вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4242/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО", м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ", м. Дніпро
про визнання недійсними додаткових угод, стягнення безпідставно отриманих коштів у загальному розмірі 271 146,05 грн.
Акціонерне товариство "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", у якій просить:
- визнати недійсними додаткові угоди від 09.03.2021р. № 2, від 12.04.2021р. № 3 до договору про закупівлю товару від 05.02.2021р. №11/т-1, в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від договірної ціни в порушення норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг» на користь Акціонерного товариства “Миколаївобленерго безпідставно отримані грошові кошти у вигляді вартості нафтопродуктів, отриманих по незаконно завищених цінах в рамках виконання умов договору про закупівлю товару від 05.02.2021р. №11/т-1 в загальній сумі 271 146,05 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 30.09.2024 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати докази сплати (доплати) судового збору у встановлених порядку та у розмірі 4 844,80 грн.
04.10.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО" надійшла заява про усунення недоліків.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 07.10.2024 була доставлена в кабінет ЕС 07.10.2024 о 23:08 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк.с.56).
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.10.2024 є такою, що отримана позивачем 08.10.2024, оскільки її було отримано після робочого часу.
Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.10.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі - Закон № 2396-VIII).
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивачем вбачається, що відповідачем, внаслідок невірного тлумачення норм законодавства у сфері публічних закупівель, а саме п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про піблічні закупівлі", було отримано від позивача грошові кошти, в якості оплати вартості нафтопродуктів, згідно договору про закупівлю товару №11/т-1 від 05.02.2021 по незаконно завищених цінах в загальній сумі 271 146,05 грн., що визначено у акті перевірки закупівель Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області №15-14-13/11 від 29.12.2022, проведеної у позивача (арк.с 18-24). Крім того позивач вважає недійсними додаткові угоди від 09.03.2021 №2 (арк.с. 16), від 12.04.2021 №3 (арк.с. 17) до договору про закупівлю товару від 05.02.2021 №11/т-1, в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від договірної ціни в порушення норм п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про піблічні закупівлі", що і стало причиною звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
05.02.2021 між Акціонерним товариством "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО" (далі - позивач або покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (далі - відповідач або постачальник) було укладено договір № 11/т-1 про закупівлю товарів (далі - Договір).
Відповідно до умов Розділу 1. “Предмет договору» Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Замовнику Товар, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити цей Товар.
Предметом поставки за цим Договором є наступний Товар: ДК 021:2015: 09130000-9 - лот 1: бензин А-92 по талонам/налив по відомостям з АЗС постачальника, бензин А-95 по талонам/налив по відомостям з АЗС постачальника, дизельне паливо (зимове/літне залежно від сезону) по талонам/налив по відомостям з АЗС постачальника, в кількості 250 000 л, згідно з Загальною специфікацією (арк. с.13), що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно пункту 3.1. Розділу 3. “Ціна договору та порядок здійснення оплати» ціна Договору складає 4 686 666,67 грн. (чотири мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.), окрім цього 20% ПДВ у сумі 937 333,33 грн. (дев'ятсот тридцять сім тисяч триста тридцять три грн. 33 коп), а всього 5 624 000,00 грн. (п'ять мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.), з ПДВ.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки.
Згідно з Розділом 8 “Вирішення спорів» Договору, всі суперечки і розбіжності, що виникають в процесі та з підстав виконання цього Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні згоди в наслідок переговорів - у судовому порядку, визначеному чинним в Україні законодавством.
Протягом дії договору про закупівлю товарів від 05.02.2021р. №11/т-1 (далі-Договір), сторонами цього Договору (Позивачем та Відповідачем) в нього тричі вносились зміни, шляхом укладання додаткових угод від 09.02.2021р., від 09.03.2021р. та від 12.04.2021р. (арк.с. 15-17), щодо збільшення ціни за одиницю товару. Загальний розмір зміни ціни за вказаними трьома додатковими угодами від первинної за Договором склав: бензин А-92 більше ніж на 22,75%, бензин А-95 більше ніж на 21,71%, дизельне пальне на 22,79%.
Наказом Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 30.11.2022р. №48-3 було призначено перевірку закупівель АТ “Миколаївобленерго» за процедурами закупівель, зокрема за ідентифікаційним номером ІІА-2020-11-26-001178-с, яка була проведена в період з 01.12.2022р. по 28.12.2022р.
За результатами вищевказаної перевірки складено акт перевірки закупівель в акціонерному товаристві “Миколаївобленерго» від 29.12.2022р. №15-14-13/11 (арк.с. 18-24), в якому дії Позивача, зокрема, щодо укладання вищевказаних двох додаткових угод (від 09.03.2021р. та від 12.04.2021р.) по Договору, ревізорами Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області було кваліфіковано як порушення вимог п.2. ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», в частині збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від договірної ціни, що призвело до сплати Позивачем на користь Відповідача безпідставно сплачених грошових коштів на суму 271 150,00 грн.
09.02.2023р. Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області направило на адресу позивача вимогу №151405-14/259-2023 “Щодо усунення порушень законодавства» (арк.с. 26,27), в якій вказало на допущені порушення вимог п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» під час виконання позивачем та відповідачем, зокрема умов Договору. У даній вимозі Позивача зобов'язали:
1) відповідно до норм статей 16, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в судовому порядку вжити заходів щодо визнання недійсними, зокрема додаткових угод №2 від 09.03.2021р., №3 від 12.04.2021р. до договору про закупівлю товару від 05.02.2021р. №11/т-1 в частині збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від договірної ціни в порушення норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»;
2) забезпечити стягнення, зокрема з Відповідача (ТОВ “Лівайн Торг») вартості нафтопродуктів, отриманих по незаконно завищених цінах по Договору в сумі 271 150,00 грн. відповідно до норм ст. 1212 ЦК України.
Не погоджуючись із такими вимогами Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, АТ “Миколаївобленерго» оскаржило дану вимогу в судовому порядку. У березні 2023 року, АТ “Миколаївобленерго» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вищезазначеної вимоги від 09.02.2023р. №151405-14/259-2023.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2024р. у справі №400/1960/23 в задоволенні позовних вимог Позивачеві було відмовлено. АТ “Миколаївобленерго» подало апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024р. у справі №400/1960/23, апеляційну скаргу АТ “Миколаївобленерго» залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2024р. у справі №400/1960/23 залишено без змін.
Позивач зазначив, що вимога Держаудитслужби від 09.02.2023 №151405-14/259-2023 є законною.
Позивач вважає, що Відповідачем, внаслідок невірного тлумачення норм законодавства у сфері публічних закупівель, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ “Про публічні закупівлі», було отримано від Позивача грошові кошти, в якості оплати вартості нафтопродуктів, згідно умов Договору, по незаконно завищених цінах в сумі 271 146,05 грн., що визначено у згаданому вище акті перевірки.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товарів.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно зі статтею 3 Закону закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії та ефективності.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції, яка діяла на час укладення договору та оспорюваних додаткових угод до договору).
У відповідності до статті 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В силу вимог частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю, не збільшуючи загальну суму договору.
Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.
Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.
Відповідно до роз'яснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 3304-04/69987-06 від 24.11.2020 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону, Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 41 Закону.
Докладніше про випадки, у разі яких можуть змінюватися істотні умови договору про закупівлю, інформацію наведено у додатку 1.
Зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених частиною п'ятою статті 41 Закону, може здійснюватися саме у разі та у спосіб, що передбачені договором про закупівлю. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому.
Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.
Кожен із цих випадків застосовується у залежності від виникнення підстав, що спричинили внесення відповідних змін у договір про закупівлю. У зв'язку з тим, що зміни у передбачених випадках можуть відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору про закупівлю може змінюватися в залежності від таких змін без зміни обсягу закупівлі.
Відповідно до додатку 1 вищевказаних роз'яснень норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості.
Інформацію щодо коливання ціни товару на ринку можуть надавати уповноважені на те згідно з законодавством органи, установи, організації. Перелік таких організацій не є вичерпним.
Після підписання договору про закупівлю сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше, ніж один раз на 90 днів. Це обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Таким чином, при укладенні додаткових угод необхідною умовою є наявність зміни цін на ринку після укладення договору.
Правомірність збільшення ціни за одиницю товару та правомірність укладення додаткових угод залежить від наявності коливання цін на ринку, та його документального підтвердження.
Протягом дії договору про закупівлю товарів від 05.02.2021р. №11/т-1 (далі-Договір), сторонами цього Договору (Позивачем та Відповідачем) в нього тричі вносились зміни, шляхом укладання додаткових угод від 09.02.2021р. № 1, від 09.03.2021р. №2 та від 12.04.2021р. № 3 (арк.с. 15-17), щодо збільшення ціни за одиницю товару. Загальний розмір зміни ціни за вказаними трьома додатковими угодами від первинної за Договором склав: бензин А-92 більше ніж на 22,75%, бензин А-95 більше ніж на 21,71%, дизельне пальне на 22,79%.
Як встановлено вище наказом Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 30.11.2022р. №48-3 було призначено перевірку закупівель АТ “Миколаївобленерго» за процедурами закупівель, зокрема за ідентифікаційним номером ІІА-2020-11-26-001178-с, яка була проведена в період з 01.12.2022р. по 28.12.2022р.
За результатами вищевказаної перевірки складено акт перевірки закупівель в акціонерному товаристві “Миколаївобленерго» від 29.12.2022р. №15-14-13/11 (арк.с. 18-24), в якому дії Позивача, зокрема, щодо укладання вищевказаних двох додаткових угод (від 09.03.2021р. та від 12.04.2021р.) по Договору, ревізорами Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області було кваліфіковано як порушення вимог п.2. ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», в частині збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від договірної ціни, що призвело до сплати Позивачем на користь Відповідача безпідставно сплачених грошових коштів на суму 271 150,00 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2024р., залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024р. у справі №400/1960/23 в задоволенні позовних вимог Позивачеві було відмовлено.
Відповідно до ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, тобто 20.08.2024.
Отже, станом на час розгляду справи вимога Держаудитслужби від 09.02.2023 №151405-14/259-2023 є законною.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, пп. 16 п. 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМ України від 03.02.2016 № 43 вимога підлягає обов'язковому виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Таким чином, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
При цьому, за частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.
Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті З Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За таких обставин, умови оспорюваних додаткових угод до Договору суперечать вимогам частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи, що вищевказані додаткові угоди укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" у зв'язку з чим вони мають бути визнані недійсними.
Щодо правових підстав для стягнення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений, слід зазначити наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За таких обставин, умови оспорюваних додаткових угод до договору суперечать вимогам частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Додаткові угоди від 09.03.2021р. №2 та від 12.04.2021р. № 3 укладені без належного обґрунтування. Під час їх укладання не підтверджено належними доказами наявність коливання ціни на предмет закупівлі у обсязі визначеному у ній, а також за відсутності коливання ціни на товар. Зазначене має наслідком визнання недійсними Додаткових угод від 09.03.2021р. №2 та від 12.04.2021р. № 3.
Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 № 925/683/18, від 26.03.2019 № 912/898/18, від 16.04.2019 № 915/346/19 неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження, відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
За таких обставин, Додаткові угоди від 09.03.2021р. №2 та від 12.04.2021р. № 3 є недійсними в силу вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, у зв'язку з тим, що ціна за вказаними додатковими угодами фактично перевищує ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, у порівнянні із основним договором.
Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх наступних додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною.
Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Крім того, у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".
У вказаній постанові від 18.06.2021 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина 1 статті 670 Цивільного кодексу України, а стаття 1212 Цивільного кодексу України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.
Отже з урахуванням визнання недійсними додаткових угод від 09.03.2021р. №2 та від 12.04.2021р. № 3 вимога позивача про стягнення 271 146,05грн. є правомірною.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 8 098,55 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним додаткову угоду від 09.03.2021р. № 2 до договору про закупівлю товару від 05.02.2021р. №11/т-1, укладену між Акціонерним товариством "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 23399393) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (код ЄДРПОУ 41449359), в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від договірної ціни в порушення норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Визнати недійсним додаткову угоду від 12.04.2021р. № 3 до договору про закупівлю товару від 05.02.2021р. №11/т-1, укладену між Акціонерним товариством "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 23399393) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (код ЄДРПОУ 41449359), в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від договірної ціни в порушення норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг» (код ЄДРПОУ 41449359, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, м. Дніпро, 49000) на користь Акціонерного товариства “Миколаївобленерго (код ЄДРПОУ 23399393, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54050) надмірно сплачених грошових коштів у сумі 271 146,05 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг» (код ЄДРПОУ 41449359, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, м. Дніпро, 49000) на користь Акціонерного товариства “Миколаївобленерго (код ЄДРПОУ 23399393, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54050) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 098,55 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 16.12.2024.
Суддя В.Г. Бєлік