61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
16.12.2024р. Справа №905/1262/24
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лопадчак Анатолія Григоровича, село Касянівка
про стягнення 121581,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 71651,74 грн., заборгованість за процентами у сумі 21828,51 грн., заборгованість за винагородою у сумі 22101,51 грн., штраф (фіксована складова) у сумі 1000,00 грн., штраф (змінна складова) у сумі 5000,00 грн.
Суддя Левшина Г.В.
без виклику сторін
1. Суть спору:
Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м.Дніпро, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Лопадчак Анатолія Григоровича, село Касянівка про стягнення 121581,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 71651,74 грн., заборгованість за процентами у сумі 21828,51 грн., заборгованість за винагородою у сумі 22101,51 грн., штраф (фіксована складова) у сумі 1000,00 грн., штраф (змінна складова) у сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №20.43.0000000310 від 11.02.2021р.
2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:
Ухвалою суду від 02.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1262/24; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Станом на дату винесення цього рішення відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв та/або клопотань до суду не надав.
Одночасно, за наявних обставин, судом було вжито всіх можливих заходів з метою належного повідомлення відповідача з наявним судовим провадженням, з оглядом на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За допомогою підсистеми Автоматизованої системи "Діловодства спеціалізованого суду", судом встановлено, що у ФОП Лопадчак А.Г. не зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
Згідно з інформацією, що наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Лопадчак Анатолій Григорович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
19.11.2024р. Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області на виконання вимог ухвали від 12.11.2024р. повідомило, що за наявними обліками РТГ ІПІ "Реєстрація місця проживання" ЄІАС УМІ ДМС України Лопадчак Анатолій Григорович, ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим за адресою - АДРЕСА_1.
Таким чином, останнім відомим місцем реєстрації відповідача є село Касянівка, Нікольський район (Маріупольський район) Донецька область, яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022р., є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Згідно даних офіційного сайту ДП «Укрпошта» поштові відділення, які знаходяться на території Маріупольського району тимчасово не обслуговуються, як наслідок, направлення поштової кореспонденції є неможливим.
За змістом ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №905/1262/24.
Разом з тим, судом вчинялись дії, направлені на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем (телефонограма б/н від 04.10.2024).
Також, ухвалу суд від 02.10.2024р. скеровано на електронну адресу відповідача, яка зазначена ним у анкеті-заяві клієнта, а саме: lopadchak43@gmail.com. Втім, електронний примірник ухвали не було доставлено на електронну адресу, про що в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду» сформовано відповідну довідку «про помилку доставки електронного листа».
У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників в умовах воєнного стану та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
3. Встановлені судом обставини справи:
11.02.2021р. між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Лопадчак Анатолієм Григоровичем (далі - позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №20.43.0000000310 (далі-договір), за умовами п.1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначається у п. А3 цього договору.
За приписами п.1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».
Згідно п.А1, А2, А3 Розділу А істотними умовами кредитування є вид кредиту - строковий кредит з лімітом у розмірі 100000,00 грн. на фінансування поточної діяльності, термін повернення кредиту - 09.02.2024р., позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток №1 договору).
його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за %= (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.
Пунктом А3 договору також передбачено, що згідно зі ст.ст.212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 09.02.2024р.
У п.А6 договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.
Відповідно до п.А8 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем. Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу,заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Пунктами А9, А10, А11 визначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору; щомісячно винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% річних від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
За змістом п.5.2 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.
Банк має право застосувати штраф у розмірі 25% від суми кредиту використаної позичальником не за цільовим призначенням (п.5.3 договору).
Відповідно до п.5.8 договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку досудових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктами 6.1-6.3 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплено печаткою позивача.
Додатком 1 до кредитного договору №20.43.0000000310 від 11.02.2021р., який є невід'ємною його частиною, сторонами погоджено графік погашення, який містить такі складові: термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, гривня; сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти та комісія разом, гривня.
Як встановлено судом, відповідно до графіку відповідач взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту частинами, починаючи з 11.03.2021р. по 09.02.2024р.
Згідно з меморіальним ордером №TR.16767644.27447.64999 від 11.02.2021р. відповідачу видано кредит на суму 100000,00 грн.
Матеріли справи містять виписку по особовому рахунку відповідача за період з 11.02.2021р. по 22.09.2024р., з якої вбачається, що в порушення умов укладеного правочину відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів, а також сплати обумовлених у Додатку №1 до кредитного договору платежів по тілу кредиту, відсотках та винагороди у встановлені Графіком погашення строки виконував неналежним чином. Так, з банківської виписки вбачається, що відповідачем було сплачено заборгованість у загальному розмірі 56380,00 грн.
Крім того, банком було здійснено автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості у загальному розмірі 18,49 грн., що були віднесені на погашення простроченої заборгованості за договором №20.43.0000000310 від 11.02.2021р.
Як зазначає позивач, станом на 22.09.2024р. заборгованість відповідача за кредитним договором №20.43.0000000310 від 11.02.2021р. становить 121581,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 71651,74 грн., заборгованість за процентами у сумі 21828,51 грн., заборгованість за винагородою у сумі 22101,51 грн., штраф (фіксована складова) у сумі 1000,00 грн., штраф (змінна складова) у сумі 5000,00 грн., які Акціонерне товариство «Акцент-Банк» і просить стягнути в судовому порядку.
5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є кредитним договором.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - Положення), затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Пунктами 41-43, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, що підтверджується меморіальним ордером №TR.16767644.27447.64999 від 11.02.2021р. на суму 100000,00 грн.
Відповідач отримання суми кредиту не спростовує та не заперечує.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось, пунктом А.3 договору №20.43.0000000310 від 11.02.2021р. встановлювався термін повернення кредиту 09.02.2024р.
З банківської виписки вбачається, що позичальник здійснював поточні платежі щомісяця за кредитним договором до 11.02.2022р. у загальному розмірі 56380,00 грн. Після 11.02.2022р. відповідач припинив виконання умов договору та внесення щомісячних платежів відповідно до умов договору та графіку погашення заборгованості.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору №20.43.0000000310 від 11.02.2021р., додатку №1 до нього (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем кредиту є такими, що настав.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку/особового рахунку відповідача за період з 11.02.2021р. по 22.09.2024р., судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 71651,74 грн.
Доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 71651,74 грн. матеріали справи не містять.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 71651,74 грн.
Окрім суми заборгованості за тілом кредиту позивачем заявлено до стягнення також заборгованість за відсотками в розмірі 21828,51 грн. та заборгованість за винагородою в розмірі 22101,51 грн.
Згідно ч.1 ст.1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16.
Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, має визначатися окремим зобов'язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.
Крім того, у постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на підставі п.4.1 договору нараховано у розмірі передбаченому п. А6 та заявлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом.
Дослідивши умови договору щодо періоду, підстав та розміру нарахування процентів за користування кредитом, судом встановлено, що сторонами погоджено нарахування процентів за користування кредитом до повного погашення кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п.4.10 договору). Аналогічні положення передбачені п.4.1 договору, відповідно до якого за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.
При цьому, договір також містить положення про нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання будь-якого з грошових зобов'язань (п.А7, 5.8 договору).
Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості станом на 22.09.2024р., позивач здійснює нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 20,9% за період з 02.11.2021р. по 31.08.2024р. у загальному розмірі 21828,51 грн.
Проте, суд не погоджується з розрахунком процентів за користуванням кредиту за період з 10.04.2024р. по 31.08.2024р. оскільки, як встановлено судом вище, строк користування кредитом закінчився 09.04.2024р. Отже, після закінчення строку кредитування, позивач має право на нарахування пені та штрафів за прострочення виконання грошового зобов'язання, як це передбачено договором. Зазначення у договорі про те, що проценти за користування кредитом нараховуються до дня погашення кредиту не спростовують того факту, що сторонами погоджено розмір процентів саме за користування кредитом, тобто за правомірне користування кредитом. З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для застосування вказаних вище положень договору до нарахування процентів за неправомірне користування процентів.
За таких обставин, за розрахунком суду заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 11.02.2021р. по 09.04.2024р. становить 21461,53 грн., яка і підлягає стягненню.
Також із розрахунку заборгованості позивача (станом на 22.09.2024р.) слідує, що станом на 31.08.2024р. заборгованість відповідача по винагородою (комісією) становить 22101,51 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми винагороди ґрунтуються на положеннях А.10 договору, згідно яких позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування сплати процентів здійснюється у дату сплати.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір винагороди в розмірі 22101,51 грн., суд дійшов висновку про його помилковість з огляду на проведення розрахунку позивачем до 10.06.2024р., а не до дати, по яку відповідач правомірно користувався кредитними коштами, тобто, до 09.02.2024р., з огляду на що судом здійснено власний розрахунок, за яким розмір винагороди становить 18941,51 грн. В решті вимог щодо стягнення заборгованості за винагородою (комісією) в розмірі 3160,00 грн. суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова), 5000,00 грн. штрафу (змінна складова), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського суду України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п.5.8 договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд враховує, що 24.02.2022р. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. запроваджено воєнний стан в України, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Як вбачається з матеріалів справи, прострочення сплати кредиту відповідачем більш ніж на 30 днів виникло в період дії воєнного стану, введеного в Україні.
Отже, враховуючи, що штраф нарахований відповідачу позивачем після 24.02.2022р. у період дії воєнного стану, вимоги в частині стягнення штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн. та штрафу (змінна складова) у розмірі 5000,00 грн. не підлягають задоволенню.
Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 112054,78 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 71651,74 грн., заборгованість за процентами у сумі 21461,53 грн., заборгованість за винагородою у сумі 18941,51 грн.
У відповідності до ст.129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро до Фізичної особи-підприємця Лопадчак Анатолія Григоровича, село Касянівка про стягнення 121581,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 71651,74 грн., заборгованість за процентами у сумі 21828,51 грн., заборгованість за винагородою у сумі 22101,51 грн., штраф (фіксована складова) у сумі 1000,00 грн., штраф (змінна складова) у сумі 5000,00 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лопадчак Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за тілом кредиту в сумі 71651,74 грн., заборгованість за процентами у сумі 21461,53 грн., заборгованість за винагородою у сумі 18941,51 грн., всього заборгованість в сумі 112054,78 грн., судовий збір в сумі 2790,73 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2024р.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.В. Левшина