ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 грудня 2024 року Справа № 924/462/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар"
на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2024 р.
постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 19.09.2024 р.
у справі № 924/462/24 (суддя Грамчук І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі "України"
про стягнення 136856,80 грн. заборгованості з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат і пені
Відповідно до додаткового рішення від 19.09.2024 р. Господарський суд Хмельницької області частково задоволив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/462/24. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" 16000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд відмовив у стягненні 16000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріфар" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення скасувати та постановити нове рішення, яким заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволити повністю.
Вважає незаконним та необґрунтованим додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви позивача, оскільки суд був наділений правомочностями щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріфар» в повному обсязі фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32000,00 грн. Доводить, що враховуючи факт документального підтвердження факту витрат у сумі 32000,00 грн., то у суду були відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат позивачу, на користь якого ухвалено основне судове рішення.
Посилається на ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України та ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відзначає, що письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із належним обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру відповідач до суду не подавав.
Просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2024 р. у справі № 924/462/24 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріфар» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріфар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій сумі 16000,00 грн. В частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріфар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. просить додаткове рішення залишити без змін.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі "України" подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводить, що виходячи з конкретних обставин даної справи, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріфар» сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн. не є співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, зазначених у заяві, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг.
Зазначає, що твердження скаржника про те, що відповідач не подавав до суду першої інстанції письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не відповідають дійсності, оскільки 16.09.2024 р. через Електронний суд Хмельницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які також було надіслано до електронного кабінету ТОВ «Тріфар».
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Тріфар» на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2024 р. у справі № 924/462/24.
Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріфар" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 123765,30 грн. заборгованості, 1417,55 грн. інфляційних втрат, 1088,09 грн. 3 % річних розрахованих за період з 24.02.2024 р. по 13.05.2024 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості та 10585,86 грн. пені розрахованої за період з 24.02.2024 р. по 13.05.2024 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості. Одночасно заявлено про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу, орієнтовний розмір яких становить 30000,00 грн. і підтвердження яких будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України /а.с. 1-6 у т. 1/.
Рішенням від 29.07.2024 р. Господарський суд Хмельницької області позов задоволив частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" 123765,30 грн. заборгованості, 1417,55 грн. інфляційних втрат, 1088,09 грн. 3 % річних, 10455,43 грн. пені та 2420,09 грн. витрат зі сплати судового збору. Суд відмовив у стягненні 130,43 грн. пені за безпідставністю.
01.08.2024 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріфар" подав до Господарського суду Хмельницької області клопотання про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого заявив до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 32000,00 грн. /а.с. 76 - 78 у т. 1/. До заяви про ухвалення додаткового рішення позивач додав копію договору про надання правничої допомоги від 07.05.2024 р. /а.с. 80 у т.1/, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.07.2024 р. /а.с. 86 у т.1/, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 29.07.2024 р. /а.с. 85 у т.1/, рахунки-фактури № 7-05-2024-1 від 07.05.2024 р. та № 17-06-2024-1 від 17.06.2024 р. /а.с. 81, 84 у т.1/, платіжні інструкції № 1311 від 08.05.2024 р. та № 1344 від 17.06.2024 р. /а.с. 82- 83 у т.1/.
16.09.2024 р. відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у яких вважав, що 32000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката не є співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт. Просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 97 - 99 у т.1/.
Частково задоволивши заяву позивача, суд першої інстанції визначив належною до відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу суму 16000,00 грн. Обгрунтовуючи таке рішення, суд врахував визначений судом витрачений час на надання певних послуг, підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги у даній справі, наданий обсяг правової допомоги, кількість проведених у даній справі судових засідань та їх тривалість, та виснував, що витрачений час на частину наданих послуг є завищеним.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов'язку перевірити достовірність доказів.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За умовами договору про надання правничої допомоги, який укладений 07.05.2024 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріфар" як замовником і Адвокатським об'єднанням "Савченко Груп"/виконавець, останній зобов'язується за дорученням замовника надавати послуги та виконувати роботи, а замовник - прийняти вказані послуги та оплати їх на умовах та у строки, зазначені в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з представництва інтересів замовника в органах судової влади у господарській справі про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України за договором поставки № 72ХмлФ-01-02-24 від 22.01.2024 р., що включає: аналіз наданих замовником документів, формування правової позиції по справі, підготовку та подання до суду відповідної позовної заяви, представлення інтересів замовника в органах судової влади.
Згідно з п.3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором становить 32000,00 грн., з яких 22000,00 грн замовник сплачує на користь виконавця протягом 3 днів з моменту укладення цього договору та 10000,00 грн - протягом 30 днів з моменту відкриття провадження у господарській справі про стягнення грошових коштів за договором поставки № 72 ХмлФ-01-02-24 від 22.01.2024 р.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду першої інстанції акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.07.2024 р. /а.с. 86 у т.1/, за умовами якого виконавець передав, а замовник прийняв послуги згідно із умов договору, а саме:
- консультування замовника з питань стягнення заборгованості за договором поставки № 72ХмлФ-01-02-24, який уклали Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріфар" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 22 січня 2024 року - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 0,5 год., фактичні затрати часу 1 год - 1000 грн, розмір гонорару за надані послуги - 500,00 грн;
- вивчення наданих замовником документів, які стосуються стягнення заборгованості за договором поставки № 72ХмлФ-01-02-24 - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 1 год., фактичні затрати часу 1 год - 1000 грн, розмір гонорару за надані послуги - 1000,00 грн;
- складання тексту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 72ХмлФ-01-02-24 - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 6 год., фактичні затрати часу 1 год - 3000 грн, розмір гонорару за надані послуги - 18000,00 грн;
- формування примірника позовної заяви та подання його до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 1 год., фактичні затрати часу 1 год - 1500 грн, розмір гонорару за надані послуги - 1500,00 грн;
- складання процесуальних документів (відповідь на відзив; заява про ухвалення додаткового рішення) - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 3 год., фактичні затрати часу 1 год - 2000 грн, розмір гонорару за надані послуги - 6000,00 грн;
- підготовка документів для подання заяви про ухвалення додаткового рішення - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 1 год., фактичні затрати часу 1 год - 1000 грн, розмір гонорару за надані послуги - 1000,00 грн;
- участь адвоката/виконавця у судових засіданнях в рамках справи № 924/462/24 - час витрачений на виконання робіт (надання послуг) - 1 год., фактичні затрати часу 1 год - 4000 грн, розмір гонорару за надані послуги - 4000,00 грн;
Відповідно до п. 3 акту за виконану роботу замовник сплатив виконавцю гонорар в розмірі 32000,00 грн. Оплата вартості послуг адвоката виконана на підставі рахунків-фактури № 7-05-2024-1 від 07.05.2024 р. та № 17-06-2024-1 від 17.06.2024 р. /а.с. 81, 84 у т.1/ платіжними інструкціями № 1311 від 08.05.2024 р. та № 1344 від 17.06.2024 р. /а.с. 82- 83 у т.1/.
Також позивач надав суду першої інстанції детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 29.07.2024 р. /а.с. 85 у т.1/ зміст якого відповідає змісту вищеописаного акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.07.2024 р.
Доводи скаржника про те, що відповідач не подавав суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що 16.09.2024 р. відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у яких вважав, що 32000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката не є співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт та просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 97 - 99 у т.1/, і такі заперечення були відображені в оскаржуваному додатковому рішенні.
Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатами Савченко Ярославом Васильовичем та Савченко Оксаною Володимирівною на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.05.2024 р. /а.с. 80 у т.1/ та на підставі ордерів від 10.05.2024 р. /а.с. 24 у т.1/ та від 15.06.2024 р. /а.с. 48 у т.1/.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява з додатками та відповідь на відзив /а.с. 1-6, 43 - 45 у т.1/. Крім того, протоколом судового засідання підтверджено, що представник позивача адвокат Савченко О.В. брала участь в одному судовому засіданні 17.06.2024 р. /а.с. 52 - 53 у т.1/.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).
При цьому не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 912/1025/20. Верховним Судом на практиці неодноразово зазначено, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, і суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів встановила, що такі надані адвокатами послуги як підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками, відповіді на відзив та участь адвоката в судовому засіданні 17.06.2024 р. - відповідають критерію реальності, тобто були необхідними і дійсними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та з огляду на предмет спору.
Колегія суддів зауважує, що такі послуги як «консультування замовника з питань стягнення заборгованості за договором», «вивчення наданих замовником документів, які стосуються стягнення заборгованості за договором» та «формування примірника позовної заяви та подання його до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» не є окремими, оплачуваними послугами, натомість є складовою послуги підготовки і оформлення позовної заяви для звернення до суду.
Разом з тим, заява сторони про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна позиція є усталеною практикою та викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22, від 31.08.2022 р. у справі № 914/1564/20, від 20.09.2023 р. у справі № 922/838/22. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України. Тому витрати позивача, пов'язані з складанням заяви про ухвалення додаткового рішення, не підлягають до відшкодування.
Колегія суддів відзначає, що спір про стягнення заборгованості за договором поставки є спором незначної складності - за відсутності особливостей у такому спорі, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо суми боргу. При цьому судова практика щодо спірних правовідносин є сталою.
Зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Колегією суддів звертається увага, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості, крім договору, було додано копії чотирьох видаткових накладних, складених у лютому 2024 року, та копії двох рахунків на оплату, складених у лютому 2024 року. Очевидно, що збір таких доказів не потребував значного часу.
Колегія суддів враховує, що розрахунки інфляційних втрат, відсотків річних та пені у справі є незначними за вихідними даними та періодом часу, при цьому позивачем було невірно обраховано пеню, у зв'язку з чим суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, відмовив у задоволені частини позовних вимог щодо пені.
Враховуючи такі обставини, колегія суддів погоджується із правильним висновком суду першої інстанції, що надані адвокатом послуги були реальними, натомість заявлена до відшкодування сума є неспівмірню із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів встановила, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2024 р. у справі № 924/462/24 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2024 р. у справі № 924/462/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 924/462/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.