надав через систему "Електронний суд" клопотання, в якому просив долучити до матеріалів провадження відповідь на відзив відповідача.
05.04.2024 відповідач надав через систему "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
08.04.2024 позивач надав через систему "Електронний суд" клопотання, в якому зазначив про неможливість виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 про витребування у позивачки оригіналів договірних документів у зв'язку із їх перебуванням в матеріалах справи №922/3611/23 і просить суд дослідити оригінали документів у матеріалах справи №922/3611/23.
Протокольною ухвалою від 08.04.2024 суд відхилив клопотання позивача про дослідження оригіналів документів у матеріалах справи №922/3611/23, прийняв до розгляду відповідь на відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив на позов, а також відклав підготовче засідання на 22.04.2024 о 15:30 год, про що повідомив учасників справи.
22.04.2024 позивач надав через канцелярію до Господарського суду Харківської області клопотання, в якому просив перенести судове засідання на іншу дату, у зв'язку із зверненням до господарського суду із заявою про повернення оригіналів доказів з матеріалів справи №922/3611/23 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 27.03.2024.
22.04.2024 представник позивача надав через канцелярію до Господарського суду Харківської області заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності позивача у зв'язку з її перебуванням за кордоном.
У судовому засіданні 08.04.2024 представник позивача заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою від 08.04.2024 суд відхилив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та заяву про розгляд справи за відсутності позивача, продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 07.05.2024 о 11:30 год, про що повідомив учасників справи.
06.05.2024 позивач надав через систему "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.
07.05.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 позивач надав через канцелярію суду оригінали витребуваних документів.
Ухвалою від 07.05.2024 Господарський суд Харківської області задовольнив клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, проведення якої доручив Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" та зупинив провадження у справі.
23.05.2024 позивач надав заяву про продовження процесуального строку, в якому просив поновити строк виконання вимог ухвали від 07.05.2024 та продовжити його, встановивши строк її виконання до 15.06.2024.
28.05.2024 ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" надав суду клопотання від 17.05.2024 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи №4019.
Суд відібрав експериментальні зразки підпису та почерку Вахрушева Олександра Павловича .
06.06.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 з урахуванням клопотання експерта №4019 відповідач надав через канцелярію суду оригінали запитуваних документів та докази оплати судової експертизи у сумі 30291,20 грн.
20.06.2024, 08.07.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 позивач надав через канцелярію суду вільні та умовно-вільні зразки підпису, оригінали запитуваних документів, документи з експериментальними зразками підпису.
Ухвалою від 12.07.2024 суд поновив провадження для розгляду клопотання експерта, визнав явку Білобородової Р.П. для відібрання експериментальних зразків підпису обов'язковою.
15.07.2024 позивач через систему "Електронний суд" надав клопотання , в якому зазначив, що представник позивача не зможе прибути до суду 15.07.2024.
Ухвалою від 15.07.2024 суд частково задовольнив клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи №4019, направив експертній установі матеріали справи зі зразками підпису та зупинив провадження у справі.
17.10.2024 ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" надіслав суду висновок експерта №4019 від 07.10.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою від 04.11.2024 суд у зв'язку з поверненням матеріалів справи з експертизи поновив провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.11.2024 о 12:00 год, у яке викликав представників сторін.
Представник позивача у підготовче засідання 28.11.2024 не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Протокольною ухвалою від 18.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.12.2024 об 11:30 год, у яке викликав представників сторін.
У судовому засіданні 02.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача заперечував проти їх задоволення та до закінчення судових дебатів у справі усно заявив про надання ним доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
20.10.2021 між фоп Вахрушевим Олександром Павловичем (орендар) і фоп ОСОБА_3 (орендодавець) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №27/09/21-24876 (далі - договір оренди), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху №33-47, загальною площею 250,4 кв м, які розташовані у житловому будинку літ. «А-6-9» в АДРЕСА_3 (надалі - об'єкт оренди).
Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору оренди цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє календарний рік з 01.01.2022 до 31.12.2022. Якщо жодна із сторін за 60 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік.
Вказані нежитлові приміщення були повернуті орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі від 31.05.2022 до договору оренди.
Відповідач не припинив використовувати нежитлові приміщення після 31.05.2022, що визнається сторонами. Разом із тим, щодо підстав подальшого використання між сторонами наявний спір.
Позивачка стверджує, що 31.05.2022 між нею і фоп ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлових приміщень №30/05/22-24876, за яким фоп Білоборода Р.П. взяла у фоп ОСОБА_3 в оренду нежитлові приміщення з правом подальшої передачі в суборенду.
31.05.2022 між фоп Білоборода Р.П. (суборендодавець) і фоп Вахрушевим О.П. (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 (далі - договір суборенди), за яким суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №33-47, загальною площею 250,4 кв м, які розташовані у житловому будинку літ. «А-6-9» в АДРЕСА_3 (надалі - об'єкт оренди).
Розмір щомісячної орендної плати складає 45072,00 грн. (п. 3.1. договору суборенди).
Згідно з п. 7.1, 7.2 договору суборенди цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє календарний рік з 01.01.2022 до 31.12.2022. Якщо жодна із сторін за 60 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкту суборенди за договором суборенди від 31.05.2022 позивачка передала, а відповідач прийняв в суборенду вказані вище нежитлові приміщення.
Як зазначає у позові позивачка, між сторонами договору суборенди було укладено низку однотипних додаткових угод до договору суборенди: від 31.05.2022 №1; від 20.06.2022 №2; від 22.07.2022 №3; від 20.08.2022 №4; від 20.09.2022 №5, зміст яких зводиться до зменшення розміру орендної плати за договором суборенди за період сукупно з 1 червня 2022 року по 31 жовтня 2022 року до 13521,60 грн на місяць. Оскільки після жовтня 2022 року додаткові угоди про зменшення орендної плати не укладались, за період з 1 листопада 2022 року по 31 травня 2023 року (закінчення строку використання нежитлових приміщень Вахрушевим О.П. ) у відповідача утворилась заборгованість перед позивачкою у розмірі різниці між фактично сплачуваною відповідачем сумою 13521,60 грн на місяць і передбаченим договором суборенди розміром щомісячної орендної плати 45072,00 грн, що і складає предмет позовних вимог по справі.
Відповідач, заперечуючи проти наведених позивачкою обставин, стверджує, що подані позивачкою до суду договір суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, акт приймання-передачі об'єкту суборенди від 31.05.2022, додаткова угода від 31.05.2022 №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додаткова угода від 20.06.2022 №2 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додаткова угода від 22.07.2022 №3 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додаткова угода від 20.08.2022 №4 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 та додаткова угода від 20.09.2022 №5 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 Вахрушевим О.П. ніколи не підписувались, підписи від його імені на них є фальсифікованими. Відповідачу ніколи не пропонували і він не зобов'язувався підписати договір суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 з умовами, які наведені в поданій до суду угоді, адже відповідач у травні 2022 року домовився з власниками приміщення про розмір орендної плати, який складає коефіцієнт 0,3 від суми, вказаної в попередньому договорі оренди з ОСОБА_3 , і питання перегляду розміру орендної плати ОСОБА_3 або її чоловік жодного разу не порушували. На думку відповідача, подані до суду договір суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 з додатками не підписала і Білобородова Р.П. , з огляду на істотні візуальні відмінності в підписі від імені Білобородової Р.П. на поданих документах і документах, наявних у відповідача. Зобов'язання фоп Вахрушева О.П. як орендаря перед орендодавцем щодо сплати орендної плати в розмірі 13521,60 грн на місяць у період з 31.05.2022 по 31.05.2023 виконувались ним належним чином, що неодноразово підтверджувалось ОСОБА_3 .
Вирішуючи спір щодо обставин, суд виходить з наступного.
Для з'ясування обставин підписання сторонами договору суборенди і додаткових угод судом призначено судову почеркознавчу експертизу.
Експерт ННЦ "ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Мацюк О.В. підготував висновок №4019 від 07.10.2024, в якому викладено наступне.
Підписи від імені Вахрушева О.П. у: договорі суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, акті приймання-передачі об'єкту суборенди від 31.05.2022, додатковій угоді від 31.05.2022 №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 20.06.2022 №2 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 22.07.2022 №3 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 20.08.2022 №4 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 20.09.2022 №5 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 виконані не Вахрушевим Олександром Павловичем , а іншою (іншими) особою (особами).
Підписи від імені Білобородової Р.П. у: договорі суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, акті приймання-передачі об'єкту суборенди від 31.05.2022, додатковій угоді від 31.05.2022 №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 20.06.2022 №2 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 22.07.2022 №3 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 20.08.2022 №4 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, додатковій угоді від 20.09.2022 №5 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022 виконані не Білобородовою Раїсою Павлівною , а іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Почеркознавча експертиза - комплекс заходів, що спрямовані на встановлення належності почерку рукопису й підпису конкретній людині. Зазвичай застосовується для визначення справжності підпису або виявлення фальсифікації документа.
Основні завдання, перелік питань, вирішуваних експертизою, а також порядок проведення почеркознавчої експертизи визначено главою 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (далі - Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень).
У пунктах 1.3 та 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний (зобов'язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.
У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма №1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).
Відповідно до методики проведення експертиз об'єкти, що надходять на дослідження, поділяються на дві групи:
- об'єкти, що ідентифікують (досліджуваний (спірний) об'єкт);
- об'єкти, за допомогою яких ідентифікують (зразки почерку, підпису). Зразки почерку (підпису) поділяються на: вільні - тексти (підписи), виконані особою самостійно, власноручно, до виникнення кримінальної (цивільної) справи і не у зв'язку зі справою, за якою проводиться експертиза, коли виконавець не припускав, що вони можуть бути використані як порівняльний матеріал при проведенні експертизи; умовно-вільні - тексти (підписи), виконані особою після порушення кримінальної (цивільної) справи, переважно пов'язані з даною справою, але не спеціально для експертизи (наприклад, пояснення у справі, власноручно написані показання, скарги тощо); експериментальні - тексти (підписи), що виконуються особою під диктування (для текстів) чи самостійно у присутності особи, яка здійснює відібрання порівняльних зразків спеціально для експертизи; такі зразки поділяються на: звичайні - для відбору яких не створюються спеціальні умови; спеціальні - для відбору яких штучно створюються умови, максимально наближені до умов виконання рукопису, що підлягає дослідженню.
Матеріали для порівняння в почеркознавчій експертизі - це зразки почерку (підпису) ймовірного виконавця рукопису, що досліджується, в різних документах, які надані на експертизу.
Інформація, яку несуть зразки для порівняльного дослідження об'єктивна, відображає існуючі зв'язки, не є речовими доказами, але мають самостійне значення виступаючи об'єктами, які повинні сприяти дослідженню почерку особи, для встановлення обставин, які мають значення для провадження.
До основних вимог, які необхідно виконувати при підборі порівняльного матеріалу - зразків, належать достатність та достовірність.
Достатність - з точки зору якості та кількості. Зіставлюваність матеріалів для порівняння в почеркознавчій експертизі - якість зразків почерку (підпису) ймовірного виконавця рукопису, який досліджується, що полягає у відповідності порівняльного матеріалу рукопису, що надійшов на дослідження, за мовою, видом документа, його змістом, часом та умовами виконання. Співставлення зразків є необхідною передумовою проведення глибокого та всебічного порівняльного дослідження в процесі ідентифікації. Достатня кількість зразків означає такий їхній обсяг, який би забезпечував можливість повного та всебічного співставлення усіх ознак, які містяться у рукописі (підписі).
Достовірність матеріалів для порівняння в почеркознавчій експертизі - безперечність походження рукописів від осіб, в якості зразків почерку (підпису) яких вони направлені на експертизу. Забезпечується слідчим або судом шляхом здійснення установленої законом процедури, яка дозволяє переконатися у безперечній належності зразків почерку певній особі.
Достовірність вільних і в ряді випадків умовно-вільних зразків забезпечується шляхом пред'явлення відповідних рукописів особам, від імені яких вони значаться або належність яким припускається; достовірність експериментальних зразків - виконанням відповідних рукописів конкретною особою в присутності слідчого або суду. У випадку сумніву експерта в достовірності зразків останні повертаються органу, яким було призначено експертизу, для з'ясування їх походження. Під належною якістю зразків розуміється їхня порівнянність із досліджуваним об'єктом по ряду своїх характеристик. А саме: зразки повинні бути виконані тією ж мовою, що і досліджуваний документ, тому що інша мова передбачає іншу писемність із своєрідною будовою букв; розрив у часі виконання зразків та досліджуваного документа був мінімальним; вільні зразки за своїм змістом і цільовим призначенням належали до того ж виду документів, що і досліджуваний документ.
Зазначений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2024 року в справі №2-6470/11.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 104 ГПК України).
У статті 107 ГПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Представник позивачки у судовому засіданні підтвердив, що ознайомлений з висновком експерта №4019 від 07.10.2024. Заперечень від позивачки, посилань на недопустимість, неналежність, неповноту чи неясність висновку експерта чи інших міркувань щодо відхилення висновку як доказу, клопотань про проведення додаткової або повторної експертизи не надійшло.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23 зазначив, що стандарт доказування вірогідності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у такий спосіб, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта ННЦ "ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Мацюка О.В. №4019 від 07.10.2024, і приймає його як належний і допустимий доказ.
Таким чином, суд вважає встановленими обставини не підписання позивачкою і відповідачем договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022, акту приймання-передачі об'єкту суборенди від 31.05.2022, додаткової угоди від 31.05.2022 №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; додаткової угоди від 20.06.2022 №2 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; додаткової угоди від 22.07.2022 №3 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; додаткової угоди від 20.08.2022 №4 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022; додаткової угоди від 20.09.2022 №5 до договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з врахуванням встановлених судом обставин, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають на підставі закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет його змісту, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), яка (які) його вчинили.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.
На підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Тобто, необхідно відрізняти правочин як вольову дію суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229 - 233 ЦК України.
Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов'язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути встановлений під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Зазначений правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі №227/3760/19.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, у тому числі вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Аналіз змісту зазначених норм закону свідчить, що істотними умовами договору найму нежитлових приміщень є погодження сторонами предмету договору (об'єкту, який передається в найм), строку його дії та розміру плати. За таких обставин передумовою визнання судом дійсності умов укладеного договору найму є встановлення обставин, які свідчать, що сторони досягли згоди по тих умовах, про які заявлено в позовній вимозі.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ГПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на встановлені судом обставини вбачається, що доказів узгодження сторонами заявленого розміру плати за користування відповідачем нежитловими приміщеннями у вказаний у позові період часу судом не встановлено.
Позивачка не надала суду належні та допустимі докази укладання нею з відповідачем договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31 травня 2022 року і додаткових угод до нього. Відтак договір суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31 травня 2022 року є неукладеним.
Варто зауважити, що в силу принципу змагальності господарського судочинства, саме позивачка зобов'язана надати належні і достатні докази на підтвердження обставин, які свідчать, що між сторонами був укладений договір найму нежитлових приміщень на вказаних у позові умовах, з обумовленням терміну його дії та погодженням всіх суттєвих умов такого правочину. У свою чергу, відсутність таких доказів свідчить про відсутність узгодження сторонами таких умов, зокрема щодо розміру плати, що унеможливлює задоволення позову про стягнення боргу за оренду нежитлових приміщень у заявленій в позові сумі.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та усупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі №2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі №523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі №642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/147-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №287/587/16-ц).
За таких обставин, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по суборендній платні в сумі 230368,00 грн, оскільки заявлені позивачкою в якості підстави позовних вимог обставини укладання договору суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31 травня 2022 року і додаткових угод спростовані в ході судового розгляду. У позовній вимозі про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 40771,99 грн суд також відмовляє, з огляду на її похідний характер.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Про намір подати докази понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду представник відповідача зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України. У зв'язку з чим, питання судових витрат судом у даному рішенні не вирішується.
Керуючись ст. 3, 6, 202, 203, 205, 207, 626, 627, 628, 638, 759, 793 ЦК України, ст. 73, 74, 86, 120, 123, 129, 237, 238, ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "12" грудня 2024 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.