від "17" грудня 2007 р. по справі № 2/110-92
за позовом Державного підприємства «Ковалівський горілчаний завод»,с. Ковалівка Монастирського району Тернопільської області
до відповідачів: Комерційного банку «Західінкомбанк» ТзОВ, м. Луцьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Еко-Сервіс», м. Луцьк
про визнання недійсним договору іпотеки від 05.06.2007р.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Еко-Сервіс»
до Державного підприємства «Ковалівський горілчаний завод» та Комерційного банку «Західінкомбанк» ТзОВ
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього
Суддя Черняк Л. О.
від ДП «Ковалівський горілчаний завод»: Єлова Н. Ф., директор (посвідчення № 121 від 29.06.06р.), Татарин В. М. - інженер (дов. у справі)
від КБ «Західінкомбанк»: Хомицька А. А. - юрисконсульт (довіреність № 2 від 12.11.07р.).
від ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс»: Герасимчук О. П., представник (довіреність № 2 від 12.11.07р.), Коваль В. С. - директор
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: позивач - ДП "Ковалівський горілчаний завод" (надалі підприємство) просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 05.06.2007 року, укладений 25.06.2007 року між Комерційним банком "Західінкомбанк" (надалі Банк, іпотекодержатель) та підприємством "Ковалівський горілчаний завод", (іпотекодавець).
Свої вимоги підприємство обгрунтовує таким.
08 грудня 2006 року між ДП "Ковалівський горілчаний завод" та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ було укладено кредитний договір №0812/06-189, за умовами якого Банк надав Державному підприємству кредитну лінію для поповнення обігових коштів у розмірі 1340000 гривень. Кредит забезпечувався договорами застави.
В подальшому, сторонами угоди укладались додаткові договори до кредитного договору, за умовами яких змінювався, як розмір кредитної" лінії, так і предмет забезпечення зобов'язань позичальника.
Так, додатковим договором від 19 лютого 2007 року, розмір кредитної лінії було погоджено сторонами на рівні 2000000 грн., а додатковим договором від 25 червня 2007 року в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором прийнято договір іпотеки Р№2186 від 25.06.2007 року.
13 вересня 2007 року між ДП "Ковалівський горілчаний завод", КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" укладено договір поруки № 1307/07-1, за умовами якого останній в повному обсязі поручився відповідати за зобов'язаннями державного підприємства, що випливають з кредитного договору №0812/06-189 від 08.12.2006 року і додаткових до
нього договорів.
Відповідно, додатковим договором від 13 вересня 2007 року сторонами внесено зміни до кредитного договору, якими визначено, що в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором прийнято договір іпотеки Р№2186 від 25.06.2007 року, укладений між ДП "Ковалівський горілчаний завод" та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, договір застави №3107/07-189 від 13.09.2007 року, укладений між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" та договір поруки №1307/07-1 від 13.09.2007 року, укладений між ДП "Ковалівський горілчаний завод", КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс", а також все майно, основні засоби та грошові кошти позичальника і поручителя, на які в разі порушення умов кредитного договору може бути звернено стягнення.
У зв'язку з неспроможністю ДП "Ковалівський горілчаний завод" щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування ним, 13 вересня 2007 року КБ "Західінкомбанк" ТзОВ було надіслано вимогу про погашення кредитної заборгованості в сумі 2034652,05 грн.
В зв'язку з тим, що вимога кредитора позивачем задоволена не була, КБ "Західінкомбанк" ТзОВ домоглося погашення кредитної заборгованості ДП "Ковалівський горілчаний завод" від поручителя - ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс".
Сплативши на виконання договору поруки №1307/07-1 від 13.09.2007 року банку грошові кошти за кредитним договором №0812/06-189 від 08.12.2006р. та додатковими договорами до нього, в сумі 2094365,90 гривень, ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс", звернулося до позивача з вимогою про погашення регресних зобов'язань, вказавши, що в силу вимог ч.2 ст. 556 ЦК України до нього як до поручителя, що виконав грошові зобов'язання боржника перейшло право іпотекодержателя за договором іпотеки №2186 від 25.06.007 року, в зв'язку з чим у випадку невиконання ДП "Ковалівський горілчаний завод" грошових регресних зобов'язань, ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" матиме право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку і на умовах визначених договором та чинним законодавством.
ДП "Ковалівський горілчаний завод" вважає вказану вимогу ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" незаконною, оскільки вона грунтується на договорі, зміст якого суперечить чинному законодавству, а тому для захисту своїх прав та охоронюваних законодавством інтересів змушене звертатися до суду з даним позовом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України, якою імперативно закріплено, що зміст правочину в будь-якому випадку не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказана норма визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Крім того, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог, згідно ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину. Оспорюваний правочин визнається недійсним лише в судовому порядку.
Згідно з вимогами ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади.
ДП "Ковалівський горілчаний завод", як державне комерційне підприємство, в силу вимог ст.75 ГК України не мало права відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, мало право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Статутом і законодавством.
Статутом ДП ""Ковалівський горілчаний завод" передбачено, що підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Тернопільському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості концерну "Укрспирт", Державного департаменту продовольства Мінагрополітики.
Пунктом 4.7. Статуту чітко визначено, що підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном.
Зважаючи на те, що Мінагрополітики згоди на передачу в заставу цілісного майнового комплексу ДІЇ "Ковалівський горілчаний завод" не надавало, договір іпотеки №2186 від 25.06.007 року, укладений між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та державним підприємством, за умовами якого останнє передало в заставу цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастирський район, с. Ковалівка, вул.Центральна, 236, не відповідає вимогам закону та є таким, що укладений з порушенням одним із учасників правочину, господарської компетенції, а відтак на підставі ст.207 ГК України, підлягає визнанню недійсним.
Оскільки норми щодо спеціальної правоздатності юридичних осіб мають імперативний характер, сторона позбавлена можливості оспорювати визнання угоди недійсною, посилаючись на те, що вона не знала і не повинна була знати про обмеження правоздатності другої сторони за угодою.
Наведене повністю відповідає правовій позиції ВГСУ, висловленій ним у п.12 Роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно з вимогами ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки, договір іпотеки №2186 від 25.06.007 року є недійсним, він юридично неспроможний породити у КБ "Західінкомбанк" ТзОВ права на звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак і аналогічні права у ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" на підставі ч.2 ст. 556 ЦК України.
ТзОВ"Луцьк-Еко-Сервіс" (надалі товариство) у зустрічній позовній заяві просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.06.2007 року, шляхом визнання за товариством права власності на предмет іпотеки : будівлі і споруди, загальною площею 2843,1кв.м, обладнання , розміщене в будівлях і спорудах, які знаходяться за адресою Тернопільська область, Монастирський район, с.Ковалівка, вул.Центральна, 236.
В позовній заяві та в засіданні суду посилається на те, що зобов'язання підприємства "Ковалівський горілчаний завод" перед Банком за кредитним договором №0812/06-189 від 08.12.2006 року та додатковими договорами до нього в повному обсязі були виконані товариством в порядку реалізації умов договору поруки №1307/07-1 від 13.09.2007р.
Між ДП "Ковалівський горілчаний завод", КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" 13 вересня 2007 року було укладено договір поруки №1307/07-1, за умовами якого товариство в повному обсязі поручилося відповідати за зобов'язаннями державного підприємства, які випливають з кредитного договору №0812/06-189 від 08 грудня 2006 року і додаткових угод до нього.
Згідно вищезазначеного кредитного договору (з урахуванням відповідних змін внесених додатковими угодами), КБ "Західінкомбанк" ТзОВ відкрив для ДП "Ковалівський горілчаний завод" кредитну лінію для поповнення обігових коштів у розмірі 2 млн.грн.
В забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором між сторонами 25.06.2007 року було укладено договір іпотеки Р№2186, за умовами якого державне підприємство передало банку в іпотеку належний йому на праві повного господарського відання цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою Тернопільська область, Монастирський район, с.Ковалівка, вул.Центральна, 236, а саме:
- нежитлову будівлю, будівлі і споруди, загальною площею 2843,1 кв.м., до складу яких входять горілчаний цех (літера "А"), горілчаний цех (літера "Б"), цех мінеральної води (літера "В"), тарний склад (літера "Г"), тарний склад (літера "Д"), вузол зберігання спирту (літера "д"), пожежний водозбірник (1);
- обладнання, перелічене в акті обстеження від 25.06.2007 року, який є невід'ємною частиною договору іпотеки.
Ринкова вартість предмета іпотеки, зафіксована договором згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в сумі 733740,51 грн. Відповідно до п.1.5. договору іпотеки сторонами визначено заставну вартість предмету іпотеки в сумі 2128662,00 грн.
Договір іпотеки відповідає повністю вимогам законодавства, зокрема тим, що встановлені ст.203 ЦК України в якості необхідних для чинності правочину. Під час дладення договору його сторонами були дотримані вимоги ст.75 ГК України, яка встановлює необхідність попередньої згоди органу управління державним майном на відчуження державним підприємством майнових об'єктів, що належать до основних фондів. Наведене підтверджується рішенням Міністерства аграрної політики України №37-11-3-15/5298 від 05.04.2007 року.
За умовами кредитного договору №0812/06-189 від 08 грудня 2006 року, ДП "Ковалівський горілчаний завод" взяло на себе зобов'язання своєчасно повертати одержанні кредитні кошти (відповідно до затвердженого графіку) та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом.
У зв'язку з невиконанням ДП "Ковалівський горілчаний завод" взятих на себе згідно умов кредитного договору обов'язків, 13 вересня 2007 року КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, в порядку передбаченому п. 1.2. та п.4.1.3. угоди, звернулося до нього із вимогою повного погашення заборгованості по кредиту та заборгованості за відсотками.
Претензія банку була залишена державним підприємством без належного реагування.
В забезпечення зобов'язань, ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" було передано в заставу КБ "Західінкомбанк" ТзОВ свої майнові права за договорами банківського вкладу: по договору застави №1309/07 від 13.09.2007 року - на суму 1500000 гривень, по договору застави 3107/07-189 від 31.07.2007 року - на суму 950000 гривень.
В силу наведених обставин та на виконання договору поруки №1307/07-1 від 13.09.2007 року ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" було погашено заборгованість ДП "Ковалівський горілчаний завод" перед КБ "Західінкомбанк" ТзОВ за кредитним договором №0812/06-189 від 08.12.2006 року та додатковими договорами до нього в сумі 2094365,90 гривень.
Перерахування грошових коштів поручителем здійснено згідно платіжного доручення №174 від 17 жовтня 2007 року.
Положення Закону України "Про іпотеку" №898-ІУ від 05.06.2003 року визначають іпотекою - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 6.1. договору іпотеки №2186 від 25.06.2007 року також прямо передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за його рахунок свої вимоги у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем забезпечених іпотекою зобов'язань або їх частини.
Іпотекодержатель самостійно визначає спосіб та механізм звернення стягнення на предмет іпотеки.
ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" вирішило скористатись своїм правом та задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Згідно з вимогами ст.37 Закону України "Про іпотеку", передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, повинна здійснюватися шляхом укладення між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Однак в силу вимог ч.4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.
З огляду на встановлену імперативну норму та враховуючи той факт, що предметом іпотеки є майно, що належить ДП "Ковалівський горілчаний завод", ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" змушене реалізовувати свої права на задоволення вимог, забезпечених іпотекою, в судовому порядку.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд
Між Банком (кредитор) та підприємством "Ковалівський горілчаний завод" (позичальник) 08.12.2006 року було укладено кредитний договір №0812/06-189.
Відповідно до п.1.1 кредитор надає позичальнику кредитну лінію для поповнення оборотних коштів в розмірі 1340000грн., на умовах визначених даним кредитним договором, зі сплатою 19% річних.
Додатковим договором від 18.12.2006р. до кредитного договору №0812/06-189 від 08.12.2006 року сторони дійшли згоди, що на період з 18.12.2006р. по 31.12.2007р. ліміт кредитного договору встановлюється в розмірі 160000грн. Починаючи з 01.01.2007р. ліміт кредитної лінії встановлюється на рівні 1500000грн. (а.с. 9).
Згідно додаткового договору від 15.01.2007р. сторони дійшли згоди про встановлення ліміту кредитного договору у розмірі 1440000грн., починаючи з 15.03.2007р. ліміт кредитної лінії встановлюється на рівні 1340000грн. (а.с. 10).
Додатковою угоду від 19.02.2007р. до кредитного договору №0812/06-189 від 08.12.2006р. кредитор надає позичальнику кредитну лінію для ведення господарської діяльності у розмірі 2000000грн. на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 19% річних (а.с.11).
Додатковим договором від 25.06.2007р. пункт 2.1 кредитного договору №0812/06-189 від 08.12.2006р. змінено та викладено в такій редакції : "в забезпечення зобов'язань позичальника за даним кредитним договором, кредитором прийнято договір іпотеки Р№2186 від 25.06.2007р., укладений між кредитором і позичальником, надалі "договір іпотеки", а також інше майно та грошові кошти позичальника, на які в разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України". (а.с. 12).
Двадцять п'ятого червня 2007 року між Банком (іпотекодержателем) та підприємством (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки. Відповідно до п.1.1 договору в забезпечення належного виконання зобов'язань, що виникають з кредитного договору та додаткових до нього договорів, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належний йому на праві повного господарського відання цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод", що знаходиться за адресою Тернопільська область, Монастирський район, с.Ковалівка, вул.Центральна, 236, а саме:
- нежитлову будівлю, будівлі і споруди, загальною площею 2843,1 кв. м.., до складу яких входять: горілчаний цех /літера «А»/, горілчаний цех /літера «Б»/, цех мінеральної води /літера «В»/, тарний склад /літера «Г»/, тарний склад /літера «Д»/, вузол зберігання спирту /літера «д»/, пожежний водозбірник /1/, що належить іпотекодавцю на праві власності на нерухоме майно, виданого 25.04.2007 р. виконкомом Ковалівської сільської ради, на підставі його ж рішення від 28.03.2007 р. № 25. Право власності на нерухоме майно зареєстровано за іпотекодавцем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2007 р. за реєстраційним номером 18651787 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» 25.04.2007 р. № 14363343).
- обладнання, що перелічене в акті обстеження від 25.06.2007 р., який є невід'ємною частиною цього договору належить іпотекодавцю на підставі балансової довідки, виданої Державним підприємством "Ковалівський горілчаний завод" 25.06.2007 р. № 174.
Під предметом іпотеки за цим договором слід розуміти як весь цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод", так і будь-яку його частину. У зв'язку з цим положення даного договору поширюють свою дію як на весь цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод", так і на будь-яку його частину.
Ринкова вартість предмета іпотеки зафіксована договором, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в сумі 733740,51грн.
Відповідно до п.1.5 договору іпотеки сторонами визначено заставну вартість предмету іпотеки в сумі 2128662грн.
Договір іпотеки укладався відповідно до попередньої згоди органу управління державним майном на відчуження підприємством майнових об'єктів. Наведене підтверджується рішенням Міністерства аграрної політики України, викладеним в листі №37-11-3-15/5298 від 15.04.2007р. (а.с. 54).
Це рішення прийняте на підставі заяви заводу та додатку до заяви про перелік майна.
Згідно додаткового договору від 31.07.2007р. пункт 2.1 кредитного договору змінено та викладено в наступній редакції : в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором від 08.12.2006р. прийнято договір іпотеки Р№2186 від 25.06.2007р. укладений між кредитором і позичальником, надалі "договір іпотеки" та договір застави №3107/07-189 від 31.07.2007р. (надалі договір застави 2), укладений між кредитором та товариством "Луцьк-Еко-Сервіс" (надалі заставодавець), а також інше майно та грошові кошти позичальника, на які в разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України". (а.с. 13).
Між Банком, Ковалівським горілчаним заводом, ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" 13.09.2007 року укладено договір поруки №1307/07-1. Відповідно до п.1.1 поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником (ДП "Ковалівський горілчаний завод"), в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №0812/06-189 від 08.12.2006р. і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором та позичальником; приймає на себе зобов'язання погасити кредитну заборгованість в розмірі 2000000грн., нараховані відсотки, неустойку, збитки, а також інші боргові зобов'язання, що випливають з кредитного договору (а.с. 16).
Платіжним дорученням №174 від 17.10.2007р. товариством "Луцьк-Еко-Сервіс" в погашення боргу за ДП"Ковалівський горілчаний завод" перераховано банку 2094365,90грн.
На вимогу товариства (претензії в матеріалах справи) підприємство заборгованості не погасило.
Відповідно до приписів ч.2 ст.556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Отже, до товариства як до поручителя, що виконав грошові зобов'язання боржника, перейшло право іпотекодержателя за договором іпотеки №2186 від 25.06.2007р.
Абзацом 3 ст.1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. №898-IV, визначено : іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.33 вище наведеного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 6.1 договору іпотеки від 25.06.2007р. №2186 передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення за його рахунок своїх вимог у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем забезпечених іпотекою зобов'язань або їх частини.
Вимоги іпотекодержателя, що забезпечені за договором можуть бути задоволені шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечення іпотекою зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки у будь-який спосіб, будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу чи іншого цивільно-правового або господарсько-правового договору ; пред'явлення позову до іпотекодавця в судовому порядку про звернення стягнення на предмет іпотеки (ст.39 Закону про іпотеку); вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки (ст.33 Закону про іпотеку) (а.с. 18-19).
Виходячи з цього іпотекодержатель самостійно визначає спосіб та механізм звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.591 ЦК України, звернення стягнення заборгованості на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачене договором або Законом.
Чинний Закон України "Про іпотеку" зокрема ст.ст.36,37 передбачає право кредитора на забезпечення повернення кредиту також, шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю.
Необхідно зазначити, що позивач застосував заходи по позасудовому вирішенню даного спору, надсилавши листи підприємству про погашення заборгованості.
В добровільному порядку суму кредиту підприємство не повернуло позивачу та представник в судовому засіданні ствердив, що коштів на погашення кредиту у нього немає.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що товариство вправі задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого нерухомого майна, в т. ч. передачі заставленого майна у власність відповідно до п. 1.1, 1.2 та обладнання, переліченого в акті обстеження від 25.06.2007 р., який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Такої позиції дотримується по конкретній справі Львівський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України (постанови суду подані товариством в судовому засіданні).
В засіданні суду представники ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс» на відшкодуванні державного мита в сумі 21286,62 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. не наполягають.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, Цивільним кодексом України, господарський суд
вирішив:
В позові Державного підприємства «Ковалівський горілчаний завод» про визнання недійсним договору іпотеки від 05.06.2007р. відмовити.
Позовні вимоги ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс» задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.06.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О. за реєстровим № 2186 шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Еко-Сервіс» права власності на предмет іпотеки: будівлі і споруди, загальною площею 2843,1 кв.м., які знаходяться за адресою Тернопільська область, Монастирський район, с. Ковалівка, вул. Центральна, 236, а саме:
- обладнання, розміщене в будівлях і спорудах, які знаходяться за адресою Тернопільська область, Монастирський район, с.Ковалівка, вул.Центральна, 236, а саме:
Суддя Л. О. Черняк
Дата підписання повного тексту рішення 24.12.2007 р.
Суддя Черняк Л.О.