вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/5463/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2024 (повний текст складено 25.07.2024)
у справі № 910/5463/24 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Павлючика Михайла Володимировича
про стягнення 101 736, 03 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Павлючика Михайла Володимировича про стягнення 101 736,03 грн, з яких: 39 266, 88 грн - пеня; 62 470, 03 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 564-23 (ЦЗ) про закупівлю бензопили ланцюгової DSG-62H TM "DNIPRO-M" від 18.07.2023 в частині своєчасної поставки товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/5463/24 позов задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павлючика Михайла Володимировича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 39 266 грн 00 коп., штраф у розмірі 624 грн 70 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач допустив порушення строку поставки товару, а відтак, відповідно до норм чинного законодавства та пункту 7.2 договору наявні підстави для стягнення пені у розмірі 39 266, 88 грн та штрафу в сумі 62 470, 03 грн. Проте, з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 99 %.
Короткий зміст апеляційної скарги та заперечень на неї.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/5463/24, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині не задоволених вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.ст. 236, 237, 238 ГПК України ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що поведінка відповідача в частині прострочення строків поставки на 44 дні призвела до негативних наслідків для позивача в період воєнного стану.
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (колегія суддів: головуюча суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/5463/24 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору від 18.07.2023 №564-23 (ЦЗ), укладеного між позивачем та відповідачем, останній взяв на себе зобов'язання у 2023 році поставити позивачу як замовнику товари, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: бензопила ланцюгова DSG-62H ТМ "DNIPRO-М", код ДК 021:2015 - 42650000-7 "Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток № 1).
В п. 2.1. договору передбачено, що товари повинні бути поточного року випуску, а їх якість відповідати технічному опису (додаток № 2) та вимогам діючих державних стандартів па вид товарів, та підтверджуватись відповідними документами (декларація про відповідність). Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в країні виробника на аналогічні товари.
Згідно з п. пункт 3.1. договору загальна сума договору складає: 892 429.00 грн без ПДВ.
За положеннями пункт 5.1. договору, в редакції, викладеній в додатковій угоді №1-23 від 18.07.2023, строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін не пізніше 30.07.2023.
Місце поставки (передачі) товарів: поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010) (пункт 5.2. договору).
Відповідно до п.п. 5.3, 5.4 договору до кожної партії товару що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника. Замовник не здійснює приймання-передавання товару, у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи.
Пунктом 5.7. договору встановлено, що у випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, замовник спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред'являє претензію постачальнику.
В п. 6.2.1 договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань з боку постачальника понад 10 календарних днів, повідомивши його про це у десятиденний термін, з подальшим стягненням штрафних санкцій.
В п.п. 6.3.1., 6.3.2. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором.
Відповідно до п. 7.2. у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2. ст.231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0.1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Специфікацією (додаток №1) до договору визначено поставку товару: Бензопила ланцюгова DSG-62H TM "DNIPRO-M", ДК-021-2015 42650000-7 у кількості 100 шт. за ціною 8 924, 29 грн без ПДВ за шт.
У додаток № 2 - Технічний опис погоджено вимоги по якості товару: Безнозпила ланцюгова DSG-62H TM "DNIPRO-M" нова, не уживана, не раніше 2021 року випуску. Бензопила ланцюгова з бензиновим двигуном призначена для розрізання (розпилювання) дерева (деревини). Бензопила має: механізм автоматичного зчеплення, який забезпечує нерухомість робочої частини (шини з ланцюгом) на холостому ходу та автоматично відключає подачу руху на шину без зупинки двигуна; інерційне гальмо ланцюга, яке спрацьовує при натисканні на передній захист рук або сильної віддачі та швидко зупиняє пильний ланцюг; декомпресійний клапан для зменшення тягового зусилля під час запуску двигуна; антивібраційну систему для зниження вібрації двигуна, то передається на рукоятку; регулювання подачі ланцюгового мастила для більш точного дозування ланцюгового мастила залежно від потреб, породи дерева та оснащення (довжини шини); технічну документацію. Основні характеристики: тип двигуна - бензиновий 2-х тактний; потужність двигуна - не менше 2.9 кВт/3.9 к.с; робочий об'єм циліндра - не менше 61.5 см3; тип системи запалювання - магнітний пристрій з електронним управлінням; довжина шипи - 40 см; вага - 4,8 кг (без паливно-мастильної суміші і ріжучої гарнітури); об'єм паливного бака - 0.55 л.
25.07.2023 на виконання умов договору відповідачем здійснено поставку товару, проте, під час його приймання позивачем було встановлено невідповідність товару Технічним вимогам, а саме: вага бензопили ланцюгової DSG-62H ТМ "DNIPRO-М" (без паливно-мастильної суміші і ріжучої гарнітури) складала - 5, 220 кг; довжина шини бензопили ланцюгової DSG-62H ТМ "DNIPRO-М" згідно технічної документації та в наявності - 50 см, а надана в якості запасної 40 см, про що сторонами у порядку, передбаченому 5.7. договору, складено акт огляду бензопили ланцюгової DSG-62H ТМ "DNIPRO-М" від 25.07.2023.
Позивач, в порядку п. 5.7. договору звернувся до відповідача з претензією №710/10386-23 від 27.07.2023, в якій запропонував відповідачу усунути недоліки, зазначені в акті від 25.07.2023, та поставити товар, який має відповідати Технічним вимогам.
Листом від 02.09.2023 позивач повідомив постачальника про порушення строку виконання зобов'язання за договором понад 10 днів та про можливість розірвання договору, а в листі від 13.09.2023 повідомив про припинення дії договору в односторонньому порядку з 13.09.2023.
Претензією від 11.10.2023 позивач просив відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 101 736, 91 грн на підставі пункту 7.2. договору.
Залишення зазначеної претензії без задоволення і стало підставою для звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач допустив порушення умов договору в частині строків поставки обумовленого ним товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнув з відповідача пеню у заявленому до стягнення розмірі.
В оскаржуваній частині рішення щодо стягнення штрафу за прострочення понад 30 днів суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися, як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на те, що ним вживалися заходи для виконання зобов'язання за договором, та прострочення поставки товару виникло з причин, які не залежали від нього.
У цьому зв'язку апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що про факт вживання відповідачем усіх необхідних заходів для належного виконання своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару свідчить те, що відповідач здійснив поставку товару у встановлені строки, проте з іншими характеристиками, ніж визначені договором, який не був прийнятий позивачем.
Також, відповідач звертався до ТОВ "ДНІПРО-М" з листом від 26.07.2023 №26/7, в якому просив повідомити про можливість та терміни поставки бензопил ланцюгових DSG-62H TM "DNIPRO-M" у кількості 100 шт. з наступними характеристиками: тип двигуна - бензиновий 2-х такт ний; потужність двигуна - не менше 2,9 кВт/3,9 кс.с.; робочий об'єм циліндра - не менше 61,5 см3; тим системи запалювання - магнітний пристрій з управлінням; довжина шини - 40 см; вага - 4,8 кг (без паливно-мастильної суміші і ріжучої гарнітури); об'єм паливного бака - 0, 55 л; гарантійний термін експлуатації 36 місяців. У відповідь на дане звернення відповідач отримав лист-відповідь від 29.07.2023, в якому його було повідомлено, що ТОВ "ДНІПРО-М" товар з такими характеристиками не виробляє і не продає.
Про вказані обставини відповідач повідомляв позивача листами від 19.08.2021 №1908/1 та від 2410/1 від 24.10.2023.
Таким чином, у відповідача об'єктивно була відсутня можливість здійснити поставку саме визначеного договором товару у встановлені строки, адже, виробник "DNIPRO-M", який передбачений в договорі, товару з такими характеристиками не виробляє.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 99 %.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/5463/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко