Справа № 645/6811/23
Провадження № 2-о/645/22/24
12 грудня 2024 року місто Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,
секретар судового засідання - Ятлова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, якою просить встановити факт самостійного виховання ним неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що 15 березня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 35. Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку березня 2022 року дружина залишила чоловіка та неповнолітнього сина, забрала свою доньку і виїхала за кордон. Спочатку до Румунії, а потім до Франції. Як стало відомо, вона там працює та проживає і на теперішній час. 07.09.2023 року рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не меншу 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Мати малолітнього ОСОБА_4 не бере участі у його вихованні та утриманні. Заявник дуже любить свого сина і спроможний забезпечити його всім необхідним. Він працевлаштований та має своєчасну виплату заробітної плати, та надання соціальних гарантій пов'язаних з батьківством. Дитина, облікована в медичних установах, має няню та люблячого дідуся, займається онлайн. Батько постійно слідкує за станом здоров'я дитини, його розвитком, виховує та піклується про нього, у заявника з сином психологічний контакт, прив'язаність один до одного. З огляду на досвід який є в сучасному суспільстві, проживання сина саме з батьком є для дитини більш прийнятним. 28.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до свого керівництва із рапортом про звільнення, оскільки він є батьком, який самостійно виховує неповнолітню дитину віком до 18-ти років, проте йому було відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки достатніх доказів самостійного виховання дитини не надано, оскільки мати дитини не позбавлена батьківських прав та не визнана недієздатною чи обмежено дієздатною; рекомендовано звернутися до суду із заявою в порядку ст. 315 ЦПК України про встановлення факту, що має юридичне значення. Таким чином заява ОСОБА_1 може бути задоволена, оскільки встановлення даного факту необхідне заявнику для вирішення питання звільнення із військової служби, іншого порядку його встановлення законом не визначено.
04 грудня 2023 року на адресу Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) заявника, отримана в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Реєстру територіальної громади м. Харкова.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.
18.12.2023 року до Фрунзенського районного суду через електронний суд надійшло клопотання представника відповідачів Манишина О.М, який діє на підставі довіреності від 08.07.2023, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в системі відеоконференцприйому «EasyCon».
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року клопотання представника відповідачів ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в системі відеоконференцприйому «EasyCon» задоволено.
21.12.2023 від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли пояснення по справі
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 провадження по цивільній за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини - зупинено до закінчення розгляду справи № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23 у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.01.2024 провадження в цивільній справі в порядку окремого провадження № 645/6811/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини достроково поновлено.
19.02.2024 року до Фрунзенського районного суду через електронний суд надійшло клопотання представника відповідачів Манишина О.М, який діє на підставі довіреності від 08.07.2023, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року клопотання представника відповідачів ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Західного апеляційного господарського суду задоволено.
21.02.2024 в судовому засідання залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .
20.03.2024 від ОСОБА_2 , в особі адвоката Кундіус Г.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, з вимогами згодна.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2024 провадження по цивільній за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини - зупинено до закінчення розгляду справи № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23 у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2024 провадження в цивільній справі в порядку окремого провадження № 645/6811/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини достроково поновлено
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах.
В судове засідання 12.11.2024 сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, до судового засідання заявник ОСОБА_1 та представник заявника - ОСОБА_6 не з*явилися, причини неявки суду не відомі, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило. Заявник та його представник були повідомлені, шляхом направлення СМС повідомлень на зазначений в заяві їх номера телефону. Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні просив розглядати справу, в зв'язку з належним повідомленням сторони заявника. Від третьої особи ОСОБА_2 та Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли заяви про розгляду справи за її відсутності.
В судове засідання 12.12.2024 сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, до судового засідання заявник ОСОБА_1 та представник заявника - ОСОБА_6 не з*явилися, причини неявки суду не відомі, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило. Заявник та його представник були повідомлені, шляхом направлення СМС повідомлень на зазначений в заяві їх номера телефону. Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явилися, надали заяву в якій просили залишити заяву без розгляду. Від третьої особи ОСОБА_2 та Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли заяви про розгляду справи за її відсутності.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач (заявник) повторно не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв'язку із положенням статі 223 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача (заявника) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).
При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Відповідно до ст.2 ч.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник та представник заявника, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими листами направленими ОСОБА_1 та адвоката Хайнацька Г.М, в судові засідання, призначені у Фрунзенському районному суді м. Харкова на 12.11.2024, 12.12.2024, не з'явилися, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Більш того, інформація про дату та час судового засідання є відкритою для учасника справи та міститься на офіційному сайті судової влади в мережі Інтернет.
Отже, заявник та представник заявника, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судові засідання, призначені на 12.11.2024, 12.12.2024 року, не з'явилися, що є повторністю (тобто двічі поспіль та більше), заяву про розгляд справи за відсутності себе та свого представника заявник не подавав.
При цьому, в умовах зверхнадмірного навантаження на районний суд та очікуваннями учасниками справ судових засідань понад сроки, сторона заявника, яка є найбільш зацікавленою в розгляді справи, не з'являлася в судові засідання.
При цьому, в призначені дати судового засідання, які відбувались вже під час введення в країні воєнного стану, районний суд працював в штатному режимі та здійснював розгляд всіх справ, зокрема і цивільних.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.
Отже, підстави для ще одного відкладення судового розгляду відсутні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов'язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ст.44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.
Позивач (заявник) має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на те, що заявник та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, повторно не з*явилися в судове засідання, не подали заяв про розгляд справи за їх відсутності та їх нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку, що вищевказана заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Залишення заяви без розгляду не позбавляє позивача (заявника) права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку. А відтак, заявник не позбавлений доступу до правосуддя та має право повторно звернутись до суду в установленому законом порядку з такою ж самою заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. 260, 294 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини- залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 12.12.2024 року.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ;
заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_4 ;
заінтересована особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, місце знаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.
Суддя Е.Є. Сілантьєва